Рішення № 33920893, 04.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р.Справа № 922/3208/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв про стягнення 7 054, 43 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мельника В.В., довіреність № 14-327 від 16.03.2012 р.;

відповідача - Заварзіної Н.М., довіреність № 03 від 03.01.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв, 3247,54 грн. інфляційних витрат, 617,33 грн. 3% річних, 3189,55 грн. пені обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 1-БО-31/2012 від 25.01.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо своєчасної оплати за природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 серпня 2013 року.

09 серпня 2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд зменшити нарахування пені на 50% посилаючись на те, що штрафні санкції, які бажає отримати позивач є чистим прибутком, а для відповідача вони стануть фінансовою катастрофою та причиною погіршення діяльності із-зі відсутності коштів та погіршення теплопостачання у споживачів.

13 серпня 2013 року в судовому засіданні було оголошено перерву в судовому засіданні до 29 серпня 2013 року.

23 серпня 2013 року відповідач надав уточнення до заперечень на позовну заяву, в якому зазначив, що нарахування інфляційних витрат у даних випадках є безпідставним.

27 серпня 2013 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд визнати неявку представника поважною та відкласти розгляд справи на інший день.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 серпня 2013 року було відкладено розгляд справи на 04 вересня 2013 року.

04 вересня 2013 року представник позивача надав заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий стан не є винятковим випадком в розумінні п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню. Крім того, позивач зазначив, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012 рік за невиконання зобов"язань контрагентами, в даному випадку, таких, як підприємство відповідача, чистий збиток компанії складає 10271185 грн.

04 вересня 2013 року представник відповідача надав уточнення до заперечень, в яких просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3247,54 грн. інфляційних витрат.

Представник позивача у судовому засіданні 04.09.13 р. підтримував позовні вимоги, заперечував проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Представник відповідача заперечував проти нарахування інфляційних та просив суд зменшити розмір пені на 50 %.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

25 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (позивач) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло", м. Чугуїв (відповідач) був укладений договір № 1-БО-31/2012, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати відповідачу природний газ для виробництва теплової енергії, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його в обсязі на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу протягом у січні - квітні 2012 року природний газ на суму 6378807,80 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2012 р., 29.02.2012 р., 31.03.2012 р., 30.04.2012 р., які підписані обома сторонами і скріплені печатками.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного а місяцем поставки.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ, але несвоєчасно, що підтверджується витягами по рахункам, доданими позивачем до позовної заяви.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписом ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов*язання.

Тобто, стягнення 3% річних від простроченої суми, є нерозривно пов*язаним із простроченням зобов*язання, порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов*язання.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 617,33 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна (розрахунок 3% річних перевірений судом та є вірним).

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов*язання за певний період і вони є невід*ємною складовою суми основного боргу.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних, зазначає наступне.

З розрахунку позивача вбачається, що він нараховує інфляційні за періоди з 16 січня по 15 лютого 2012 року та з 16 лютого 2013 року по 15 березня 2013 року.

Згідно п. 4.1 договору остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що заборгованість за природний газ по договору в сумі 2050384,34 грн. за актом від 31.01.2012 р. виникла 14.02.2012 р. і була погашена 15.02.2012 р., 16.02.2012 р., 17.02.2012 р. та 20.02.2012 р. та заборгованість в сумі 2558020,44 грн. за актом від 29.02.2012 р. виникла 14.03.2012 р. і була погашена 15.03.2012 р., 16.03.2012 р., 19.03.2012 р.

Оскільки заборгованість у лютому та у березні 2012 року існувала менше, ніж місяць, то на таку суму заборгованості інфляційні витрати не нараховуються, а такому випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до листа ВСУ від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Враховуючи викладене, в стягненні 3247,54 грн. інфляційних витрат слід відмовити, як необґрунтовано нарахованих.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем п. 4.1 договору, відповідач зобов"язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 ти днів - додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4890,74 грн. пені.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50 %.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач просить зменшити розмір пені на 50 %, посилаючись на те, що зобов"язання відповідача не виконувалось з об"єктивних причин, а саме у зв"язку з важким фінансовим становищем підприємства відповідача, яке виникло з причин, які не залежали від відповідача, та у зв"язку з різницею в тарифах на теплову енергію, та у зв"язку з невиконанням населенням та бюджетними організаціями зобов"язань за надані послуги. Відповідач зазначає, що штрафні санкції, які бажає отримати позивач є чистим прибутком, а для відповідача вони стануть фінансовою катастрофою та причиною погіршення діяльності із-зі відсутності коштів та погіршення теплопостачання у споживачів.

Позивач заперечує проти зменшення розміру пені з посиланням на те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий стан не є винятковим випадком в розумінні п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню. Крім того, позивач зазначив, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2012 рік за невиконання зобов"язань контрагентами, в даному випадку, таких, як підприємство відповідача, чистий збиток компанії складає 10271185 грн.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства та відсутність провини відповідача щодо неналежного виконання свого зобов"язання за договором № 1-БО-31/2012 від 25.01.2012 р., приймаючи до уваги заперечення позивача, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права, про часткове задоволення клопотання відповідача та про зменшення пені на 20% (такої позиції дотримується ВГСУ в постанові від 14.02.13 р. у справі № 17/5014/1703/2012) та стягнути з відповідача на користь позивача 2551,65 грн. пені .

В стягненні 637,90 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, 610, 611 ЦК України, ст.ст.193,198, 233 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, код ЄДРПОУ 35944142, р/р № 260023013842 ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823; р/р № 260353013842 ХОУ АТ "Ощадбанку", МФО 351823) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р № 26002301921 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465) 617,33 грн. 3% річних, 2551,65 грн. пені та 928,45 грн. судового збору.

В стягненні 3247,54 грн. інфляційних витрат та 637,90 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.09.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.