Постанова № 33913648, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2780/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» та Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб та виплачену надбавку за вахтовий метод роботи на суму 1638480,00 грн., податку на прибуток підприємств, які перебувають у державній власності на суму 39523,00 грн. та на суму 226624,83 грн., нарахування штрафної санкції у розмірі 376079,00 грн.;

- скасувати податкові повідомлення - рішення від 06 червня 2012 року №0002791700, №0000202300 в частині донарахування 39523,00 грн. (нарахування єдиного соціального внеску на фонд заробітної плати працівників - інвалідів у більшому розмірі) та в частині 335290,37 грн. (нарахування амортизації основних засобів загальновиробничого призначення), №0000232300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 06 червня 2012 року №0000202300 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 374813,00 грн. та №0000232300 повністю; в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Також, не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні сторони підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» - задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.01.2011 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 25.01.2011 року по 31.12.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 23.05.2012 року №211-22/37197165.

06 червня 2012 року Іванківською МДПІ Київської області винесені податкові повідомлення - рішення:

- №00002791700, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 2014800,00 грн., у тому числі за основним платежем 1638721,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 376079,00 грн.;

- №0000202300, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 135.1 ст. 135, п. 137.1, пп. 137.2.3 п. 137.2, п. 137.4, п. 137.16 ст. 137, п. 138.8, абз. а), б) пп. 138.10.1 п. 130.10, пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138, п. 143.1 ст. 143, п. 144.1, п. 144.3 ст. 144 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 551166,00 грн.;

- №0000232300, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 1, п. 2 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138 позивачу збільшено частину прибутку господарських організацій на 30000,00 грн., у тому числі за основним платежем 25776,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4224,00 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом першої інстанції, під час проведення перевірки органом державної податкової служби встановлено порушення позивачем вимог п. 23 ст. 116 Бюджетного кодексу України, п. 13 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки товариством до складу витрат за II - квартали 2011 року включено, зокрема, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що нараховані за ставкою 42,61 % на суми нарахованої заробітної плати 12 працівникам - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Орган державної податкової служби посилаючись на дані акта ревізії фінансово - господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2011 року по 01.02.2012 року, складеного Вишгородською об`єднаною державною фінансовою інспекцією в Київській області 17.04.2012 року, встановив, що вказаним вище громадянам встановлено інвалідність, а тому на його думку, єдиний внесок на суми їх заробітної плати повинен нараховуватись за ставкою 8,41 % замість визначеної підприємством загальної ставки у розмірі 42,61 %.

Зазначене порушення на думку відповідача призвело до завищення позивачем показників витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, на суму 171839,20 грн., та, як наслідок, заниження податку на прибуток підприємств на 39523,02 грн. (податкове повідомлення - рішення від 06.06.2012 року №0000202300) та частини чистого прибутку доходу, що становить 25776,00 грн. (податкове повідомлення - рішення від 06.06.2012 року №0000232300).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати встановлено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон України № 2464).

Відповідно до статті 4 Закону України №2464 платниками єдиного внеску є страхувальники, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, у тому числі роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно частини п`ятої статті 8 Закону України № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Так, для страхувальників, що віднесені до класу професійного ризику виробництва №65 (яким є позивач), єдиний внесок встановлюється у розмірі 42,61 відсотка визначеної бази нарахування.

Частиною тринадцятою статті 8 Закону України № 2464 визначено, що єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

Як встановлено судом першої інстанції, обчислення позивачем єдиного внеску за період з квітня по грудень 2011 року здійснювалось на підставі бухгалтерських та інших документів, у тому числі кадрових, відповідно до яких проводиться нарахування заробітної плати наведеним вище працівникам.

Також, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, усі працівники підприємства проходять обов`язковий медичний огляд, проте, жодних визначених чинним законодавством України медичних документів, які б містили інформацію про встановлення зазначеним вище 12 особам групи інвалідності, наведеними громадянами до підприємства не подавалось.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно частини третьої статті 3 зазначеного Закону інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

В силу приписів статті 32 Конституції України, законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», медична інформація, тобто свідчення про стан здоров'я людини, історію хвороби, мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, є інформацією з обмеженим доступом. Поширюватися, передаватися третім особам така інформація може винятково за згодою особи, якої вона стосується.

