Постанова № 33892754, 01.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 5024/390/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_4на рішення та постанову господарського суду Херсонської області від 31 січня 2013 року Одеського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 рокуу справі№ 5024/390/2012господарського судуХерсонської області за позовомПрокурора Бериславського району Херсонської області в інтересах держави в особі Бериславської міської радидоФізичної особи - підприємця ОСОБА_4про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсностіза участю представників: від позивача та від прокуратури:відповідача: Волосюк О.О., ОСОБА_6 ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року прокурор Бериславського району Херсонської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Бериславської міської ради із позовом до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна серії ВРВ №823432, укладеного між Бериславською міською радою та ПП ОСОБА_4, із застосуванням наслідків його недійсності.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 31.01.2013 (суддя Гридасов Ю.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 (судді: Ліпчанська Н.В. - головуючий, Мацюра П.Ф., Петров М.С.), позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна серії ВРВ №823432, зобов'язано ФОП ОСОБА_4 повернути Бериславській міській раді вбудовані у житловий будинок нежитлові приміщення, які знаходяться у АДРЕСА_1 та зазначені на плані під літерою "А", загальною площею 61,50 м кв., розташовані на земельній ділянці міської ради площею 0,0181 га за кадастровим номером 6520610100:01:085:0004, зобов'язано Бериславську міську раду повернути ФОП ОСОБА_4 47600 грн. Судові рішення мотивовано, зокрема, положеннями ст.19 Конституції України, ст.26 Закону Країни "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та п.51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки згідно Закону України "Про державну програму приватизації".

ФОП ОСОБА_4, не погоджуючись із рішенням та постановою у даній справі, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові з посиланням на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.09.2013 касаційну скаргу у справі № 5024/390/2012 прийнято до провадження.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

За п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про прийняття рішень, зокрема, щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням №568 від 11.06.2010 Бериславською міською радою вирішено відчужити нерухоме майно комунальної власності міської територіальної громади. 11.06.2010 Бериславською міською радою в межах своєї компетенції прийнято рішення №567, яким внесено зміни до рішення міської ради №344 від 27.08.2008 та затверджено перелік об'єктів комунальної власності Бериславської міської територіальної громади, що підлягає відчуженню у 2008-2011 роках.

23.10.2010 між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем укладено договір купівлі-продажу нерухомого комунального майна міської територіальної громади серії ВРВ №823432, який посвідчено державним нотаріусом. 26.10.2010 сторонами підписано відповідний акт приймання-передачі вбудованих у житловий будинок нежитлових приміщень.

Касаційна інстанція звертає увагу судів, що об'єктом приватизації у даній справі є майно комунальної, а не державної власності.

Суди встановили та прийняли до уваги, що відповідачем, який орендував приватизоване приміщення, не здійснено поліпшення не менш як на 25 відсотків залишкової вартості орендованого майна. Згідно застосованого судами пункту 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки за Законом України "Про державну програму приватизації" у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). При цьому, таке ж право на викуп законодавець надає орендарю у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

За ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Колегія суддів вважає неправомірним застосування господарськими судами ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у редакції, яка набрала чинності 13.01.2012, тобто ще не існувала на момент виникнення спірних правовідносин.

Слід враховувати положення абз.1 п.5 мотивувальної частини та абз.2 п.1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі №1-16/2000, відповідно до яких доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, крім визначених законом випадків.

Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації. Водночас, згідно норм ст.11 вказаного Закону в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин, викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, зокрема, включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Однією з підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу суди визнали скасування рішення Бориславської міської ради №568 від 11.06.2012 адміністративними судами. При цьому господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою наявність рішення Бериславської міської ради №567 від 11.06.2010, яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності Бериславської міської територіальної громади, що підлягають відчуженню у 2008-2011 роках.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

За статтею 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Прийняті у даній справі судові рішення не відповідають вищенаведеним нормам матеріального та процесуального права. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд. Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними висновки попередніх господарських судів про задоволення позову та вважає за необхідне направити дану справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді даної справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги вищевикладене, дослідити встановлену законом процедуру приватизації, чинність та виконання рішення Бериславської міської ради від 11.06.2010 №567 та зважаючи на встановлені обставини, враховуючи положення законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 та рішення господарського суду Херсонської області від 31.01.2013 у справі №5024/390/2012 скасувати.

Справу № 5024/390/2012 передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко