Ухвала суду № 33901417, 11.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 32

головуючий в I інстанції Лях М.Ю.

суддя доповідач Безрученко Ю. О.

________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Санікової О.С.,

суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 25 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» про перерахунок суми,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 25 липня 2013 року позов ОСОБА_1 до КП «Донецькміськводоканал» про перерахунок суми задоволено частково та стягнуто з КП «Донецькміськводоканал» на користь ОСОБА_1 суму відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати за період з 01 червня 2010 року по 01 червня 2013 року (включно) в розмірі 790,48 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням від 05 серпня 2013 року зобов'язано КП «Донецькміськводоканал» здійснювати ОСОБА_1 щомісячні виплати з урахуванням індексу інфляції та коефіцієнту підвищення мінімальної заробітної плати у розмірі 294,59 грн.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу саме на рішення Київського районного суду м. Донецька від 25 липня 2013 року, просив скасувати його та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, оскільки судом стягнуто суми лише за три роки, а повинні стягнути за весь період саме з грудня 2008 року. Крім того, суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши суму перерахунку, в той час як він просив зазначену суму не стягувати, а зобов'язати відповідача лише нарахувати таку суму.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

В засідання апеляційного суду представник КП «Донецькміськводоканал» не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином особисто під розписку (а.с.84), клопотань про перенесення розгляду справи до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції при частковому задоволенні позову виходив з передбачених ч. 2 ст. 1208 ЦК України та п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» положень та визначив суму стягнення регресивних платежів з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2008 року ОСОБА_1 встановлено новий розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, починаючи з 01 жовтня 2008 року щомісячно по 184,91 грн. (а.с.11-18).

Більш того, з цього ж рішення апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2008 року вбачається, що вперше встановлена відповідальність МКП «Донецькміськводоканал» за спричинення їх робітником ушкодження здоров'я та установлено розмір втраченого заробітку ОСОБА_1 103,02 грн. щомісячно, виходячи не з мінімальної заробітної плати, а виходячи з середньої заробітної плати за займаною на час завдання шкоди посадою ОСОБА_1 та стягнуто з КП «Донецькміськводоканал» на користь ОСОБА_1 регрес щомісячно та безстроково з 1 березня 1999 року по 43,16 грн. саме за рішенням Київського районного суду м. Донецька від 25 березня 1999 року в.(а.с.15-17, 70-80).

У відповідності до вимог ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Виходячи зі змісту наведеної норми, при вирішенні даного спору суду належить встановити у зв'язку з чим потерпілий просить змінити розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, а саме: чи у зв'язку зі збільшенням вартості життя, чи у зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати. У разі з'явлення такої вимоги на підставі ч. 2 ст. 1208 ЦК України, підлягає з'ясуванню як потерпілому вперше було визначено розмір відшкодування: виходячи з середньої заробітної плати за займаною на час завдання шкоди посадою, чи виходячи з мінімальної заробітної плати, і в залежності від встановлених обставин, суд повинен зробити висновок, щодо наявності підстав для збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Апеляційний суд дослідив нові докази, а саме рішення Київського районного суду м. Донецька від 25 березня 1999 року та довідку ТОВ Київського техно - сервісного центру «Бутрадіотехніка», з якого вбачається, що за період з травня 1996 року по серпень 2013 року місячні тарифні ставки за займаною на час завдання шкоди посадою ОСОБА_1 підвищувалися (а.с. 76-80, 90-92), що відповідає положенням частини другої статті 303 ЦПК України, оскільки зазначені докази не були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, але мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.

Апеляційний суд, досліджуючи нові докази та прийшов до висновку, що ОСОБА_1 має право відповідно до положень частини першої статті 1208 ЦК України на індексацію розміру відшкодування шкоди в розмірі 41,16 грн., який призначений йому вперше, з відрахуванням сум, фактично виплачених за період з грудня 2008 року по 01 червня 2013 року, оскільки в цей період відбулося підвищення вартості життя та тарифних ставок за займаною ОСОБА_1 на час завдання шкоди посадою, а саме в грудні 2008 року індексація розміру шкоди в розмірі 41,16 грн., який призначений йому вперше, склала 41,04 грн., за 2009 рік - 560,97 грн., в 2010 році - 666,69 грн., в 2011 році - 776,06 грн., в 2012 році - 805,73 грн., а за період з січня по серпень 2013 року індексація розміру шкоди склала 537,15 грн. (а.с. 93).

Але, рішенням апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2008 року ОСОБА_1 замість вперше призначеного розміру шкоди в сумі 41,16 грн. встановлено новий розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, починаючи з 01 жовтня 2008 року щомісячно по 184,91 грн. Зазначене рішення набрало законної сили.

Тому, індексації підлягає новий розмір шкоди в сумі 184,91 грн.

Однак, відповідач погодився з рішенням суду першої інстанції щодо перерахування нового розміру відшкодування шкоди в сумі 790,48 грн. за період з 01 червня 2010 року по 01 червня 2013 року, а також з його розрахунком.

Отже, щодо доводів апеляційної скарги позивача в частині того, що суд першої інстанції, стягуючи на його користь невиплачений розмір шкоди в сумі 790,48 грн. за період з 01 червня 2010 року по 01 червня 2013 року, вийшов за межі позовних вимог, оскільки він просив лише зобов'язати відповідача перерахувати такий розмір шкоди, то такі доводи є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права саме на стягнення суми перерахованої та невиплаченої шкоди, та виходив з передбачених статтею 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів, вирішуючи справу по суті.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК України).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №9 внесено зміни до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та зазначено, що за вимогами про продовження платежів виплати провадяться за весь попередній час, протягом якого належало відшкодовувати шкоду, без обмеження будь-яким строком (з дня закінчення попередніх виплат вимоги про їх продовження задовольняються за умови, що МСЕК (а у відповідних випадках - судово-медична експертиза) підтвердила втрату працездатності та її відсоток за цей період). В інших випадках виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення сум за час, що не перевищує трьох років з часу звернення позивача до суду, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, не ґрунтуються на законі, а тому, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції саме в межах доводів апеляційної скарги в оскаржуваній частині саме позивачем слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 25 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: