Ухвала суду № 33886456, 01.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/19996/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання незаконним (неправомірним) п. 4 та абз. 3 п. 6 наказу Державного комітету України із земельних ресурсів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В березні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати незаконним (неправомірним) п.4 наказу від 18 січня 2011 року №9 «Про реорганізацію територіальних органів Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області» від дати його прийняття - з 18 січня 2011 року; незаконним (неправомірним) абз.3 п.6 наказу від 18 січня 2011 року №9 від дати його прийняття - з 18 січня 2011 року; скасувати або визнати такими, що втратили чинність п.4 та абз.3 п.6 наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 січня 2011 року №9 від дати його прийняття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, при прийнятті спірного наказу було порушено вимоги ст. 105 Цивільного кодексу України, а саме, безпідставно наділено повноваженнями щодо керівництва діяльністю територіальних органів Держкомзему у Запорізькій області, що реорганізується, голову комісії з проведення реорганізації, при цьому обмеживши права, обов'язки та повноваження членів комісії з реорганізації територіальних органів Держкомзему.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на виконання Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09 грудня 2010 року №1085/2010 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2010 року №2219-р «Про утворення комісій з проведення реорганізації та ліквідації деяких центральних органів виконавчої влади», відповідно до статей 105, 107, 108 Цивільного кодексу України, статті 59 Господарського кодексу України головою комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів видано наказ №9 від 18 січня 2011 року «Про реорганізацію територіальних органів державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області».

Відповідно до зазначеного наказу, головою комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів наказано:

1.Реорганізувати шляхом перетворення територіальні органи Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області згідно з додатком №1.

2.Головою комісії з проведення реорганізації територіальних органів Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області призначити першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області Спіцину Людмилу Василівну.

3.Встановити, що новостворені управління та відділи є правонаступниками всіх зобов'язань відповідних територіальних органів Держкомзему, що реорганізується.

4.Встановити, що з моменту затвердження персонального складу комісії з проведення реорганізації територіальних органів Держкомзему у Запорізькій області повноваження щодо керівництва діяльністю територіальних органів Держкомзему у Запорізькій області, що реорганізується, переходять до Голови комісії з проведення реорганізації територіальних органів Держкомзему у Запорізькій області або його заступника.

5.Затвердити План заходів по реорганізації територіальних органів Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області.

6.Голові комісії з проведення реорганізації територіальних органів Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області:

затвердити персональний склад комісій з проведення реорганізації територіальних органів Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області;

провести реорганізацію територіальних органів Держкомзему у Запорізькій області відповідно до затвердженого Плану заходів по реорганізації територіальних органів Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області;

про результати реорганізації повідомляти Голову комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів щотижнево.

На думку позивача, п.4 та абз.3 п.6 вищевказаного наказу не відповідають нормам чинного законодавства, яким регулюється процедура реорганізації підприємств, установ, організацій, зокрема, ст. 105 Цивільного кодексу України; прийняті поза межами повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та Законами України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пункти 4, 6 (абз.3) наказу №9 від 18 січня 2011 року «Про реорганізацію територіальних органів державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області» не порушують права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача, а відповідач при прийнятті зазначених пунктів спірного наказу діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

За вимогами статті 107 Цивільного кодексу України передавальний акт та розподільчий баланс повинні бути обов'язково підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи.

Відповідно до п.4 спірного наказу здійснення загального керівництва діяльністю головного управління Держкомзему в Запорізькій області надано голові комісії.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів країни №170 від 08 лютого 1996 року «Про порядок діяльності комісії для ліквідації міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади» (чинної на час прийняття спірного наказу) ліквідаційна комісія здійснює інвентаризацію та оцінку майна, закріпленого за центральним органом, що ліквідується; складає перелік підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління ліквідовуваного центрального органу; вживає заходів для виявлення кредиторів та одержання дебіторської заборгованості; задовольняє відповідно до законодавства вимоги кредиторів; вирішує в установленому порядку питання щодо вивільнення працівників. Таким чином, ліквідаційна комісія має виконувати функції, що стосуються питань щодо реорганізації чи ліквідації відповідного органу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 20 жовтня 2011 року затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, пунктом 18 якого передбачено, що до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу. Право підписувати документи щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу надається голові комісії з моменту його затвердження до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (пункт 19 зазначеного Порядку).

Як вбачається з п.4 спірного наказу, безпосередньо на Голову ліквідаційної комісії покладено виконання обов'язків, що не стосуються проведення процедури ліквідації, а навпаки стосуються виключно внутрішньої діяльності Головного управління, зокрема щодо виконання функцій керівника організації, з дотриманням вимог, встановлених відповідними положеннями.

Крім того, відповідно до Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 10 від 20 березня 2012 року «Про внесення змін до наказу Держкомзему від 18 січня 2011 року №9» у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» визнано таким що втратив чинність пункт 4 оскаржуваного наказу Держкомзему від 18 січня 2011 року № 9.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав оскаржуваний акт. Крім того, умовою визнання акту недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно абз. 3 п.6 спірного наказу Голові комісії з проведення реорганізації територіальних органів Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області доручено провести реорганізацію територіальних органів Держкомзему у Запорізькій області відповідно до затвердженого Плану заходів по реорганізації територіальних органів Державного комітету України із земельних ресурсів у Запорізькій області, а отже відповідачем не було звужене коло повноважень самої комісії.

Позивачем не доведено, яким саме чином пункт 6 (абз.3) оскаржуваного наказу стосується його інтересів, та порушує його права чи свободи.

Виходячи з наведеного, вірними та обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій, що оскаржувані позивачем пункти 4 та 6 (абз.3) наказу №9 від 18 січня 2011 року було ухвалено відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з використанням повноваження з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало