Ухвала суду № 33922063, 03.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Сибірцев В.П.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 49

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,

суддів: Азевича В.Б., Ларіної Н.О.,

при секретарі Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про встановлення факту батьківства, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним та визнання права власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 09 липня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 09 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 відмовлено.

На вказане рішення суду позивачка та її представник подали апеляційну скаргу, в якій просили його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилались на те, що судом першої інстанції помилково було застосовано до спірних правовідносин положення КПШС УРСР, оскільки відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року, справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК. Суд не надав оцінки свідоцтву про народження дитини, в якому запис про батька ОСОБА_2 зроблений відповідно до положень ч. 1 ст. 135 СК, згідно заяви позивачки. Крім того, суд не звернув уваги на те, що відповідачі відмовилися від проведення судово-медичної експертизи, призначеної судом за клопотанням позивачки. Також зазначають, що судом безпідставно не прийняті до уваги пояснення свідків з боку позивачки з причин неможливості їх об'єктивно оцінювати ситуацію, оскільки всі допитані свідки є близькими друзями її з ОСОБА_6, проте саме вони є обізнані щодо визнання ОСОБА_6 свого батьківства стосовно ОСОБА_2

Позивачка та її представник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради Гнеденко В.М. просив задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідачі та їх представник ОСОБА_9 просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, про що свідчить свідоцтво про його смерть НОМЕР_1, видане виконавчим комітетом Пелагіївської селищної ради м. Тореза Донецької області, актовий запис про смерть у Книзі реєстрації смертей № 68 від 6 квітня 2011 року. ( а. с. 6)

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку 12.09.2007 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_2, про що в Книзі реєстрації народження зроблено відповідний актовий запис № 522, її батьком вказаний - ОСОБА_10, а матір'ю - ОСОБА_1, відомості про батька внесені за заявою позивачки. ( а. с. 8)

Позивачка ОСОБА_1, ОСОБА_6 та дочка позивачки ОСОБА_11 з 2005 року до 06.04.2011 року, тобто по день смерті ОСОБА_6, проживали спільно однією сім'єю, прибуваючі у фактичних шлюбних відносинах. Під час їх спільного проживання позивачка народила доньку ОСОБА_2 та продовжувала жити разом з ОСОБА_6 та двома дітьми у будинку чоловіка, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з особового рахунку № 8078, виданого 26.04.2012 року КП «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька». (а. с. 12)

Також, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Дев'ятої донецької державної нотаріальної контори, відповідачка ОСОБА_3 - мати померлого ОСОБА_6 прийняла спадщину за законом, у тому числі з урахуванням ? частки майна, від якої відмовився батько спадкодавця - ОСОБА_4, прийняла спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1. (а. с. 14)

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що між позивачкою ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_6 не була створена сім'я з набуттям прав та обов'язків подружжя, передбачених СК України, а обставини, на які посилалася позивачка, не доведені при розгляді справи.

Суд зазначив, що позивачка не надала належних та допустимих доказів, які мали підтвердити підстави того, що встановлення факту батьківства має для неї юридичне значення.

Судом не прийняті до уваги показання свідків з боку позивачки, оскільки вони є її близькими друзями та не можуть об'єктивно оцінити відносини, що склалися між сторонами.

З даними висновками суду першої інстанції можливо погодитися, виходячи з наступного.

Як встановлено ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. (ч. 1 ст. 126 СК України)

Відповідно до ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту вказаних норм закону, заяви про встановлення факту батьківства суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями 125, 130 СК України.

Таким чином, заява про встановлення факту батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не зазначена батьком дитини (запис про батька відсутній або здійснено за вказівкою матері - ст. 135 СК України), і можуть бути подані матір'ю, опікуном, піклувальником дитини чи нею самою після досягнення повноліття.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється. Факт його батьківства може бути встановлений на підставі різних доказів (зокрема, висновку судово-медичної експертизи).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзацах 3 - 5 п. 7 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи.

Згідно абзацам 2 та 3 п. 9 цієї постанови питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

На підтвердження факту батьківства померлого ОСОБА_6 позивачка надала копію медичної картки доньки ОСОБА_2, у якій з її слів батьком дитини записаний ОСОБА_6 та виписку з особового рахунку, що видана КП «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька», про її реєстрацію у квартирі АДРЕСА_1. (а. с. 10 - 12) Згідно вказаній виписці позивачка зареєстрована у квартирі з 17.07.2007 року, а її діти з 20.09.2007 року. Також, за клопотанням позивачки до справи долучені фотографії, але їх не можна вважати належними та допустимими доказами.

Інших доказів на підтвердження факту батьківства ОСОБА_6 не надано.

Позивачка пояснила, що вони з ОСОБА_6 не подавали за його життя спільної заяви про батьківства останнього, оскільки вона отримували державну допомогу як одинока матір.

У справі була призначена судово-медична експертиза із застосуванням методів молекулярно-генетичного аналізу ДНК, проведення якою було доручено експертам бюро судово-медичної експертизи УЗО Донецької обласної державної адміністрації. (а. с. 73-74)

Ухвала суду було повернена без виконання у зв'язку з неявкою відповідачів у відділення судово-медичної імунології Донецького обласного бюро СМЕ. Як пояснили відповідачі при розгляді справи апеляційним судом, вони не отримували повідомлень про дату на місце проведення експертизи, в матеріалах справи відсутні дані про таке повідомлення. Тому не можна вважати, що відповідачі ухилялися від проведення судово-генетичної експертизи. (а. с. 76 - 84)

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 17 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 05 вересня 2012 року, ОСОБА_1 разом з дітьми виселена зі спірної квартири. (а. с. 35 - 38)

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

Відповідачка не довела факту батьківства ОСОБА_6 відносно доньки ОСОБА_2, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд першої інстанції з'ясував всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 09 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: