Рішення № 33880760, 24.09.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/682/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Могачевська В.Й. Провадження № 22-ц/789/1049/13 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Ткача З. Є., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Нищий О.Т.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду від 7 червня 2013р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Підволочиської селищної ради, Комунального підприємства Підволочиське підприємство "Ринок" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до Підволочиської селищної ради, Комунального підприємства Підволочиське підприємство «Ринок» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Позивач зазначила, що з 4 жовтня по 17 листопада 2011 року вона працювала на посаді директора Комунального Підволочиського підприємства "Ринок" і їй за час роботи в підприємстві не виплачена заробітна плата в сумі 1532 грн. 99 коп. Вказуючи на те, що при звільненні з нею не було проведено повного розрахунку, просила стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 23782 грн. 40 коп. Стягнення просила провести солідарно з Підволочиської селищної ради та Кумунального підприємства Підволочиське підприємство "Ринок " посилаючись на те, що Підволочиська селищна рада є власником підприємства.

Рішенням Підволочиського районного суду від 07 червня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства Підволочиського підприємства "Ринок" (Тернопільська область Підволочиський район смт. Підволочиськ вул.Садова, 1) на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій їй заробітній платі в сумі 1532 (одна тисяча п'ятсот тридцять дві) гривні 40 копійок та 4273 ( чотири тисячі двісті сімдесят три) гривні 40 копійок за час затримки проведення розрахунку, а всього з відповідача на користь позивачки слід стягнути 5806 (п'ять тисяч вісімсот шість) гривень 39 копійок.

В задоволенні позовних вимог позивачки про стягнення в солідарному порядку заборгованих їй сум нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку до Підволочиської селищної ради відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове по суті позовних вимог, зіславшись на неповне з'ясування судом обставин справи і порушення норм матеріального права.

Апелянт вказала, що суд помилково вважав, що вона має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 10 грудня 2012 року, а не з часу звільнення, а також на те, що Підволочиська селищна рада, як власник підприємства, повинна нести субсидіарну відповідальність у випадку недостатності коштів в Комунального підприємства Підволочиське підприємство "Ринок".

ОСОБА_1 надіслала заяву про слухання справи у її відсутності.

Представник Підволочиської селищної ради апеляційної скарги не визнав та пояснив, що Комунальне підприємство Підволочиське підприємство "Ринок" самостійно здійснювало свою господарську діяльність і утримувалось за рахунок коштів, які надходили як оплата за надані ним послуги. Оскільки селищна рада не здійснювала його фінансування, а тому не повинна нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні ОСОБА_1

Представник Комунального підприємства Підволочиське підприємство "Ринок" апеляційну скаргу не визнала та пояснила, що Комунальне підприємство Підволочиське підприємство "Ринок" припинило свою діяльність ще в липня 2011 року і з того часу у штаті числилось два працівники: ОСОБА_1 як директор (раніше працювала юристом підприємства) і вона як бухгалтер. Такий штат був визначений для того, щоб отримати від боржників (квартиронаймачів) квартплату і оплату за інші надані послуги і з цих коштів виплатити заробітну плату всім звільненим працівникам. На підставі рішень суду у справах про стягнення невиплаченої заробітної плати колишнім працівникам державною виконавчою службою у травні 2011 року накладено арешт на рахунки підприємства (і витрачати кошти на інші виплати крім виплати заробітної плати було неможливо). ОСОБА_1 працювала в Комунального підприємстві Підволочиське підприємстве "Ринок"з 04 жовтня по 17 листопада 2011 року включно і їй частково була виплачена заробітна плата.

Заслухавши пояснення учасників процесу та вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04 жовтня по 17 листопада 2011 року працювала на посаді директора Комунального підприємства Підволочиське підприємство "Ринок" і була звільнена з роботи за згодою сторін на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України. При звільненні з роботи їй не було виплачено заробітну плату в розмірі 1532 грн. 99 коп. Остання 10 грудня 2012 року звернулась з письмовою заявою до Комунального підприємства Підволочиське підприємство "Ринок" про виплату нарахованої заробітної плати, а в суд звернулась у травні 2013 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 із заявою про проведення з нею розрахунку звернулась в грудні 2012 року і з цього часу стягнув середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Однак з таким висновком колегія не погоджується виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Як пояснила в суді апеляційної інстанції представник Комунального підприємства Підволочиське підприємство "Ринок" та це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 в день звільнення працювала, а тому підприємство в цей день повинно було виплатити їй всі належні суми.

Отже, ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, про те що ОСОБА_1 має право на виплату їй середнього заробітку за час затримки розрахунку з грудня 2012 року не відповідає обставинам справи та не узгоджується з вимогами закону.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. №100, основою для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Визначаючи розмір середньоденного заробітку, суд першої інстанції виходив із розміру невиплаченої заробітної плати, та не враховував доводів позивачки про те, що їй була нарахована заробітна плата в більшому розмірі, частина з якої виплачена. Неповне з'ясування обставин справи призвело до невірного визначення середньоденного заробітку.

Враховуючи те, що в жовтні 2011р. заробітна плата ОСОБА_1 за 21 робочий день становила 1625грн. 27коп., а в листопаді за 13 робочих днів 1030грн. 98коп., то середньоденний заробіток становитиме 78грн. 13коп. (1625.27+ 1030.98 = 2656.25 :34 = 78грн. 13коп.) З часу звільнення позивачки 17.11.2011р. по день повного розрахунку пройшло в 2011р. - 43 дні, 2012р. - 366 днів, 2013р. - 249 днів (6 вересня 2013 проведено повний розрахунок), а тому час затримки складає 658 днів.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку становитиме 78.13x658 = 51409грн. 54коп.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1994р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку особа мала право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Враховуючи розмір невиплаченої заробітної плати, те, що позивач протягом тривалого часу (півтора року з листопада 2011р.) не зверталася до суду за вирішенням спору про стягнення заборгованості із заробітної плати, на рахунки підприємства державною виконавчою службою у травні 2011 року (про що ОСОБА_1 зазначає і у апеляційній скарзі) було накладено арешт і кошти, що надходили використовувались лише на погашення заробітної плати іншим працівникам у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду, колегія суддів вважає, що слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10 тисяч гривень.

Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України неповне з'ясуванням судом обставин справи та порушення судом норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Отже, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства Підволочиське підприємство "Ринок" в користь ОСОБА_1 10000грн.

Доводи апелянта про те, що відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні повинна нести і Підволочиська селищна рада, як власник комунального підприємства Підволочиське підприємство "Ринок" не заслуговують уваги суду, оскільки згідно статуту комунальне підприємство "Ринок" є окремою юридичною особою, яка веде самостійний баланс, має окремий розрахунковий рахунок та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи, Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно із чинним законодавством.

Судом встановлено, що заробітна плата нараховувалась ОСОБА_1 головним бухгалтером комунального підприємства Підволочиське підприємство "Ринок" та виплачувалася у зазначеному підприємстві.

Відповідно до ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316, ЦПК України, ст.ст. 116, 117, КЗпП України, Порядком обчисленням середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. №100 , колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Підволочиського районного суду від 7 червня 2013 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства Підволочиське підприємство "Ринок" (Тернопільська область Підволочиський район с.м.т. Підволочиськ вул.Садова, 1 Код 6ДРПОУ30418847) на користь ОСОБА_1 10000 гривень за затримку проведення розрахунку .

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку, шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська