Ухвала суду № 33922503, 26.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1235/13-а ( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» (далі - Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001942300/2984 від 30.11.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач зареєстрований юридичною особою 30.06.1994 року (ідентифікаційний код 05509659) та перебуває на обліку у Відповідача як платник податків.

Між Позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) 29.09.2011 року укладено договір постачання №1753/44/0911, за умовами якого Постачальник зобов»язався у 2011-2012 роках постачати та передати у власність Покупця товар, а Покупець - отримати і оплатити його.

Так, Позивачу поставлено товар (макулатуру) в кількості 2 669,38 т на загальну суму 3 624 182,44 грн.

Вказана сума Позивачем сплачена в повному обсязі. ФОП ОСОБА_2 виписав Позивачу податкові накладні, на підставі яких останнім сформовано податковий кредит.

У період з 01.11.2012 року по 07.11.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.09.2011 року по 30.06.2012 року, що результатами якої складено акт від 09.11.2012 року №3383/220/05509659.

В ході перевірки контролюючим органом виявлені порушення Позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.п.198.2, 198. 3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п.201.6, 201.7, 201.8 ст.201 ПК України (далі - Кодекс), що призвело до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню всього у сумі 604 031,00 грн, у тому числі за жовтень 2011 року в сумі 15 267,00 грн, за листопад 2011 року в сумі 372 941,00 грн, за грудень 2012 року в сумі 180 639,00 грн, за січень 2012 року в сумі 35 184,00 грн.

30.11.2012 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001942300/2984, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі

302 015,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у Київській області від 15.02.2013 року №379/10/10-206/870 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001942300/2984 від 30.11.2012 року - без змін.

Згідно визначення пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 Кодексу постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно п.187.1 ст.187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно абз.1 п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну (п.201.1 ст.201 Кодексу).

Отже, до податкового кредиту відносяться лише ті суми податку, які сплачені (нараховані) у зв»язку з придбанням товарів робіт/послуг та підтверджені податковими накладними.

Згідно визначення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

ФОП ОСОБА_2 на момент укладення з Позивачем правочинів був зареєстрований як фізична особа-підприємець, мав статус платника податку на додану вартість та, відповідно, мав право видавати податкові накладні.

Податкові накладні, видані вказаною особою, складені на виконання умов господарських операцій, оформлені належним чином, а тому вони є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідачем на виконання вимог ст.71 КАС України не надано доказів на підтвердження безтоварності господарської операції між Позивачем та його контрагентом, а фізичні, технічні та технологічні можливості ПАТ «Київський КПК» на вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій контролюючим органом не перевірялись.

Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 року (справа №2-а-6253/12/1070), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року, визнано протиправними дії Рокитнянської МДПІ в Київській області ДПС щодо визнання в актах від 08.11 2012 року №27/1701/НОМЕР_1 та від 02.08.2012 року №14/1701/НОМЕР_1 нікчемними правочинів, укладених ФОП ОСОБА_2, зобов»язано податковий орган вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірок ФОП ОСОБА_2, оформлених вказаними актами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В матеріалах справи відсутні також докази у підтвердження нікчемності укладених між Позивачем та його контрагентом правочинів.

З огляду на вказане, колегія судів дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001942300/2984 від 30.11.2012 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 02 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.