Постанова № 33907420, 19.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2777/13-а

19 вересня 2013 року 10год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарасюк Р.В.,

відповідача: представник Якимчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2013 року №0000172251, №0000182251.

В судовому засіданні 19.09.2013 року судом допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Пояснила суду, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс", під час якої виявлено завищення платником податків витрат ІІІ кв. 2012 року, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 року, внаслідок включення до їх складу витрат та сум податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентом ТОВ "Матадор", які не мають ознак товарності.

Представник позивача з такими висновками органу державної податкової служби не згідна, вважає, що вони ґрунтуються на недостовірних та необ'єктивних даних. Зазначила, що господарські операції по придбанню послуг із вказаним контрагентом фактично мали місце, що підтверджується всіма необхідними первинними документами та податковою накладною, які відповідають вимогам, передбаченим законом та надавалися посадовим особам відповідача під час перевірки. Представник позивача також наголосила, що твердження відповідача, наведені в акті перевірки, про безтоварність операцій з ТОВ "Матадор" базуються на акті перевірки даного товариства з іншими контрагентами, з якими Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" не мало жодних господарських відносин. Тому, висновки органу державної податкової служби представник позивача вважає необґрунтованими. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, на обґрунтування своїх заперечень пояснив, що під час перевірки позивача було встановлено порушення ним пп. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств на 4358,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4150,00 грн. На думку представника відповідача, причиною вказаних порушень стала відсутність об'єктів оподаткування при придбанні послуг по взаємовідносинах позивача із ТОВ "Матадор". Вказав, що перевіркою названого контрагента було встановлено неможливість останнього здійснювати господарські операції з поставки товарів. Тому, представник відповідача вважає, що податкові зобов'язання по податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість було збільшено позивачеві правомірно. В задоволенні позову просить відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 12.03.2013 року - 18.03.2013 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за вересень 2012 року при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Матадор", результати якої оформлено актом від 25.03.2013 року №23/22-141/32617917 (а.с. 13-24).

На підставі акту перевірки органом державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 року:

- №0000172251 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 6537,00 грн., в тому числі 4358,00 грн. за основним платежем та 2179,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 25);

- №0000182251 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4150,00 грн. (а.с. 26).

Платником податків вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 27-30).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, у ІІІ кварталі 2012 року на суму 20750,00 грн. та завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 4150,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 4358,00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4150,00 грн. по господарським операціям з ТОВ "Матадор", які на думку органу державної податкової служби є безтоварними.

Такі висновки суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах справи, а на припущеннях відповідача.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання, як визначальна ознака господарської операції, кореспондує з положеннями Податкового кодексу України, що регулюють порядок формування платниками податків витрат, які враховуються при визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" (надалі - ТОВ "УкрТехноФос-Плюс") та ТОВ "Матадор" було підписано договір-заявку від 07.05.2012 року №2/05 на перевезення вантажу (цукру в загальній кількості 66 т. по 50 кг. в мішку) з с. Городок, Рівненського району, Рівненської області до смт. Щорс, Криничанського району, Дніпропетровської області (а.с. 38).

Виконання умов даного договору підтверджується актом надання послуг від 07.05.2013 року №3296 на суму 24900,00 грн., в тому числі ПДВ 4150,00 грн., товарно-транспортними накладними від 07.05.2012 року на перевезення вантажу (цукру в загальній кількості 66 т.) автомобілями: Мерседес NAE2990CX (водій ОСОБА_3.), Мерседес NAE2989CX (водій ОСОБА_4), Мерседес NAE2074CX (водій ОСОБА_5), по маршруту: с. Городок, Рівненського району, Рівненської області - смт. Щорс, Криничанського району, Дніпропетровської області, оборотно-сальдовою відомістю по бухгалтерському рахунку 281 "Товари" за квітень-грудень 2012 року (а.с. 33 - 36, 77).

Розрахунки за надані послуги здійснювалися між сторонами в безготівковій формі, шляхом перерахування ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" на розрахунковий рахунок ТОВ "Матадор" грошових коштів у загальній сумі 24900,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 07.05.2012 року №МТ-0000127 на суму 24900,00 грн., в тому числі ПДВ 4150,00 грн., випискою з банківського рахунку позивача за 20.11.2012 року (а.с. 32, 37).

Наявність у позивача ділової мети та використання отриманих послуг з перевезення вантажів у власній господарській діяльності підтверджується: договором оренди приміщення від 03.05.2012 року №03/05/12, укладеним між ТОВ "УкрТехноФос" (Орендодавець) та ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" (Орендар), предметом якого стала оренда частини приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Щорськ, вул.Первомайська, 1-е, для розміщення складу; декларацією про наявні обсяги цукру на ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" станом 01.11.2012 року №395 (а.с. 78, 160-162).

Наявність у сторін спеціальної правосуб'єктності на час здійснення господарських операцій підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 11-12, 98-99).

