Ухвала суду № 33909016, 25.09.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/982/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б. Провадження № 11-кп/789/84/13 Доповідач - Римар Т.М.Категорія - ч.2 ст. 286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 р.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :

Головуючого - Римар Т.М.

Суддів - Демченко О. В., Тихої І. М.,

при секретарі - Нищому О.Т.;

з участю: прокурора - Гарматюка Р.Є.;

обвинуваченого - ОСОБА_3;

потерпілого - ОСОБА_4;

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5;

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013210120000037 за зміненою апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на вирок Кременецького районного суду від " 10 " липня 2013 року, -

Встановила:

Цим вироком засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львова, жителя АДРЕСА_1, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, непрацюючого, не судимого, -

за ч.2 ст. 286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 (один) рік і покладено обов'язок, передбачений п.3 ч.1 ст. 76 КК України.

Цивільні позови прокуратури Кременецького району в інтересах держави задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь: Головного фінансового управління Тернопільської обласної державної адміністрації для перерахування комунальному закладу Тернопільської обласної Ради "Тернопільська університетська лікарня" 2960 гривень та фінансового управління Кременецької районної державної адміністрації 1049,02 грн. за лікування потерпілого ОСОБА_4

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково та стягнуто на користь останнього: з обвинуваченого ОСОБА_3 1450 грн. моральних збитків, з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 1925,82 грн. на відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності, 1138,30 грн. - шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, та 2550 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 щодо визначення розміру втраченого заробітку в результаті стійкої втрати працездатності та стягнення з ПРАТ СК "ПЗУ Україна" страхового відшкодування за шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності до відновлення працездатності, залишено без розгляду, та роз'яснено потерпілому про його право на звернення з даними позовними вимогами до страхової компанії в порядку цивільного судочинства.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Тернопільській області 979,60 грн. судових витрат за проведення автотехнічних експертиз.

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 16 січня близько 18 год. 15 хв., керуючи технічно справним автомобілем "CITROEN BERLINGO" д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Горбача в м.Кременці Тернопільської області в напрямку с.Підлісці Кременецького району в порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме - п.1.10 в частині визначення поняття "небезпека для руху", тобто зміна дорожньої обстановки (в тому числі поява рухомого об'єкту, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її, змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитись), п.12.2 (у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги), п.12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкод), допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який рухався швидкою пішою ходою в зустрічному для водія напрямку. В результаті наїзду ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому тіл великої та малогомілкової кісток правої гомілки, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4, не оспорюючи вирок суду щодо засудження ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України та призначеного йому покарання, просить його змінити в частині вирішення цивільного позову, а саме - стягнути на вирок користь з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 5000 гривень моральної шкоди та 2688,22 відшкодування витрат на лікування, завданої злочином, посилаючись на те, що суд при стягненні моральної шкоди з вищезазначеної страхової компанії невірно визначив суму ліміту відповідальності страховика та у зв'язку з цим - розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню йому страховиком, безпідставно відмовив в стягненні зі страхової компанії 1549,92 грн. вартості медикаментів, тоді як він надав суду фіскальних та товарних чеків на суму 2688,22 грн.

Крім того, вказує, що судом необґрунтовано зазначено у вироку про грубу необережність потерпілого, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази даного факту.

В зміненій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 вказує, шо обвинувачений ОСОБА_3 до початку апеляційного розгляду справи в добровільному порядку відшкодував йому моральну шкоду в сумі 23 тис. грн., а тому він від відшкодування моральної шкоди, заявленої в цивільному позові у справі до обвинуваченого ОСОБА_3 відмовляється і просить змінити вирок Кременецького районного суду лише в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 5000 гривень моральної шкоди та 2688,22 грн. відшкодування витрат на лікування.

Заслухавши суддю-доповідача, потерпілого ОСОБА_4 та його представника - адвоката ОСОБА_5, які підтримали змінену апеляційну скаргу, а від апеляційних вимог до обвинуваченого ОСОБА_3 відмовились, обвинуваченого ОСОБА_3, який не заперечує щодо зміненої апеляційної скарги потерпілого, прокурора, який вважає, що апеляційні вимоги потерпілого про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та шкоди, пов'язаної з його лікуванням, є обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи зміненої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за обставин викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України та призначене йому покарання в апеляційній скарзі не оскаржується.

Під час апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_4 подав суду письмову заяву про те, що обвинуваченим ОСОБА_3 йому добровільно відшкодовано моральну шкоду і він відмовляється від своїх апеляційних вимог щодо нього.

