Рішення № 33909554, 30.09.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/4684/12 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/4688/13 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія справи: 31

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Служалі А.Ю.,

за участю ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, представника ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед", та апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_4 (поданий в інтересах згаданого позивача його представником ОСОБА_3) до ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), та стягнуто на користь позивача:

- з ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" - 49 800 грн. страхового відшкодування і витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та 4 058 грн. судових витрат;

- з ОСОБА_6 - 5 897 грн. 02 коп. матеріальної шкоди та 501 грн. 60 коп. судових витрат.

Дане рішення оскаржили представник ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" та ОСОБА_6

Представник ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Стверджує, що позивач ніколи не звертався до ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" з заявою про виплату страхового відшкодування, а відтак у згаданого страховика не виникло обов'язку по виплаті такого відшкодування.

Вважає необґрунтованою вимогу про стягнення суми матеріального збитку у розмірі 54 897 грн. 02 коп., яка згідно ремонтної калькуляції включає в себе податок на додану вартість, та вважає, що у суду не було правових підстав для стягнення страхового відшкодування з урахуванням суми ПДВ.

Вважає неправомірним відхилення судом клопотання іншого відповідача, ОСОБА_6, про призначення судової автотоварознавчої експертизи, оскільки висновок суб'єкта оціночної діяльності від 13.11.2012 року вважає таким, що «не відповідає процесуальним вимогам щодо доказування обставин, які входять до предмета доказування у цій справі».

Звертає увагу на те, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню підлягають витрати, що пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а відповідно до п. 32.7 ст. 32 згаданого Закону страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Вважає неправомірним стягнення зі страховика вартості Висновку суб'єкта оціночної діяльності від 13.11.2012 року у розмірі 800 грн., оскільки пошкоджений автомобіль був оглянутий представником страховика, що стверджується актом огляду транспортного засобу від 24.07.2012 року.

Вважає, що оскільки представник позивача приймав участь у розгляді даної справи в якості саме представника позивача, а не особи, яка надає правову допомогу, то оплата його послуг не відноситься до судових витрат, а відтак не підлягає відшкодуванню.

Апелянт ОСОБА_6 також просить оскаржуване ОСОБА_6 рішення скасувати і ухвалити нове - «по суті позовних вимог», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Також вважає неправомірним відхилення судом його клопотання про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи, яку просить призначити в ході апеляційного розгляду справи.

Звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 допускався судом до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу, та вважає що він приймав участь у розгляді справи по довіреності від 21.11.2012 року в якості саме представника позивача, а відтак також вважає, що оплата його послуг не відноситься до судових витрат і тому не підлягає відшкодуванню.

Апелянт ОСОБА_6, будучи своєчасно (09.09.2013 року) належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 113), в судове засідання не з'явився і про причини своєї неявки суд не повідомив.

Апелянт ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" і її представник ОСОБА_5 (автор апеляційної скарги), також будучи своєчасно (09 і 10.09.2013 року) належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 111, 112), в судове засідання не з'явилися та надіслали до суду заяву про відкладення розгляду справи „з огляду на необхідність участі у інших засіданнях" по інших судових справах (а.с. 114-115).

З урахуванням того, що вище згаданий апелянт є юридичною особою і був своєчасно (ще 09.09.2013 року) повідомленим про апеляційний розгляд даної справи аж 30.09.2013 року, колегія суддів приходить до висновку про те, що наведені ним вище згадані доводи не можна визнати поважними, а відтак вважає, що у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний розгляд справи можна провести за неявки його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційних скарг зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи безспірно стверджується той факт, що відповідача ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед", як страховика, було своєчасно і належним чином повідомлено про страховий випадок, який мав місце 22.07.2012 року в результаті ДТП.

Про це свідчать (зокрема) Акт огляду колісного транспортного засобу від 24.07.2012 року, складений представником ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед", копія якого долучена самим згаданим відповідачем до його Заперечення на позов від 05.02.2013 року (а.с. 45-49), а також його лист ОСОБА_4 від 26.10.2012 року за № 2788 „Про відмову у виплаті відшкодування", згідно якого ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" відмову у виплаті страхового відшкодування мотивує тим, що „аналіз зібраних страховиком документів ... свідчать про те, що дії водія ... ОСОБА_6 взагалі не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із пошкодженням автомобіля НОМЕР_1" (а.с. 16).

Про огляд пошкодженого автомобіля позивача представником ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" йдеться і у доводах самої апеляційної скарги !