Витрати на придбання послуг у ТОВ "Матадор" у загальній сумі 20750,00 грн. позивачем включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2012 року, що відображено у податковій декларації за відповідний податковий період (а.с. 39-40).

ТОВ "Матадор" для ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" виписано податкову накладну від 07.05.2012 року №396 на суму 24900,00 грн., в тому числі ПДВ 4150,00 грн. (а.с. 31).

Податок на додану вартість у сумі 4150,00 грн. згідно вказаної податкової накладної позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень 2012 року, що відображено у податковій декларації за відповідний податковий період (а.с. 41-76).

Надані позивачем для перевірки та у судове засідання документи на підтвердження здійснення господарських операцій по придбанню послуг у ТОВ "Матадор" є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV та відповідають всім необхідним вимогам цього Закону.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо оформлення товарно-транспортних накладних від 07.05.2012 року на перевезення вантажу автомобілями: Мерседес NAE2990CX, Мерседес NAE2989CX, Мерседес NAE2074CX із порушенням вимог закону, що свідчить про безтоварність господарських операцій із ТОВ "Матадор".

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що товарно-транспортні накладні не містять серії та номеру, ціни та суми відвантаженого товару, а також прізвища осіб, що здавали та отримували вантаж.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Згідно з п.п. 11.1, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил, товарно-транспортна накладна є одним із основних документів на перевезення вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У досліджених судом товарно-транспортних накладних у графі "Вантажовідправник" та "Вантажоодержувач" зазначено ТОВ "УкрТехноФос-Плюс". Таким чином, перевезення ватажу здійснювалося в межах внутрішньогосподарської діяльності підприємства, а не з метою реалізації товарів. Тому, твердження відповідача щодо необхідності зазначення у товарно-транспортних накладних ціни та суми відвантаженого товару є безпідставними.

Що стосується вказівки відповідача на відсутність у товарно-транспортні накладних серії та номеру і прізвища осіб, що здавали та отримували вантаж, то суд зазначає, що помилки у оформленні окремих первинних документів не можуть слугувати самостійною підставою для висновків про відсутність здійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух товарів (послуг) та зміни у власному капіталі, зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надана позивачем для перевірки та в судове засідання податкова накладна від 07.05.2012 року №396 відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо оформлення податкової накладної із порушенням вимог закону (відсутність номера договору), що свідчить про безтоварність господарських операцій із ТОВ "Матадор".

Відповідно до пп. "и" абз. 4 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, серед яких вид цивільно-правового договору.

У дослідженій судом податковій накладній у графі "вид цивільно-правового договору" зазначено договір про надання послуг від 07.05.2013 року, тому суд приходить до висновку, що податкова накладна містить усі необхідні реквізити, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України.

Отже, дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджується фактичне здійснення позивачем у періоді, що перевірявся, господарських операцій з придбання у ТОВ "Матадор" послуг, які стали підставою для формування витрат за ІІІ квартал 2012 року та від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 року.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, наведені в акті перевірки, щодо встановлення органами державної податкової служби під час перевірки ТОВ "Матадор" відсутності поставок товарів (послуг) від даного підприємства іншим контрагентам.

На обґрунтування вказаних тверджень відповідач посилається на акт від 21.12.2012 року №7200/224/31820299 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Матадор" під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" за вересень 2011 року, ПП "СВ Гермес" за березень 2011 року, ПВП "Форест" за червень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" за січень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 року, БПП "Сура" за вересень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" за листопад 2011 року, що проводилась Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (а.с.110-154).

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року по справі №807/1440/13-а, якою частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА-ЛТД" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо формування в акті №7200/224/31820299 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Матадор" під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" за вересень 2011 року, ПП "СВ Гермес" за березень 2011 року, ПВП "Форест" за червень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" за січень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 року, БПП "Сура" за вересень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" за листопад 2011 року висновків про визнання відсутності у ТОВ "Матадор" об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011-2012 років. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року (а.с. 79-80, 100-103).

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року по справі №807/1440/13-а щодо ТОВ "Матадор" виключають можливість посилання територіального органу доходів і зборів на висновки акту перевірки від 21.12.2012 року №7200/224/31820299, як на доказ безтоварності господарських операцій між ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" та ТОВ "Матадор".

Суд також не бере до уваги твердження відповідача щодо нікчемності договору перевезення вантажу, укладеного між ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" та ТОВ "Матадор".

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 215, частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тому, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем не доведено, що господарські операції між ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" та ТОВ "Матадор" вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Отже, збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 4358,00 грн. та зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4150,00 грн. є неправомірним, а податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0000172251, №0000182251 підлягають скасуванню.

За наведених обставин, позовні слід задовольнити повністю.

Згідно з вимогами статті 94 КАС України, судовий збір присуджується на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року №0000172251, №0000182251.

Присудити на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс", із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.