Ухвала суду № 33913650, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3971/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс/Україна/» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 16.03.2010 року №0000012600/0, від 26.05.2010 року №0000012600/1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування зазначеної ухвали суд касаційної інстанції посилався на неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій усіх обставин справи.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 26.05.2010 року №0000012600/1 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3146370,12 грн., у тому числі за основним платежем 2097580,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1048790,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у березні 2010 року посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ПП «Азимут-Трейд» за період з серпня 2006 року по квітень 2008 року, ТОВ «Ленд-Плюс» за період з травня по жовтень 2008 року та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» за період з листопада по грудень 2008 року; за наслідками перевірки складено акт від 05 березня 2010 року №397/23-1/32878486.

Актом перевірки встановлено, що позивачем під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з купівлі у вказаних вище суб`єктів господарювання товарно-матеріальних цінностей не дотримано вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем податкового кредиту за серпень 2006 року - листопад 2008 року на суму 2328467,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, розмір податку на додану вартість, що підлягає сплаті підприємством до бюджету, визначено податковим органом з урахуванням строків давності, передбачених підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В обґрунтування заниження позивачем податкового зобов'язання орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПП «Азимут-Трейд», ТОВ «Ленд-Плюс», ТОВ «Оптова компанія «Ресурси».

Так, щодо контрагента ПП «Азимут - Трейд» орган державної податкової служби посилається на ненадання під час перевірки товарно - транспортних накладних, супровідних документів, сертифікатів якості товару, ТУ або інших документів, які підтверджують походження та відповідність товару якісним вимогам, документів, які можуть свідчити про місце завантаження товару. Також, відповідач зазначає, що згідно висновків судово - почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи від 05.11.2009 року №10113, №10114 підписи на податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, підписані не директором товариства, а іншою особою з наслідуванням його підпису (т. 2 а.с. 72 - 81).

Щодо ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» та ТОВ «Денд Плюс» орган державної податкової служби посилається на аналогічні підстави.

16.03.2010 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області винесено податкове повідомлення - рішення №0000012600/0, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3391803,99 грн., у тому числі за основним платежем 2261202,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1130601,33 грн.

Не погоджуючи з зазначеним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ у Вишгородському районі Київської області, за наслідками чого було винесено податкове повідомлення - рішення від 26 травня 2010 року №0000012600/1.

Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ПП«Азимут - Трейд» та з ТОВ «Оптова компанія «Ресурси». Щодо контрагента позивача ТОВ «Ленд - Плюс» суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність фактів поставки ТОВ «Ленд - Плюс» товару на користь ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/» за господарською операцією.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Перевіряючи реальність здійснених позивачем господарських операцій з ПП«Азимут - Трейд» та з ТОВ «Оптова компанія «Ресурси», суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів виходи з такого.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем у ході перевірки, з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати позивачем податкових зобов`язань за господарськими операціями з ПП «Азимут-Трейд», ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси», здійснено аналіз інформації, що наведена у податковій звітності позивача з податку на додану вартість, інформаційних базах Державної податкової адміністрації України та первинних документах, які були подані позивачем до перевірки.

Також, під час проведення перевірки відповідачем здійснено аналіз складених позивачем та його контрагентами первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що були вилучені у позивача податковою міліцією Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі постанов про проведення виїмки від 30.04.2009 року, 08.05.2009 року, 29.09.2009 року та 26.11.2009 року та Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби під час попередньої перевірки.

За результатами опрацювання відомостей, що викладені у вказаних документах, податковим органом встановлено, що протягом 2006 - 2008 років Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» укладено з ПП «Азимут-Трейд», ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» договори поставки товарів (сировини для виробництва харчових продуктів), відповідно, від 07.08.2006 року №118/6, від 24.04.2008 року №09/02-08, від 31.10.2008 року №15/02-08, за умовами яких контрагенти позивача прийняли на себе зобов`язання поставити позивачу товарно - матеріальні цінності за кількістю, якістю і ціною, вказаними у видаткових накладних та іншій документації на продукцію, а позивач зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагентів проводилось шляхом підписання видаткових накладних.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, постачальниками виписано податкові накладні.

Оплату за придбані у ПП «Азимут-Трейд», ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» товарно - матеріальні цінності здійснено позивачем у період з вересня 2006 року по січень 2009 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківські рахунки вказаних вище юридичних осіб.

На момент проведення перевірки за позивачем рахувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» по оплаті поставлених товарів у загальному розмірі 10132519,03 грн., утому числі 5209000,00 грн. за правочином з ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»; 4923519,03 грн. - за правочином з ТОВ «Ленд-Плюс».

