Постанова № 33907328, 30.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2955/13-а

30 вересня 2013 року 15год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Білик О.І., Крот О.Б., Халупко В.М.,

відповідача: представник Красько Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан - Авто Рівне" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 серпня 2013 року №0003952342 та №0003962342.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, пояснили суду, що висновки відповідача про порушення товариством вимог підпунктів 14.1.25, 14.1.257, 14.1.267 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.10 статті 137, пунктів 138.4, 138.8 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України ґрунтуються на невірному тлумаченні вимог чинного податкового законодавства та невірному застосування норм Податкового кодексу України.

Стосовно висновку відповідача про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги представники товариства зазначили, що на підставі договорів позики платником податку отримано від ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнер», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду у перевіреному періоді позичку на суму 4028000 грн. За користування позичкою у цьому періоді були нараховані проценти в сумі 683926 грн., які віднесені до складу валових витрат. Оскільки позичка надана зареєстрованою у встановленому порядку фінансовою установою, така позичка не може були безповоротною фінансовою допомогою, а нараховані проценти за користування позичкою правомірно віднесено до складу валових витрат.

Позивач також заперечує висновки відповідача про завищення валових витрат у перевірений період на суму 1694727 грн. у рядку «Інші витрати» податкової декларації, оскільки документами первинного бухгалтерського обліку товариства такі витрати не підтверджені. Вказана сума визначена відповідачем у спосіб, не передбачений чинним законодавством.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили. Пояснили суду, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог підпунктів 14.1.25, 14.1.257, 14.1.267 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.10 статті 137, пунктів 138.4, 138.8 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

Порушення виразились у тому, що позивачем не оподатковано податком на прибуток безповоротну фінансову допомогу в сумі 4028000 грн., отриману від ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнер», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, яке не є фінансовою установою. Також безпідставно до валових витрат віднесено сплачені відсотки за отриманою безповоротною фінансовою допомогою в сумі 683926 грн.

Крім того, позивачем невірно відображено вартість послуг з відповідального зберігання автомобілів, внаслідок чого завищено витрати на суму 1694727 грн. На думку представників відповідача вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток на суму 1248290 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 761343 грн. У зв'язку з наведеним представники відповідача вважають оспорювані рішення обґрунтованими, прийнятими на підставі встановлених порушень вимог чинного законодавства про оподаткування. В задоволенні позову просять відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що з 16 по 24 липня 2013 року Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Рівне» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року. На підставі матеріалів перевірки відповідачем 12 серпня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0003952342, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1394814 грн., з яких 1248290 грн. основного платежу та 146524 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0003962342, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єктом оподаткування податком на прибуток на суму 761343 грн. (т. 1 а.с. 20-74).

Підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток стали висновки, викладені в акті перевірки від 31 липня 2013 року №574/22-01/37796948. В ньому зазначено, що ТОВ «Богдан-Рівне Авто» протягом перевіреного періоду уклало договори позички з ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнер», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду. За даними договорами було отримано 4028000 грн. За користування позичкою у цьому періоді були нараховані проценти в сумі 683926 грн., які віднесені до складу валових витрат. Згідно офіційного сайту Держфінпослуг ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» не зареєстроване як фінансова установа. У зв'язку з цим позичка надана особою, яка не зареєстрована як фінансова установа у встановленому порядку, а тому не має права надавати такі позички. Відповідач вважає отримані таким чином кошти безповоротною фінансовою допомогою відповідно до вимог підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та доходом, одержаним на дату надходження коштів на рахунок платника податків згідно пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України. У зв'язку з цим відповідач також робить висновок про те, що у позивача відсутні підстави для віднесення до валових витрат процентів в сумі 683926 грн. за користування коштами згідно договорів позички.

Крім того, відповідач в акті зазначає про те, що основним видом діяльності позивача є здійснення діяльності як Дистриб'ютора по реалізації автомобілів. Поряд з тим він надавав послуги з відповідального зберігання автомобілів на підставі відповідних договорів. Доходи від надання послуг з відповідального зберігання за 2012 рік становили 6784 грн. Співставленням залишків по рахунках бухгалтерського обліку 281 «товари на складі» та 023 «товари на відповідальному зберіганні» станом на 31.12.2012 року встановлено, що частка автомобілів, яка знаходиться на відповідальному зберіганні, становить 85,74% відносно автомобілів, які обліковуються на складі. Тому відповідач вважає, що при декларуванні інших валових витрат позивач повинен був зменшити їх на відсоткову частку автомобілів, що перебувають на відповідальному зберіганні. Згідно розрахунків відповідача позивач таким чином завищив валові витрати на суму 1694727 грн. та порушив пункти 138.4, 138.8 Податкового кодексу України.

Дослідженими судом доказами встановлено, що висновки відповідача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та вимогах чинного законодавства про оподаткування.

Встановлено, що ТОВ «Богдан-Авто Рівне» (Позичальник) було укладено договори позички з ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнерз» (Позичкодавець), яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №1/КУА-11 від 01 червня 2011 року, №П-37/11 від 11 жовтня 2011 року, №П-46/11 від 20 жовтня 2011 року, №П-74/11 від 23 листопада 2011 року, №П-126/11 від 28 грудня 2011 року, №П-19/12 від 18 січня 2012 року, №П-103/12 від 18 квітня 2012 року, №П-141/12 від 27 червня 2012 року. У період з 21 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року на підставі вказаних договорів на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 4028000 грн. За користування коштами за умовами договорів позички в цей період позивачем сплачено позичкодавцю проценти за користування кредитом в сумі 683926 грн., які віднесені до складу валових витрат у відповідні податкові періоди. Дані обставини не заперечують сторони, вони підтверджені дослідженими судом договорами позички, деклараціями з податку на прибуток підприємства, банківськими виписками про рух коштів (т. 1 а.с.76-106).

Згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів 02 березня 2009 року (т. 1 а.с. 107) .

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів» №296 від 14.07.2004року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 серпня 2004 р. за № 957/9556 цей Порядок визначає умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв. Пунктами 1.2., 1.3. та 1.5. Порядку встановлено, що державний реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (далі - Реєстр), - це перелік адміністративної інформації про фінансові установи, що формується та узагальнюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) згідно з вимогами цього Порядку як система збору, накопичення та обліку відомостей про ці установи. Свідоцтво про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, форма якого встановлена додатком 1 до цього Порядку (далі - Свідоцтво), - документ установленого зразка, який засвідчує факт набуття професійним учасником фондового ринку або корпоративним інвестиційним фондом статусу фінансової установи шляхом унесення інформації про нього до Реєстру. Дія цього Порядку поширюється на професійних учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Пунктом 6 частини 1 даної статті встановлено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

За таких обставин суд вважає, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і має право надавати позики, визначені у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на ту обставину, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» не є фінансовою установою, оскільки не зареєстрований у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, безпідставні.

Згідно пункту 2 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ» № 41 від 28.08.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 року за № 797/8118 дія цього Положення поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їхньої діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів) незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надають одну чи декілька фінансових послуг, державне регулювання діяльності з надання яких належить до компетенції Нацкомфінпослуг. Статтею 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України. Системний аналіз даних правових норм свідчить про те, що фінансові послуги можуть надавати не тільки фінансові установи, які зареєстровані у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а й інші фінансові установи, які зареєстровані у встановленому порядку Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Оскільки позивач отримував позику у встановленому порядку від фінансової установи, він мав право відносити до складу валових витрат проценти, сплачені за такою позикою у відповідних періодах відповідно до вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України. Цим підпунктом встановлено, що до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Крім того, відповідач визнав отримані позивачем за договорами позики кошти безповоротною фінансовою допомогою. Однак такі висновки суперечать фактичним обставинам справи та вимогам підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який визначає безповоротну фінансову допомогу як: суму коштів, передану платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; суму безнадійної заборгованості, відшкодовану кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основну суму кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Згідно договорів позики надані за ними кошти підлягають поверненню у визначені договорами строки (пункт 4 договорів т. 1 а.с. 90-99), а тому не можуть підпадати під визначення безповоротної фінансової допомоги.

За таких обставин висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.257, 14.1.267 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України є безпідставними.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової служби України від 22 грудня 2010 року №984 визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Цих вимог відповідачем не було виконано при прийнятті рішення про порушення позивачем вимог пунктів 138.4 та 138.8 статті 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до вказаних правових норм витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Дослідженими судом доказами встановлено, що позивачем дотримано дані вимоги при формуванні показника інших витрат від іншої непатентованої діяльності. Позивачем у перевіреному періоді здійснювалась господарська діяльність з торгівлі автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівлі іншими транспортними засобами, технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, допоміжного обслуговування наземного транспорту, відповідального зберігання автотранспортних засобів, що не заперечують сторони та підтверджується документально (т. 1 а.с.7-18, 122-250, т.2 а.с. 1-74).

Підприємство здійснює окремий облік доходів та витрат від діяльності, що підлягає патентуванню (технічне обслуговування та ремонт автотранспортних послуг) відповідно до вимог пункту 152.2 статті 152 Податкового кодексу України. Облік інших витрат позивачем здійснюється відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318. До цих витрат віднесені, крім витрат по відповідальному зберіганню, витрати від здійснення діяльності з торгівлі автотранспортними засобами, деталями та приладдям, інші витрати.

Відповідач же при визначенні витрат з послуг по зберіганню автотранспортних засобів співставив у процентному співвідношенні станом на 31.12.2012 року залишки по рахунках бухгалтерського обліку 281 «товари на складі» та 023 «товари на відповідальному зберіганні» та визначив суму витрат 1694727 грн. Допитана як свідок Голубенко Т.Б. показала суду, що під час перевірки вона витребувала у позивача відомості про залишки товарів на складі та товарів на відповідальному зберіганні станом на 31.12.2012 року. Потім від показника «інші витрати» в сумі 2560401 грн. відняла фінансові затрати у вигляді відсотків по позичках фонду «Богдан-Капітал» в сумі 575900 грн.. Залишок в сумі 1984501 грн. помножила на 85,74% - частку автомобілів, що знаходились на відповідальному зберіганні станом на 31.12.2012 року у співвідношенні до автомобілів на складі. Таким чином визначила розмір витрат, що пов'язані з наданням послуг по відповідальному зберіганні в сумі 1701512 грн.

Однак ця сума не підтверджена посиланням на будь-які документи бухгалтерського і податкового обліку. Така методика визначення розміру витрат та їх обліку не передбачена ні правилами бухгалтерського ні правилами податкового обліку. В цьому випадку відповідач діяв поза межами встановлених для нього повноважень і не у визначений чиним законодавством спосіб, без врахування інших витрат, відображених у рядку 06 Декларації з податку на прибуток, пов'язаних з господарською діяльністю товариства.

За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення не можуть залишатись чинними і підлягають до скасування.

Судові витрати по справі суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету відповідно до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 12.08.2013 року №0003952342, №0003962342.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан - Авто Рівне", із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.