Постанова № 33918339, 23.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 р. Справа №805/11129/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.

з участю представників:

позивача - Романенка А.В., Пишнограєвої О.Д.,

відповідача - Лисенкова Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року № 0000084030/756/10/40-30-00191129, -

в с т а н о в и в :

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі - позивач або ПАТ «ММК ім. Ілліча) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач або СДПІ з обслуговування ВП у м. Донецьку Міндоходів) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року № 0000084030/756/10/40-30-00191129 про зменшення бюджетного відшкодування за податком на додану вартість у сумі 200 435,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 100 217,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку Міндоходів проведено камеральну перевірку ПАТ «ММК ім. Ілліча» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої було складено акт від 19 червня 2013 року № 430/1517/1-00191129. У висновках даного акту зазначено про встановлення перевіркою порушення ПАТ «ММК ім. Ілліча» пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, в результаті чого позивачем була завищена сума бюджетного відшкодування в декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму 200 435,00 грн. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року № 0000084030/756/10/40-30-00191129, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 200 435,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100 217,50 грн.

Позивач зазначив, що в акті перевірки відповідач не заперечував проти того, що позивач склав і надав до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку Міндоходів декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року, яка містить всі необхідні реквізити і по формі відповідає всім вимогам, встановлених законодавством. Акт перевірки не містить висновків про те, що в декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту мала позитивне значення. З додатку 2 до декларації з ПДВ за квітень 2013 року вбачається, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування і складає 236 784 386 грн. Відповідно до додатку 3 (Д3) «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до декларації позивача за квітень 2013 року залишок від'ємного значення звітного податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду склало 230 163 117,00 грн. Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам товарів (послуг) у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування склало 236 784 386,00 грн. Таким чином, сума від'ємного значення податку (230 163 117 грн.) обмежена більшою по значенню сумою сплаченого податку (236 784 386 грн.), до відшкодування позивачем заявлена сума 230 163 117 грн., тобто в повному обсязі. Зменшення (не підтвердження) згідно висновків відповідача суми фактичної сплати податку на 200 435 грн. не може вплинути на суму бюджетного відшкодування, оскільки сума фактичної сплати податку, яка залишається, перебільшує суму від'ємного значення податку, що не відповідає вимогам підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що згідно заяви від 20 квітня 2013 року вих. № 9022432118 комбінатом заявлено про відмову постачальником товарів (послуг) надати податкову накладну та/або порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До додатку № 8 до декларації за березень 2013 року ПАТ «ММК ім. Ілліча» не надано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг на загальну суму ПДВ 200 435 грн. Однак, позивач зазначив, що у зв'язку з порушенням підприємствами-контрагентами порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 листопада 2012 року № 1379, і керуючись пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України комбінатом по вищезазначеним податковим накладним було подано заяву зі скаргою - додаток 8 до податкової декларації за березень 2013 року на таких постачальників та до заяви надані копії первинних документів, що підтверджують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, а також оприбуткування товарів на комбінат на 1 429 аркушах, про що є відмітка про отримання СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку Міндоходів на супровідному листі позивача від 22 квітня 2013 року № 04/474.

Також, позивач не згоден з висновками відповідача в акті перевірки від 19 червня 2013 року № 430/1517/1-00191129, де зазначено, що надані позивачем копії документів до додатку № 8 до декларації не відповідають звітному податковому періоду (березень 2013 року) у зв'язку з тим, що оскільки податкові накладні заповнені з порушеннями, то разом із податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2013 року комбінатом було надано додаток № 8 до декларації, а саме «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)» та копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Отже, позивач вказав, що висновки відображені в акті перевірки від 19 червня 2013 року № 430/1517/1-00191129 не відповідають фактичним обставинам.

На підставі викладеного, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року № 0000084030/756/10/40-30-00191129 (арк. справи 3-9).