Податок на додану вартість у загальному розмірі 2328467,66 грн., сплачений у складі ціни придбаних у його контрагентів товарів, включено позивачем до складу податкового кредиту товариства.

Проте, під час проведення перевірки податковим органом поставлено під сумнів реальність здійснення позивачем господарських операцій з вказаними вище суб`єктами господарювання, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит у вказаному вище розмірі.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, факт поставки позивачу товарів з боку ПП «Азимут-Трейд» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Крім того, про отримання позивачем товару від ПП «Азимут-Трейд» свідчать також докази його подальшого зберігання, обробки та реалізації.

Так, у матеріалах справи наявні: картки рахунку 201 «Сировина та матеріали» за номенклатурою «фісташки» із відображеними показниками надходження продукції від ПП «Азимут-Трейд» та його обліку; витяг з журналу реєстрації довіреностей; рапорти на переробку сировини і виробіток готової продукції за період з 01.07.2006 року по 31.10.2008 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 26 «Витрати на збут» за період з липня 2006 року по грудень 2008 року, що свідчать про отримання позивачем від ПП «Азимут-Трейд» сировини для виробництва харчових продуктів та її подальшої переробки у готову продукцію.

Факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» господарських операцій з купівлі товару (морепродукти, фісташки) у його контрагента - ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» також підтверджено аналогічними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Також, про можливість використання позивачем отриманої від ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» продукції у його господарській діяльності, свідчать також відомості про наявність у позивача на балансі таких основних засобів як: цех по виробництву сухарів - грінок та смажених горіхів, вилочний навантажувач, електропідйомник піддонів, штабелер акумуляторний, шафи сушильні, візки ручні та гідравлічні, холодильники, автобуси та автомобіль.

Подальший продаж позивачем готової продукції, що вироблена із поставленої ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» сировини, іншому суб`єкту господарювання - ТОВ «Планета Смаку (Україна)» підтверджується специфікаціями на продукцію (додатками до договору від 08.01.2008 № 01/08-08П про виготовлення продукції із давальницької сировини) та актами здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані вище первинні документи у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих матеріальних активів з метою їх подальшого постачання, що у свою чергу підтверджує товарність наведених вище операцій з ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сертифікати якості товару, санітарні паспорти автотранспортного засобу продавців товару, медицинські книжки перевізників товару, що витребовувались відповідачем до перевірки, не є документами первинного податкового обліку, що фіксують факти здійснення господарських операцій, оскільки вказані документальні свідоцтва слугують виключно для надання інформації про якість продукції та відповідність санітарних норм на перевезення товару.

Відсутність товарно-транспортних накладних також не слугує беззаперечним доказом, що спростовує товарність операції позивача і його контрагентів - ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси», оскільки складання цих документів умовами договорів не передбачено, поставка товарів здійснювалась на умовах DDP (Інкотермс 2000) транспортом постачальників, а факт поставки товару оформлювався шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних та видачею податкових накладних, які містять повну інформацію про товари, їх кількісне та вартісне вираження.

Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2010 року в адміністративній справі №2а-3098/10/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про стягнення з ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» коштів, отриманих за нікчемною угодою - договором 31.10.2008 року №15/02-08. Вказаними рішеннями судів встановлено реальність здійснення ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/» операцій з ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» та документальне підтвердження факту поставки ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/» продукції його контрагентом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 року в адміністративній справі №2а-3097/10/1070 стягнуто з ТОВ «Ленд-Плюс» на користь Державного бюджету України кошти, отримані за нікчемним правочином - договором від 24.04.2008 року №09/02-08, укладеним між ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/». Так, судом апеляційної інстанції, встановлено, зокрема відсутність фактів поставки ТОВ «Ленд-Плюс» товару на користь ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/» за господарською операцією, право на податковий кредит за наслідками якої досліджується судом у ході розгляду даної справи.

Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому, обставини, які підтверджують відсутність фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником товарів - ТОВ «Ленд-Плюс», на користь позивача, є встановленими та не потребують додаткових засобів доказування.

Відтак, висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарської операції з ТОВ «Ленд-Плюс» є обґрунтованими.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача - ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Колегія суддів також враховує, що на час прийняття рішення у даній справі відомостей щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час провадження ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/», ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» фіктивного підприємництва, представником відповідача суду не надано.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання відповідача на пояснення громадянина ОСОБА_2, як на доказ відсутності у ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» господарських взаємовідносин з позивачем, судом не може приймається до уваги, оскільки вказаний документ в силу приписів кримінально-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту винесення судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагенти позивача - ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини з ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 26.05.2010 року №0000012600/1 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3146370,12 грн., у тому числі за основним платежем 2097580,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1048790,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.09.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: А.Ю. Кучма

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Кучма А.Ю.