Постанова № 33922237, 27.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2013 року № 826/11872/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод»до відповідача Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0000253930

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київський ювелірний завод» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0000253930.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11872/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 28.08.2013 р.

В позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 23.05.2013 р. № 0000253930.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на те, що під час проведення фактичної перевірки господарської одиниці ПАТ «Київський ювелірний завод», відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме щодо не забезпечення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізації подарункових сертифікатів, які не обліковані згідно вимог діючого законодавства на загальну суму 66 750,00 грн. та на які відсутні відповідні підтверджуючі прибуткові документи, внаслідок чого відповідачем було протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0000253930, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 133 500,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті фактичної перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0000253930, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 133 500,00 грн., винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта фактичної перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, як вважає позивач, жодний нормативний документ не визначає порядок документального обліку подарункових сертифікатів, які отримані в оплату за реалізований товар, що було проведено через розрахунок касовим апаратом, а всі операції по отоварюванню підтверджуються фіскальними чеками, що є первинним документом і підставою для бухгалтерського обліку, та звітами РРО.

В судове засідання призначене на 28.08.2013 р. позивач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Жодних заяв чи клопотань від позивача до канцелярії суду не надходило.

Відповідачем були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 28.08.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив та просив суд відмовити в позові повністю

В обґрунтування своїх заперечень відповідачем було зазначено, що за наслідками проведеної фактичної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод», код ЄДРПОУ 00227229, а саме: ювелірного магазину, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 3, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме щодо не забезпечення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізації подарункових сертифікатів, які не обліковані згідно вимог діючого законодавства на загальну суму 66 750,00 грн. та на які відсутні відповідні підтверджуючі прибуткові документи, зважаючи на що було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0000253930, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 133 500,00 грн.

З приводу зазначеного відповідач наголосив на тому, що п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95 передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподаткування за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (надання послуг).

Проте, як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, фактичною перевіркою господарської одиниці позивача було встановлено незабезпечення ведення останнім в установленому порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізації подарункових сертифікатів в кількості 22 шт., які не обліковані згідно вимог діючого законодавства на загальну суму 66 750,00 грн. та на які відсутні відповідні підтверджуючі прибуткові документи (накладні). А під час перевірки, продавцем ОСОБА_3 та касиром ОСОБА_4 були надані пояснення, в яких зазначається, що станом на 29.04.2013 р. підтверджуючі прибуткові документи (накладні) на вищезазначені сертифікати в перевіряємому мазанині відсутні, та зазначили, що такі документи начебто знаходяться в Центральному офісі Товариства, що відповідно є порушенням зазначених норм чинного законодавства.

Зважаючи на неприбуття позивача в судове засідання 28.08.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/11872/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, позивача у справі було належним чином повідомлено листом від 28.08.2013 р., що був отриманий останнім 02.09.2013 р., згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, докази чого містяться в матеріалах справи.

Станом на 27.09.2013 р. інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні 28.08.2013 р., всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби було проведено фактичну перевірку позивача Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод», код ЄДРПОУ 00227229, а саме господарської одиниці: ювелірного магазину, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 3.

Перевірка здійснювалась заступником начальника відділу, інспектором податкової служби 1 рангу Чудіном Іллею Ігоровичем та Головним ДПРІ, радником податкової служби 2 рангу Поліщуком Вадимом Миколайовичем, що діяли на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 29 квітня 2013 року № 456.

За наслідками проведення зазначеної фактичної перевірки відповідачем було складено Акт фактичної перевірки від 08.05.2013 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме щодо не забезпечення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізації подарункових сертифікатів, які не обліковані згідно вимог діючого законодавства на загальну суму 66 750,00 грн. та на які відсутні відповідні підтверджуючі прибуткові документи.

На підставі встановлених в Акті фактичної перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 23.05.2013 р. № 0000253930, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 133 500,00 грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 23.05.2013 р. № 0000253930 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно вимог п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом ДПС щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення податковими контролюючими органами фактичних перевірок платників податків, встановлений ст. 80 ПК України.

Так, відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно вимог п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, в позовній заяві позивач не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення фактичної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті фактичної перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій, з наявних матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідно до наявних у справі доказів, підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали матеріали фактичної перевірки ювелірного магазину, який належить ПАТ «КЮЗ» та розташований за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 3 (універмаг «Україна»), за результатами якої складено Акт від 13.05.2013 р., реєстраційний № 0020/28/10/39/00227229.

Зазначеною фактичною перевіркою позивача встановлено незабезпечення ведення ПАТ «КЮЗ» в установленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізації подарункових сертифікатів в кількості 22 шт., які не обліковані згідно вимог діючого законодавства на загальну суму 66 750,00 грн. та на які відсутні відповідні підтверджуючі прибуткові документи (накладні).

З даного приводу, під час проведення перевірки, продавцем зазначеної господарської одиниці позивача ОСОБА_3 та касиром ОСОБА_4 були надані письмові пояснення (копії яких містяться в матеріалах справи), в яких зазначено, що станом на 29.04.2013 р. підтверджуючі прибуткові документи (накладні) на вищезазначені сертифікати в мазанині відсутні, та також такі працівники магазину позивача пояснили, що відповідні документи начебто знаходяться в Центральному офісі Товариства.

Враховуючи встановлені в ході фактичної перевірки порушення ПАТ «КЮЗ вимог чинного законодавства, що не було допустимими по справі доказами спростовано позивачем, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що жодний нормативний документ не визначає порядок документального обліку подарункових сертифікатів, які отримані в оплату за реалізований товар, що було проведено через розрахунок касовим апаратом, а всі операції по отоварюванню підтверджуються фіскальними чеками, що є первинним документом і підставою для бухгалтерського обліку, та звітами РРО.

Так, пунктом 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподаткування за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (надання послуг).

А отже, зазначені вимоги чинного законодавства України, спростовують доводи позивача, викладені в позовній заяві.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 265/95, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, як вже було зазначено вище, що також не було допустимими доказами спростовано позивачем, оскільки за наслідками такої фактичної перевірки позивача встановлено незабезпечення ведення останнім в установленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізації подарункових сертифікатів в кількості 22 шт., які не обліковані згідно вимог діючого законодавства, та на які відсутні відповідні підтверджуючі прибуткові документи (накладні) на загальну суму 66 750,00 грн., то зважаючи на це, відповідачем, на підставі вимог ст. 20 Закону України № 265/95, було правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 133 500 грн. (подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази та норми наведеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

З огляду на таке, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0000253930, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0000253930.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 27.09.2013 р.