Рішення № 33898806, 01.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 911/3068/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фастівського районного споживчого товариства,

08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Кірова, 34

до Фізичної особи - підприємця Родіної Наталії Михайлівни,

08500, Київська обл., м. Фастів, провул. Горького, 4, кв. 7

про стягнення 15 157,45 грн.

за участю представників:

позивача - Твердохліб М.В. (довіреність від 22.08.2013, № 162);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фастівського районного споживчого товариства (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця Родіної Наталії Михайлівни (далі - відповідач) про стягнення 12 481,51 грн., з яких: 11 200,00 грн. - основний борг, 1 067,48 грн. - пеня та 214,03 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі сплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.08.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 18038 від 22.08.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 08.08.2013.

У судове засідання 22.08.2013 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 08.08.2013 не виконали, розгляд справи відкладено на 10.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 19033 від 06.09.2013) позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У судове засідання 10.09.2013 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 08.08.2013 не виконали, розгляд справи відкладено на 24.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 20021 від 20.09.2013) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявлено до стягнення 14 740,45 грн., з яких: 12 880,00 грн. - основний борг, 1 543,00 грн. - пеня, 317,45 грн. - 3% річних.

Через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 20228 від 24.09.2013) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявлено до стягнення 15 157,45 грн., з яких: 13 300,00 грн. - основний борг, 1 540,44 грн. - пеня, 317,01 грн. - 3% річних.

У судове засідання 24.09.2013 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 08.08.2013 не виконали, розгляд справи відкладено на 01.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 20583 від 30.09.2013) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявлено до стягнення 15 157,45 грн., з яких: 13 300,00 грн. - основний борг, 1 540,44 грн. - пеня, 317,01 грн. - 3% річних.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.

За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні позовні вимоги про стягнення 15 157,45 грн., з яких: 13 300,00 грн. - основний борг, 1 540,44 грн. - пеня, 317,01 грн. - 3% річних.

У судовому засіданні 01.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Фастівським районним споживчим товариством (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Родіною Наталією Михайлівною (орендар) укладено Договір оперативної оренди основних засобів від 29.02.2012 № 29/02/2012-4 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину будівлі магазину № 115 (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: смт Кожанка, вул. Шевченка, б/н (загальна площа - 49,5 м2, торгова площа - 49,5 м2).

Підставою позову є несплата відповідачем орендної плати у період дії Договору та у період після закінчення строку дії Договору - по день фактичного повернення майна.

Відповідно до пункту 2.1. Договору позивачем передано відповідачу об'єкт оренди за актом прийому - передачі від 01.03.2012, копію якого долучено до матеріалів справи.

Договір за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до пунку 5.1. Договору, орендна плата за користування майном в місяць становить 700,00 грн. До орендної плати не включається і оплачується самостійно орендарем комунальні послуги, а також витрати, що пов'язані з утриманням приміщень, прилеглої території.

Орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок позивача щомісяця на умовах попередньої оплати до 25 числа місяця, що передує звітному (пункт 5.3. Договору).

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір діяв з 01.03.2012 до 28.02.2013. Після закінчення терміну дії Договору він може бути пролонгований за згодою сторін при умові виконання орендарем зобов'язань передбачених даним Договором. Заява про пролонгацію подається орендарем за 1 місяць до закінчення дії Договору (пункт 4.1. Договору).

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за Договором зі сплати орендної плати у сумі 13 300,00 грн. за період з березня 2012 року по вересень 2013 року.

Відповідно до акту приймання-передачі об'єкта нерухомості від 13.09.2013, копію якого долучено до матеріалів справи, спірне майно повернуто з оренди відповідачем позивачеві.

Судом взято до уваги, що Договір діяв до 28.02.2013, а заборгованість нараховано по вересень 2013 року (по день підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди) та встановлено правомірність нарахування заборгованості за вказаний позивачем період, відповідно до пункту 5.3. Договору, в якому сторони передбачили, що орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення майна орендодавцю, незважаючи на закінчення Договору.

На підтвердження заборгованості відповідача, позивачем надано копію банківської довідки від 21.08.2013 № 40.06-55/259, про те, що на рахунок позивача від відповідача з 01.03.2012 по 20.08.2013 кошти не надходили.

Доказів оплати спірної заборгованості на час вирішення спору відповідачем суду не подано.

Також, на підтвердження позовних вимог, позивачем до матеріалів справи додано копії банківських виписок як доказів того, що відповідачем протягом дії Договору сплата орендних платежів за Договором не здійснювалась.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Всупереч вказаних приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав зобов'язань зі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 13 300,00 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 300,00 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 8.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 1 540,44 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з наданого розрахунку пені, позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення у заявлених періодах, у зв'язку з чим вказаний розрахунок є невірним.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є невірним, не відповідає обставинам справи і вищевказаним умовам Договору та вимогам чинного законодавства, а тому, позовна вимога про стягнення 706,96 грн. пені задоволенню не підлягає.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 317,01 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 317,01 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 13 300,00 грн. основного боргу, 833,48 грн. пені та 317,01 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 706,96 грн. задоволенню не підлягають.

Також, позивач заявляє до стягнення з відповідача 5 000,00 грн. витрат з оплати адвокатських послуг.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, що є адвокатом, визначено в статті 2 Закону України «Про адвокатуру» наступним чином: адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката в судові витрати по даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 5 000,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката Твердохліб М.В. (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю від 19.03.2009 № 2929/10). На підтвердження цих витрат, позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.06.2013 № 6, акти наданих послуг від 10.06.2013 та від 19.08.2013, платіжне доручення від 23.07.2013 № 403 на суму 1 000,00 грн., платіжне доручення від 19.08.2013 № 479 на суму 2 000,00 грн., платіжне доручення від 19.08.2013 № 480 на суму 2 000,00 грн., копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю від 19.03.2009 № 2929/10. Згідно протоколів судових засідань, адвокат Твердохліб М.В. брала участь у судових засіданнях 22.08.2013, 10.09.2013, 24.09.2013 та 01.10.2013.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн. до складу судових витрат у даній справі.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн. покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Родіної Наталії Михайлівни (08500, Київська обл., м. Фастів, провул. Горького, 4, кв. 7, ідентифікаційний номер 2189611483) на користь Фастівського районного споживчого товариства (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Кірова, 34, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30389240) 13 300 (тринадцять тисяч триста) грн. 00 коп. основної заборгованості, 317 (триста сімнадцять) грн. 01 коп. 3% річних, 833 (вісімсот тридцять три) грн. 48 коп. пені, 4 766 (чотири тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 79 коп. витрат на послуги адвоката та 1 640 (одна тисяча шістсот сорок) грн. 25 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 03.10.2013.

Суддя С.О. Саванчук