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що позивач ніколи не звертався до ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" з заявою про виплату страхового відшкодування, є надуманими і такими, що не можуть прийматися до уваги.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновками суду стосовно того, що після відмови ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" у виплаті страхового відшкодування позивачу листом від 26.10.2012 року за № 2788 „Про відмову у виплаті відшкодування" останній змушений був 30.10.2012 року звернутися до „судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю 122 - визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу" Бейщака В.Є. (свідоцтво № 900 від 23.02.2005 року, продовжене Міністерством юстиції України до 26.11.2013 року; а.с. 68) з заявою про проведення автотоварознавчого дослідження на предмет визначення (зокрема) вартості матеріального збитку, який було заподіяно йому в результаті страхового випадку, а відтак відхиляє доводи ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" про неправомірним стягнення зі страховика вартості Висновку суб'єкта оціночної діяльності від 13.11.2012 року у розмірі 800 грн. - з посиланням на те, що пошкоджений автомобіль був оглянутий представником страховика.

Клопотання відповідача ОСОБА_6 про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи, подане до суду першої інстанції (так само, як і доводи апеляційної скарги), не містить жодних зауважень до Висновку суб'єкта оціночної діяльності від 13.11.2012 року, даного вище згаданим судовим експертом, які б викликали сумніви у правильності та обгрунтованості цього Висновку (а.с. 63-64), а відтак колегія суддів (в сукупності з іншими обставинами по справі, зокрема - які свідчать про наміри відповідачів уникнути цивільно-правової відповідальності перед позивачем або хоча б про її відтермінування) приходить до висновку про необгрунтованість цього клопотання і правомірність його відхилення судом першої інстанції.

Пунктом 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_6 уклав з ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" 03 січня 2012 року (а.с. 6), тобто - до прийняття вище згаданого Закону від 05 липня 2012 року, яким абзац другий пункту 36.2 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було викладено у новій редакції, яка передбачає зменшення страхового відшкодування на розмір податку на додану вартість, а відтак доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для стягнення страхового відшкодування з урахуванням суми ПДВ також до уваги прийматися не можуть.

Згідно Висновку суб'єкта оціночної діяльності від 13.11.2012 року автомобіль НОМЕР_1, 2006 року випуску, на момент страхового випадку мав вік до 7 років, а відтак коефіцієнт його фізичного зносу дорівнює 0, а тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано знос автомобіля, до уваги прийматися не можуть.

Втрата товарної вартості автомобіля є одним із складових матеріального збитку, який підлягає до стягнення з особи відповідальної за спричинення шкоди, у даному випадку - з відповідача ОСОБА_6

Висновком суб'єкта оціночної діяльності від 13.11.2012 року визначено втрату товарної вартості автомобіля Форд-Фієста у розмірі 2 285 грн. 71 коп., що становить лише частину позовних вимог до ОСОБА_6, а відтак у суду не було правових підстав для відмови у задоволенні цієї позовної вимоги до згаданого відповідача. З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" в цій частині до уваги прийматися не можуть, оскільки позивачем позовна вимога про стягнення втрати товарної вартості автомобіля до ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" не заявлялася.

ЦПК України поділяє учасників цивільного процесу (глава 4) на осіб, які беруть участь у справі (ст.ст. 26-46 параграфу 1), та інших учасників цивільного процесу (ст.ст. 47-56 параграфу 2).

При цьому процесуальний статус представника сторони чи третьої особи визначається, як „особа, яка бере участь у справі" (параграф 1), а процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу, як „інший учасник цивільного процесу" (параграф 2).

Як вбачається з порівняльного аналізу повноважень представника в суді (ст. 44 ЦПК України) та особи, яка надає правову допомогу (ст. 56 ЦПК України), їхні процесуальні права різні, оскільки лише представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа (ст. 44 ЦПК України).

За змістом ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, в т.ч. - витрати, пов'зані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Таким чином, при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу визначальне значення має встановлення в якості кого особа надавала правову допомогу: в якості фахівця в галузі права чи представника сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 приймав участь у даній справі, як представник позивача ОСОБА_4 - на підставі довіреності згаданого позивача: „з усіма правами, які надані законом позивачу" (а.с. 5).

Саме як представник позивача ОСОБА_3 подавав позовну заяву (а.с. 1-3) і саме як представник позивача вказано його процесуальний статус в журналах судових засідань.

В той же час, за змістом вище згаданих ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.

З урахуванням вище наведеного, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідачів на користь позивача ОСОБА_4 понесених ним витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.1), і що у випадку, коли суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.5).

Відтак, оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат між сторонами також підлягає відповідним змінам.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 4, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед", та апеляційну скаргу ОСОБА_6 частково задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу у загальному розмірі 4 000 грн. скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні цієї позовної вимоги, у зв'язку з чим внести відповідні зміни в резолютивну частину згаданого рішення, а саме: зменшити розмір судових витрат, які підлягають до стягнення з ПАТ „Страхова компанія „Дніпроінмед" на користь ОСОБА_4, до 498 грн., а розмір судових витрат, які підлягають до стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, до 58 грн. 97 коп.

В решті рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: