Рішення № 33907056, 04.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/989/12 Головуючий у І інстанції Оберемко В.О. Провадження № 22-ц/780/4420/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 20 04.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.

суддів : Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі- Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду від 06 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Встановила :

Позивачка звернулася до суду з названим позовом

Посилалася на те, що проживає в АДРЕСА_1.

Після смерті її чоловіка - ОСОБА_5, вона залишилась проживати сама за вказаною вище адресою та була єдиним спадкоємцем майна помер зазначеного будинку.

В 2009 році перед нею постало питання про оформлення прав власності на спадкове майно. Враховуючи свій вік та стан здоровя вона звернулась за допомогою до свого племінника - ОСОБА_3 та його дружини - ОСОБА_4 Остання, в свою чергу, погодилася допомогти в оформленні свідоцтва на право власності на домоволодіння з. попереднім оформленням у державного нотаріуса від імені ОСОБА_2 довіреність.

Для оформлення довіреності від її імені вона разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неодноразово приїздили до Макарівської державної нотаріальної контори, де вона підписала довіреність.

Зазначала, що вона була впевнена, що ОСОБА_4 займається питаннями її спадщини і ця справа вже добігає свого кінця. Неодноразові поїздки до різних установ для отримання необхідних документів вона розцінювала як необхідність для оформлення та посвідчення її права приватної власності, а тепла та чуйна поведінка зі сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приспали почуття обережності.

Проте у листопаді 2011 року, поцікавившись у ОСОБА_4 на якій стадії оформлення право власності на домоволодіння, ОСОБА_2 із жахом зрозуміла, що довірена особа разом з ОСОБА_3 ввели її в оману. Насправді власником належного їй будинку по АДРЕСА_1 вже став ОСОБА_3 на підстав договору дарування, який вона начебто оформила у нотаріуса.

Тобто, у весь цей час ОСОБА_3 та ОСОБА_4, користуючись нестабільним станом її здоров»я , похилим віком (1939 р.н.) та родинною довірливістю, врешті - решт під впливом обману, що виразився у замовчуванні істинних намірів - укладання договору дарування, й уклали такий договір дарування належного їй житлового будинку.

Після неодноразових прохань надати пояснення такого вчинку, ОСОБА_4 разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 тільки сміялись над ОСОБА_2, при цьому повторюючи, що ніякого майна назад їй ніколи не повернути.

Дізнавшись про обман, вона зверталась про допомогу до сільського голови с. Лишня - ОСОБА_6 та жителя цього села - ОСОБА_7, які їй не допомогли, але порадили звертатись з позовом до суду. Вона скасувала свою довіреність на ім.»я ОСОБА_4, яка фактично приховала від неї, що вже оформила спадщину та отримала свідоцтво про право власності в порядку спадкування на її ім.»я.

Позивачка вказувала на те, що вона не мала намір дарувати свій будинок, так як іншого житла не має, у неї є син - інвалід першої групи, вона весь час проживала в будинку, сплачувала комунальні платежі.

30.12.2009 року вона дійсно була у нотаріуса, підписувала папери, але про те, що вона підписує договір дарування не підозрювала, оскільки ОСОБА_4 пояснила їй, що її підпис необхідно для отримання свідоцтва про спадщину. Про те, що підписується договір дарування вона не знала, ОСОБА_3 в момент підписання паперів в приміщенні нотаріуса не був, присутньою була лише ОСОБА_4, будь-які роз»яснення щодо умов договору та наслідків його укладення нотаріус не надавала, текст договору не зачитувала. Позивачка вказувала, що страждає на захворювання очей, а тому сама розібратися та прочитати запропонований до підпису документ не могла.

Просила визнати недійсним договір дарування від 30.12.2009 року житлового будинку на ім.»я ОСОБА_3 з підстав ст..230 ЦК України, як такий, за яким одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Крім того, позивачка вважала, що відповідачі на підставі її довіреності, реалізуючи повноваження щодо оформлення належних спадкових прав, насправді обманним шляхом мали на меті оформити на своє ім'я право власності на належний їй житловий будинок, а тому просила визнати його недійсним згідно ч. 2 ст. 235 ЦК України.

Позивачка також просила скасувати свідоцтво про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, яке отримав відповідач ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 30.12.2011 року.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 06.06.2013 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просила скасувати рішення суду з підстав невідповідності його обставинам справи та вимогам закону та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5

Відповідно до заповіту останнього від 20.04.1999 року на випадок смерті дім, надвірні будівлі і все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав ОСОБА_2 (а.с.9).

Згідно довіреності від 11.11.2009 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях, у т.ч. в Макарівській районній державній нотаріальній конторі по оформленню спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с.41 зворот).

З матеріалів спадкової справи №598 за 2009 рік видно, що ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11.11.2009 року, подала до Макарівської районної нотаріальної контори заяву від 15.12.2009 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.44 зворот).

15.12.2009 року державним нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 видано свідоцтво про право на спадщину

Свідоцтво ОСОБА_4 отримала самостійно, при цьому пред'явила паспорт позивачки. Це підтверджується заявою від 15.12.009, копія якої знаходиться в матеріалах цивільної справи.

ОСОБА_2 заперечувала доводи відповідачів, що ОСОБА_4 повідомила її про отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно та передала його зразу ж після його видачі в нотаріальній конторі. Доводи позивачки, на думку колегії, заслуговують на увагу, оскільки як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4, на підставі довіреності, від імені ОСОБА_2 пред»являла свідоцтво про право власності на спадщину на ім.»я КП «Макарівське БТІ»та 28.12. 2009 року зареєструвала право власності в органах БТІ (а.с.30).

Дані доводи позивачки відповідачами не спростовано, докази про те, що свідоцтво було передано ОСОБА_2 станом на 30.12.2009 року матеріали справи не містять.

У ході розгляду справи ОСОБА_9 наполягала, що вона, 30.12.2009 року, перебуваючи у нотаріуса та підписуючи передані їй папери, вважала, що ставить підписи саме на документах про оформлення спадщини після смерті чоловіка.

Державний нотаріус ОСОБА_13, яка була допитана в судовому засіданні як свідок 06.06.2013 року, підтвердила, що не зачитувала ОСОБА_9 документи, які надавала для підпису. На питання останньої, чому нотаріус не зачитала зміст правочину, відповіла, що вважала, що якщо людина прийшла до нотаріуса, то в цьому і полягає її волевиявлення для вчинення правочину. Також ОСОБА_13 підтвердила, що не роз'яснювала позивачці наслідки вчинення оспорюваного правочину і не змогла пригадати особу обдарованого (запис технічної фіксації за 06.06.2013 рік).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2,1939 року народження, страждає на низку хронічних захворювань, зокрема і на хворобу очей-катаракту обох очей, ангіопатію судин сітківки очей ( а.с.142-144).

Крім того, згідно пункту 11 оспорюваного договору дарування прийняттям дарунку вважається одержання ключів від житлового будинку. Факт передачі ОСОБА_3 ключів від її будинку ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала та вказувала, що до цього часу проживає в своєму будинку і ключі від нього нікому не передавала. Це єдине жиле приміщення, що є у неї, вона весь час сплачувала комунальні платежі і відповідачі ніколи не повідомляли про те, що вона вже не власник будинку. Про зазначену обставину дізналася лише після того, як звернулася до відповідачів з проханням надати їй свідоцтво про право власності на будинок, оскільки вирішувала питання про газифікацію будинку бо за станом здоров'я вже не могла опалювати будинок власноруч, а для проведення газу необхідний правовстановлюючий документ. Надати свідоцтво відповідачі відмовилися, повідомили їй що вона вже не є власником, у зв»язку з чим зрозуміла, що відповідачі її умисно обманули.

З пояснень свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 вбачається, що позивачка зверталася до них про допомогу та вказувала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 її обдурили, без її згоди позбавили належного їй будинку.

З огляду на викладене, колегія не може погодитися з висновком суду, що позивачка у добровільному порядку, за власним підписом подарувала відповідачу житловий будинок, при укладанні договору розуміла значення свої дій, обману зі сторони відповідачів застосовано не було. Договір відповідає вимогам закону та посвідчений нотаріально в порядку, визначеному чинним законодавством.

Даний висновок суду не ґрунтується на дійсних обставинах справи та спростовується зібраними по справі доказами.

Згідно ст..203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

По справі встановлено, що позивачка не мала наміру і внутрішньої волі передати обдарованому житловий будинок, оскільки іншого житла не має, у неї є син - інвалід першої групи, вона весь час проживала в будинку, сплачувала комунальні платежі.

30.12.2009 року ОСОБА_2 дійсно була у нотаріуса, підписувала папери, але про те, що вона підписує договір дарування не підозрювала, була впевнена, що її підпис необхідно для отримання прав на спадщину. Проте, що підписується договір дарування вона не знала, будь-які роз»яснення щодо умов договору та наслідків його укладення нотаріус не надавала, текст договору не зачитувала, позивачка страждає на захворювання очей, а тому сама розібратися та прочитати запропонований до підпису документ не могла.

В розумінні ст.230 ЦК України при обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими і бажаними для однієї зі сторін. Встановлено, що свідоцтво про право власності на спадкове майно на ім»я позивачки було отримано 15.12.2009 року безпосередньо відповідачкою ОСОБА_4, 28.12.2009 року право власності на ім.»я ОСОБА_2 зареєстровано органами БТІ, а 30.12.2009 року відповідач ОСОБА_3 отримав примірник оспорюваного договору дарування і вже через дві неділі зареєстрував на себе спірне майно. Дане свідчить про те, що відповідачам було відомо про правочин, його природу і істотні умови, більше того ОСОБА_3 вчинив вольові дії щодо розпорядження цим майном на правах власника, а в подальшому- вчинив ряд дій для приватизації земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно. Дії відповідачів підтверджують доводи позивачки, що відповідачі навмисно ввели її в оману щодо обставин, які мають істотне значення та свідомо замовчили оставини, які могли б перешкодити вчининенню правочину.

У свою чергу, нотаріус, який засвідчив правочин, в порушення вимог закону роз»яснення щодо умов договору та наслідків його укладення не надавала, текст договору не зачитувала, чим позбавила позивачку можливості встановити дійсну природу правочину, прав та обов»язків сторін.

Зазначені факти суд залишив поза увагою, належної оцінки дійсним обставинам справи не дав.

В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід задовольнити вимоги позивачки частково. у задоволенні позовних вимог.

З урахування викладеного вище, колегія вважає, що договір дарування будинковолодіння АДРЕСА_1 від 30.12.2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори, слід визнати недійсним згідно положень ст.230 ЦК України, задовольнивши позовні вимоги позивачки в цій частині.

Загальним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок обману, є двостороння реституція, яка здійснюється за правилами ст. 216 ЦК України, згідно якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин до задоволення підлягають також і вимоги позивачки щодо скасування свідоцтва про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 на ім»я ОСОБА_3, яке було отриманого останнім на підставі договору дарування від 30.12.2009 року.

В той же час, посилання позивачки на те, що у даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами, слід застосувати також наслідки, передбачені ч.2 ст.235 ЦК України- є безпідставними, оскільки зазначена норма ЦК України визначає правові наслідки удаваного правочину, вимоги щодо цього останньою не заявлялися..

Керуючись ст..307,309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду від 06 червня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування від 30 грудня 2009 року житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №2431.

Скасувати свідоцтво на право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 на ім.»я ОСОБА_3, реєстраційний номер майна 29107178, запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно від 14 січня 2010 року.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 295,00 грн. з кожного на корисить ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді