Рішення № 33930631, 03.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/181/13-ц Головуючий у І інстанції Малишенко Т.О.Провадження № 22-ц/780/4728/13 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 26 03.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Коцюрби О.П.

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за договором позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 157 918,63 грн., три проценти річних в сумі 1923,28 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та понесені судові витрати в сумі 1599,42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона 26.04.2011 року дала у борг ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 150 000 грн. на будівництво житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Факт отримання відповідачкою ОСОБА_3 грошових коштів підтверджується власноруч написаною розпискою. Відповідно до даної розписки ОСОБА_3 зобов'язувалась повернути кошти не пізніше 01.09.2012 року. Про отримання коштів на будівництво будинку чоловіку ОСОБА_1, зі слів позивача, було відомо. Однак на даний час зобов'язання за договором позики не виконані.

11.04.2013 року відповідачем ОСОБА_1 було подано зустрічний позов до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики. В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що про факт отримання дружиною грошових коштів в сумі 150 000 грн. на будівництво житлового будинку йому не було відомо, усної або письмової згоди на отримання дружиною грошових коштів він не давав. Будівництво житлового будинку здійснювалось за спільні кошти сімейного бюджету та кредитні кошти.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, відшкодування моральної шкоди задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 150 000 грн., індекс інфляції за час прострочення в сумі 7018,63 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1923,28 грн., судові витрати в сумі 1599,42 грн., а всього 160541,33 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн. відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду через порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, також просить задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що розписка була написана ОСОБА_3 без його відома. Своєї згоди, як чоловік, на отримання грошових коштів його дружиною в борг на будівництво житлового будинку він не давав. Факт отримання грошових коштів відповідачка ОСОБА_3 не заперечує, але в матеріалах справи відсутні докази щодо використання отриманих у борг грошових коштів саме на будівництво житлового будинку та в інтересах сім'ї.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 26.04.2011 року позивач дала у борг грошову суму у розмірі 150 000 грн. ОСОБА_3 на будівництво житлового будинку, що підтверджується розпискою. Отриманні кошти ОСОБА_3 зобов'язувалась повернути не пізніше 01.09.2012 року. Власноруч написаною розпискою ОСОБА_3 підтвердила факт отримання грошей. Зазначені обставини визнаються сторонами. Також сторонами не оспорюється сума заборгованості, що підлягає поверненню з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що отримуючи грошові кошти в борг від позивача, ОСОБА_3 діяла в інтересах сім'ї і отримані нею кошти були витрачені в інтересах сім'ї, а саме на будівництво будинку.

lor:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:14pt;"> Однак колегія суддів не може погодитись з зазначеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, надати суду докази, якими вона обґрунтовує свої вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Звертаючись до суду з вимогою про солідарне стягнення коштів, в тому числі і з відповідача ОСОБА_1, позивач не надала суду достатніх доказів на підтвердження обставин, з якими вона пов'язує свої вимоги.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 65 СК України, на яку посилалась позивач, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Однак матеріали справи не містять достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позивача, що кошти отримані відповідачем ОСОБА_3 використані на потреби сім'ї. Отже суд першої інстанції помилково вважав доведеним факт використання отриманих ОСОБА_3 коштів в інтересах сім'ї на будівництво спільного будинку, на що обґрунтовано посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав до визнання укладеного договору позики недійсним.

Заявляючи зустрічну позовну вимогу про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору позики, відповідач посилався на вимоги ст. 65 СК України, а саме, що він як чоловік не надавав своєї згоди на укладення зазначеного договору, яка повинна бути надана письмово.

Однак, як вбачається зі змісту ст. 65 СК України зазначена норма закону регламентує «Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя». Відповідно до вимог ч. 1, 2 зазначеної статті - дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Оскільки оскаржуваний відповідачем договір позики не є договором щодо розпорядження спільним майном подружжя, а фактично є правочином за яким набувається майно, згода другого подружжя на укладення такого правочину, на підставі вимог ст. 65 СК України не потрібна.

За таких обставин вимоги відповідача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору позики з підстав порушення при його укладенні вимог ст. 65 СК України є безпідставними та задоволені бути не можуть, а отже висновки суду про відмову в задоволенні позову в цій частині є правильними і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже на корись позивача з відповідача ОСОБА_3 мають бути стягнуті судові витрати, а саме судовий збір сплачений позивачем при подачі позову до суду першої інстанції.

Оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, сплачений ним судовий збір підлягає стягненню з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої в АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, проживаючої в АДРЕСА_3 борг в сумі 150 000 грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень) індекс інфляції за час прострочення виконання зобов'язання в сумі 7018.63 грн. (сім тисяч вісімнадцять гривень 63 копійки), три проценти річних від простроченої суми в сумі 1923.28 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять три гривні, 28 копійок) та судові витрати в сумі 1599,27 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 27 копійок), а всього 160541.33 грн. (сто шістдесят тисяч п'ятсот сорок одну гривню 33 копійки.)

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, проживаючої в АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, проживаючого в АДРЕСА_2 399,85 грн. ( триста дев'яносто дев'ять гривень 85 копійок) судового збору.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

В іншій частині рішення Славутицького міського суду Київської області від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Коцюрба О.П.