Пунктом 3.13 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 на виконання вимог Закону України №2464, визначено, що підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є завірена копія довідки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності. Завірення копії довідки здійснюється безпосередньо підприємством, установою або організацією, зазначеними у пунктах 3.11 - 3.13 цієї Інструкції.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, підприємство - роботодавець зобов'язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок за спеціальною ставкою від бази нарахування єдиного внеску для працівника інваліда з моменту надання таким працівником копії довідки МСЕК, яка на день подання повинна бути завірена печаткою підприємства і має зберігатись в бухгалтерських та кадрових документах підприємства.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду жодних доказів того, що позивач, нараховуючи єдиний внесок у період з квітня по грудень 2011 року за ставкою 42,61 % на суми нарахованої заробітної плати 12 працівникам, був обізнаний про встановлення вказаним працівникам груп інвалідності. Обставин, що свідчать про подання наведеними громадянами довідок МСЕК, з моменту отримання яких у підприємства виникає безумовний обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок за ставкою 8,41 % замість ставки 42,61 % за вказаний вище період, відповідачем суду не наведено. В даному випадку орган державної податкової служби посилається лише на дані акта ревізії фінансово - господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2011 року по 01.02.2012 року, складеного Вишгородською об`єднаною державною фінансовою інспекцією в Київській області 17.04.2012 року.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до частини другої статті 8 Закону України №2464, податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Обов`язок щодо здійснення контролю за дотриманням платниками єдиного внеску вимог Закону України № 2464 відповідно до положень статті 14 цього Закону покладено на Пенсійний фонд України та його територіальні органи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області було проведено планову перевірку з питань правильності нарахування, обчислення і сплати Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.02.2011 року по 01.03.2012 року.

Під час проведення перевірки посадовими особами територіального органу Пенсійного фонду України не встановлено порушень по нарахуванню та сплаті позивачем єдиного внеску по зазначеним вище працівникам позивача, що підтверджується актом від 23.03.2012 № 17.

Відповідно до абз. а) пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, до складу інших витрат включаються загальновиробничі витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, та медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

Згідно п. 143.1 ст. 143 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства під час включення до складу витрат платника податків за II - IV квартали 2011 року сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Також, як вбачається з акту перевірки, перевіркою правильності нарахування амортизації основних засобів, які включаються до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, встановлено, що позивач нарахував амортизацію на основні засоби, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, що є порушенням вимог п. 138.8 ст. 138, пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138, п. 144.1, п. 144.3 ст. 144 Податкового кодексу.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Згідно з положень підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

За прямолінійним методом нарахування амортизації річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів (підпункт 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України).

Пунктом 144.3 статті 144 Податкового кодексу України визначено, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів; вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін «невиробничі основні засоби» означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період виникнення спірних правовідносин позивачем здійснювалось нарахування амортизації за прямолінійним методом на такі зараховані на баланс об`єкти основних засобів як, зокрема: гуртожитки, профілакторій, їдальні, будинки житлові, контрольно - пропускні, оперативно - диспетчерські та командно - диспетчерські пункти, пункт спеціальної (радіаційної) обробки, під'їзні та залізничні колії, автодороги («Луб'янка - Кливлини», «Прип`ять - Буряківка»), пожежні вежі, пожежні водойми та водозабори.