Щодо апеляційних вимог потерпілого ОСОБА_4 про зміну вироку суду першої інстанції в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - страховик) в його користь моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та 2688,22 грн. витрат на лікування (придбання медикаментів), то вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та отриманих тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 заподіяна моральна шкода, а оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась за участю забезпеченого транспортного засобу цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована страховим полісом АВ/1718175 (т.1 а.с. 23) (а ОСОБА_3 володіє правом користування даним транспортним засобом), шкода завдана життю та здоров'ю потерпілого підлягає відшкодуванню за рахунок страхової компанії ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

Разом з тим, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому ОСОБА_4 страховиком, суд допустився помилки та стягнув дану шкоду в меншому розмірі ніж, передбачено Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п.9.3. ст. 9 цього Закону розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого, а моральна шкода згідно ст. 26-1 цього ж Закону виплачується страховиком потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди страховиком, суд помилково стягнув з нього вказане відшкодування в розмірі 2550 грн., при цьому правильно зіславшись на те, що страховик відшкодовує 5% ліміту відповідальності, визначеного п.9.3 ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", однак визначив суму відшкодування, виходячи із розміру ліміту в 51000 грн. (5% від 51000 грн = 2550 грн.), тоді як 5 липня 2012 року в ст. 9 Закону було внесено зміни і у редакції, чинній на час ДТП, яка мала місце 16 січня 2013 року, в якій потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, розмір такого ліміту (страхової шкоди за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілого) відповідно п.9.3 ст. 9 Закону в новій редакції становив не 51000 грн., а 100 000 грн. на одного потерпілого, а тому із страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на відшкодування моральної шкоди потерпілому слід було стягнути 5% від 100 000 грн., що становить 5000 грн.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального Кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Також підлягають задоволенню апеляційні вимоги потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування йому коштів в сумі 2688,22 грн., витрачених на лікування (придбання медикаментів).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, на підставі пояснень сторін та письмових доказів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження понесених витрат на лікування ОСОБА_4 надав суду фіскальні та товарні чеки на придбання медикаментів на суму 2688,22 грн.

Суд частково задовольнив позовні вимоги потерпілого та постановив стягнути із страховика в його користь 1138,30 грн., а в стягненні 1549, 92 грн. - відмовив.

При цьому суд не взяв до уваги те, що всі надані потерпілим ОСОБА_4 фіскальні та товарні чеки на придбання медикаментів датовані періодом (січнем - березнем 2013 року), коли він знаходився на стаціонарному лікуванні (згідно наявних у справі листків непрацездатності ОСОБА_4 з 16 січня по 1 квітня 2013 року з приводу отриманої під час ДТП ДТП травм - перелому тіл великої та малогомілкової кісток правої гомілки, перебував на стаціонарному лікуванні (т.2 а.с. 22-23) та з 2 квітня по 15 травня 2013 року - на амболаторному лікуванні (т.2 а.с. 41-42) та що у товарних чеках на придбання медикаментів зазначено прізвище саме потерпілого ОСОБА_4).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 407 КПК України в редакції 2012 року за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити вирок.

Згідно п.3 ч.1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

З врахуванням вищенаведеного, змінену апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 слід задовольнити, вирок суду в частині вирішення цивільного позову змінити, а також в порядку ч.2 ст. 404 КПК України змінити вирок суду в частині стягнення в користь НДЕКЦ коштів за проведення автотехнічної експертизи, оскільки суд першої інстанції допустив помилку при вирішенні питання про розподіл процесуальних витрат, стягнувши в користь НДЕКЦ при УМВС України 979,60 грн. за проведення автотехнічної експертизи.

Відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України в редакції 2012 року суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно ч.2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Таким чином, відповідно до ст. 124 КПК України судові витрати за проведення автотехнічної експертизи в сумі 979,60 грн., які суд стягнув з обвинуваченого ОСОБА_3, слід перерахувати до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 409 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Змінену апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 задовольнити .

Вирок Кременецького районного суду від 10 липня 2013 року стосовно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 змінити.

Стягнути в користь потерпілого ОСОБА_4 з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 2688,22 грн. на відшкодування понесених потерпілим витрат на лікування та 5000 грн. моральної шкоди.

В порядку ч.2 ст.404 КПК України процесуальні (судові) витрати за проведення автотехнічної експертизи в сумі 979,60 грн., які суд стягнув з обвинуваченого ОСОБА_3, провести в дохід держави.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді:

__ ____ _______

Т.М. Римар О.В. Демченко І.М. Тиха

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.М. Римар