Ухвала суду № 33908331, 23.09.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/3470/13 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/783/4419/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.

Категорія: 21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Мацея М.М.,

суддів: Монастирецького Д.І., Тропак О.В.,

секретаря: Дідуся О.Р.,

з участю: позивачки і її представника, відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2013 року та від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус Четвертої Львівської державної нотаріальної контори про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2013 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 11 квітня 2013 р. забезпечено позов. Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по відчуженню квартир АДРЕСА_2.

Ухвалу суду оскаржив відповідач ОСОБА_2

В апеляційній скарзі на ухвалу про відкриття провадження у справі, посилаючись на незаконність, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про повернення позовної заяви.

Зазначає, що позивач неправомірно подав позовну заяву до Сихівського районного суду м. Львова, оскільки відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1, що відповідно до ст. 109 ЦПК України даний позов має розглядатись Франківським районним судом м. Львова.

В апеляційній скарзі на ухвалу про забезпечення позову, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Зазначає, що всупереч вимогам ст. 151 ЦПК України позивачем не зазначено причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, необхідності вжиття забезпечення позову. Вважає, що судом не враховано роз'яснень Пленуму Верховного суду України, згідно яких позивач має подати докази на підтвердження своїх вимог.

Третя особа, державна нотаріальна контора подала заяву, просить справу розглядати без участі представника (а.с.35).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 на підтримання апеляційних скарг, пояснення позивачки ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_4 на заперечення скарг, перевіривши матеріали справи з урахуванням доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційній скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відкриваючи провадження у справі суддя районного суду виходив з того, що позовна заява підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції і підсудна Сихівському районному суду м. Львова.

З таким висновком слід погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи і нормам процесуального права. Матеріалами справи установлено, що спір виник щодо недійсності договору дарування квартири по АДРЕСА_2.

Установлено, і це підтвердив у судовому засіданні апеляційного суду відповідач, що зазначена квартира знаходиться в будинку який розміщений на території Сихівського району м. Львова.

Згідно чинного законодавства квартира є одним із видів нерухомого майна.

Відповідно з ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, що є виключною підсудністю.

Відтак, посилання апелянта на положення ст. 109 ЦПК України є неправильним, оскільки зазначена норма регламентує правила загальної підсудності.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суддя в оскаржуваній ухвалі від 11 квітня 2013 року вказав, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду при тому, що між сторонами у справі дійсно виник спір та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Установлено, що позивачка пред'явила позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири по АДРЕСА_2.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки у відповідності до заявлених вимог і повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до цього може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб (ст.152 ЦПК України).

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом першої інстанції вжиті заходи до забезпечення позову згідно з видами, передбаченими ст.152 ЦПК України.

Посилання апелянта на те, що заява про забезпечення позову за змістом не відповідає вимогам ч.2 ст.151 ЦПК України із-за необгрунтування причин для забезпечення позову, що позовні вимоги не підтверджені жодними доказами і причини для забезпечення позову відсутні, не може бути підставою для задоволення його апеляційної скарги, так як оспорюється договір дарування квартири і суд першої інстанції дасть оцінку доказам в процесі розгляду даної цивільної справи.

Визначений судом першої інстанції вид забезпечення позову не порушує прав апелянта, оскільки він вправі доказувати свої заперечення у відповідності з положеннями ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

За таких обставин відсутні підстави для скасування і зазначеної ухвали.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувані ухвали суду першої інстанції постановлені з додержанням вимог закону, а відтак апеляційні скарги слід відхилити, ухвали районного суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 відхилити.

Ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 10 квітня 2013 року та від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Мацей М.М.

Судді: Монастирецький Д.І.

Тропак О.В.