На підтвердження того, що вказані основні засоби використовуються у господарській діяльності позивача, останнім надано: інвентарні картки обліку основних засобів, договори про надання у користування будівель у зоні відчуження організаціям, підприємствам та установам, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.12.2010 року №1086 «Про реформування державних підприємств зони відчуження», передавальні акти, накази позивача від 30.03.2011 № 29 «Про пожежонебезпечний період», від 31.03.2011 року №32 «Про виконання плану заходів щодо посилення пожежної безпеки на об`єктах структурних підрозділів Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат», акти перевірки придатності до експлуатації пожежно - оглядових веж та пожежних водойм, наряди - акти на виконання робіт, пов`язаних з утриманням пожежно - оглядових веж і водойм, покраскою та ремонтом огорож, захистом від корозії, розчищенням просік і доріг протипожежного призначення, мобілізаційний план залучення сил та засобів гасіння пожеж в лісових масивах, на перелогах і торфовищах на 2011 - 2015 роки, погоджений з Державним агентством з управління зоною відчуження, товарні звіти, накладні, акти про продаж готової продукції кухні тощо.

Також, з довідки з ЄДРПОУ вбачається, що позивач здійснює господарську діяльність, пов`язану з постачанням пари, гарячої води та кондиційованого повітря, будівництвом житлових і нежитлових будівель, лісівництвом та іншою діяльністю у лісовому господарстві, охороні громадського порядку та безпеки, інжинірингу, геології та геодезії.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з метою виконання покладених на Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» завдань, пов`язаних з організаційно-технічним забезпеченням управління зоною відчуження, проведенням радіаційного та дозиметричного контролю, профілактикою та гасінням лісових пожеж, позивачем експлуатуються пожежні вежі, пожежні водойми та водозабори, контрольно - пропускні, оперативно - диспетчерські та командно - диспетчерські пункти, пункти спеціальної (радіаційної) обробки, під'їзні та залізничні колії, автодороги «Луб'янка - Кливлини», «Прип`ять - Буряківка». Слід також зазначити, що вказані автодороги не відносяться до доріг загального користування Київської області, перелік яких визначено розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 14.09.2006 № 746 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки разом з під'їзними та залізничними коліями використовуються для вивезення радіоактивних відходів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що проведення позивачем амортизаційних відрахувань щодо об`єктів - їдальні, гуртожитки, житлові будинки та профілакторії, є обґрунтованим та відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки органу державної податкової служби про заниження позивачем податку на прибуток підприємств на 335290,00 грн. є необґрунтованими, тому суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував податкові повідомлення - рішення від 06 червня 2012 року №0000202300 в частині донарахування 39523,00 грн. (нарахування єдиного соціального внеску на фонд заробітної плати працівників - інвалідів у більшому розмірі) та в частині 335290,37 грн. (нарахування амортизації основних засобів загальновиробничого призначення) та №0000232300.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в цій частині вимог ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції в цій частині відсутні.

Також, як вбачається з акту перевірки у період з січня 2011 року по грудень 2011 року позивачем виплачено на користь його працівників надбавку за вахтовий метод роботи у загальному розмірі 10923204,00 грн., проте під час виплати вказаного доходу нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб позивачем не проведено, у зв`язку з чим, на думку органу державної податкової служби, позивачем занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1638480,00 грн. (податкове повідомлення - рішення від 06 червня 2012 року №00002791700).

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції визнав обґрунтованими такий висновок органу державної податкової служби.

Проте, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальним оподатковуваним доходом вважається будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що для цілей справляння податку на доходи фізичних осіб заробітна платою вважається основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно положень статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 3.16 пункту 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713) до фонду оплати праці не належать надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених чинним законодавством.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» установлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Як вбачається з пункту 4.13 колективного договору ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», зареєстрованого Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, працівникам, які виконують роботи вахтовим методом у зоні відчуження, за кожний день перебування на вахті виплачується надбавка за вахтовий метод роботи у розмірі 100% добових під час відрядження в межах України, які передбачені для працівників підприємств, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Таким чином, виплата надбавок до тарифних ставок та посадових окладів працівникам, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер не входить до фонду оплати праці, тому не підлягають включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 06 червня 2012 року №00002791700 підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення - рішення від 06 червня 2012 року №00002791700 - скасуванню, з ухваленням в цій частині нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення - рішення від 06 червня 2012 року №00002791700 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 06 червня 2012 року №00002791700.

В інший частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 27.09.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: А.Ю. Кучма

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.