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, про що надав письмові заперечення № 2788/10/10 від 12 серпня 2013 року (арк. справи 40-42), в яких зазначено, що у заяві від 20 квітня 2013 року вх. № 9022432118 ПАТ «ММК ім. Ілліча» заявлено про відмову продавця товарів/послуг надати податкову накладну та/або порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До додатку № 8 до декларації за березень 2013 року ПАТ «ММК ім. Ілліча» не надано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, крім того у зазначеному додатку вказано податкові накладні (інші документи, що підтверджують право на виникнення податкового кредиту), що не відповідають звітному податковому періоду (лютий 2013 року) та відносяться до періодів по яких додатки 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» надавалися раніше та в яких відповідно ПАТ «ММК ім. Ілліча» повинно було відобразити вищезазначені документи на загальну суму ПДВ 200 435,00 грн. Таким чином, позивач не скористався правом на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відповідного податкового періоду у зв'язку з чим не мав права включати до податкового кредиту березня 2013 року суми сплаченого ПДВ, право на включення яких підтверджено не податковими накладними, а в інших випадках не надано або належних первинних документів, або належно оформлених первинних документів відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підставі вищевикладеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 30 грудня 1996 року за адресою: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, включено до ЄДРПОУ за номером 00191129. На податковий облік до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку позивача взято 10 січня 2011 року. Відповідно до свідоцтва № 100319548 від 28 січня 2011 року є платником податку на додану вартість (арк. справи 13).

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, що є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

19 червня 2013 року відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби проведено камеральну перевірку ПАТ «ММК ім. Ілліча» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2013 року № 430/1517/1-00191129 (арк. справи 12-27).

У висновках акта перевірки зазначено, що в порушення пункту 201.10 статті 201, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ПАТ «ММК ім. Ілліча» та пункту 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, позивачем завищена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість в декларації за квітень 2013 року на суму 200 435,00 грн.

На підставі акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пункту 123.1 статті 123, статті 76, пунктів 200.10, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийняте податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року № 0000084030/756/10/40-30-00191129, яким за порушення пункту 201.10 статті 201, пункту 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та пункту 21 Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228 та ПАТ «ММК ім. Ілліча» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 200 435,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 100 217,50 грн. (арк. справи 11).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, 30 липня 2013 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року № 0000084030/756/10/40-30-00191129.

Прийняте відповідачем рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Спірними обставинами у справі є обґрунтованість висновків відповідача в акті перевірки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в декларації за квітень 2013 року на суму 200 435,00 грн. та, як наслідок, правомірність винесення спірного податкового-повідомлення рішення, яким також застосовані штрафні санкції до позивача. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Тобто, суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді обмежено частиною сплаченого від'ємного значення податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Положеннями пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи, 19 травня 2013 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року. Згідно з даною декларацією та розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 230 163 117,00 грн. По рядку 19 декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року позивачем задекларовано від'ємне значення в сумі 213 522 194,00 грн. Залишок суми від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 230 163 117,00 грн. (арк. справи 71-73, 84-86).

Як зазначалося судом вище, в акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, вказується, зокрема, на порушення позивачем пункту 201.10 статті 201, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та пункту 20 Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2013 року на 200 435 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 200 435 грн. за березень 2013 року та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2013 року на вказану суму.

Виходячи зі змісту акту перевірки від 19 червня 2013 року № 430/1517/1-00191129, податковим органом установлено, що згідно з реєстром податкових накладних за березень 2013 року ПАТ «ММК ім. Ілліча» до податкового кредиту включено податок на додану вартість у загальній сумі 200 435,00 грн., який не підтверджений відповідними документами, що повинні додаватися до заяви про відмову або порушення постачальником порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, або не відповідають періоду, за який надано додаток 8, або копії первинних документів, що додані до заяви складені не у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Пунктом 198.6 (абзац третій) статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Згідно абзацу дев'ятому пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за звітний період.

Абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів, послуг.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 Кодексу.

Із системного аналізу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України можна зробити висновок, що право на податковий кредит виникає у наведених випадках за умови надання платником податку заяви зі скаргою на постачальника, до якої додані одні з таких документів: копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг; копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання товарів/послуг.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Як встановлено судом, позивачем на виконання приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України разом із податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2013 року надано до податкового органу додаток № 8 до декларації - «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)» та копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг на 1 429 аркушах (арк. справи 51, 60-66).

У судовому засіданні судом досліджені оригінали документів, які надавалися позивачем до податкового органу на підтвердження факту отримання таких товарів/послуг у звітному податковому періоді, копії яких судом приєднано до матеріалів адміністративної справи (у межах спірних обставин між сторонами) (арк. справи 125-189, 192-193, 196-197).

З дослідження наведених документів, зокрема копій товарних чеків та розрахункових документів, копій первинних документів, суд вважає, що останні підтверджують факт отримання товарів/послуг або засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, а первинні документи складені відповідно до приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Водночас, суд зазначає, що приписи частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містять таких обов'язкових реквізитів, як дата та номер довіреності на отримання уповноваженою особою товару, про що, як на невідповідність первинних документів вимогам наведеного Закону вказано в акті перевірки та наголошувалося представником відповідача у судовому засіданні.

Разом із цим, з дослідження оригіналів документів, які надавалися позивачем до податкового органу на підтвердження факту отримання товарів/послуг у наведеному звітному періоді, судом встановлено, що позивачем до вказаної скарги не надані первинні документи, що підтверджують факт сплати або оприбуткування товарів/послуг отриманих від ТОВ «Метком-Україна», м. Дніпропетровськ, що вказані у реєстрі отриманих податкових накладних у березні 2013 року та мали №№ 47, 54, 52, 38, 39, 49, 40 на суму ПДВ: 5 469,30 грн., 6 136, 59 грн., 6 566,70 грн., 6 593,25 грн., 6 664, 05 грн., 7 434,00 грн., 8 474,76 грн., що у загальному розмірі становить ПДВ 47 338,65 грн.

Отже, враховуючи те, що позивачем до скарги не надані означені документи, податковий орган правомірно спірним податковим повідомленням-рішенням зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 47 338,65 грн., оскільки віднесення вказаної суми до складу податкового кредиту будь-якими документами не підтверджувалося.

У судовому засіданні представники позивача наголошували на тому, що ненадання означених документів зумовлено технічною помилкою, оскільки всі означені документи в наявності у товариства. На означені доводи позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами пункту 198.6 (абзац третій) статті 198 Податкового кодексу України у позивача зберігається право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, тому позивач у межах вказаного терміну має право включити відповідні суми до складу податкового кредиту. Однак, вказані доводи не спростовують висновків податкового органу, які також підтверджені в судовому засіданні, стосовно відсутності означених документів у розглядуваному періоді.

З наведених вище підстав судом також не приймаються доводи відповідача про те, що окремі документи стосувалися іншого податкового періоду - лютого 2013 року (ПДВ в сумі 6 164,67 грн.), зважаючи на те, що заява зі скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, в якому платник податків включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки установлено, що позивачем сума податку на додану вартість в сумі 6 164,67 грн. включена до складу податкового кредиту лише у березні 2013 року.

Що стосується штрафних санкцій зі спірним податковим повідомленням-рішенням, судом встановлено, що вони застосовані до позивача на підставі абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, згідно з яким при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Сторонами визнана наявність обставин, з якими вказана норма пов'язує застосування санкцій саме у такому розмірі - відповідачем 20 травня 2011 року приймалося податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 542 666,72 грн. Відповідно до частини 3 статті 72 КАС України наведена обставина може не доводитися перед судом.

Враховуючи встановлені обставини у справі, суд вважає, що податковим органом правомірно застосовано у відношенні до позивача штрафні санкції у розмірі 23 669,32 грн., що становить 50 відсотків суми завищення бюджетного відшкодування, підтвердженої в ході судового розгляду справи.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року № 0000084030/756/10/40-30-00191129, підлягають частковому задоволенню, зокрема підлягає скасуванню спірне податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 153 096,35 грн. (200 435,00 грн. - 47 338,65 грн.) та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 76 548,18 грн. (100 217,50 грн. - 23 669,32 грн.), а в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню через їх безпідставність.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, тобто у розмірі 1 752,62 грн. (арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року № 0000084030/756/10/40-30-00191129 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 200435 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 100217,5 грн., - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 16 липня 2013 року № 0000084030/756/10/40-30-00191129 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 153 096,35 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 76 548,18 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (код ЄДРПОУ 00191129, адреса: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 752 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дві) гривні 62 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 вересня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 30 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.