Ухвала суду № 33886447, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/78778/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012

у справі № 2а/0370/1904/12 (135417/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість

В С Т А Н О В И В:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина» (надалі - ТОВ «Завод «Галичина», позивач) до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (надалі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (надалі - ГУ Державної казначейської служби України у Волинській області, відповідач-2): визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 № 0000462302 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 6 262 710,00 грн.

При задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність реальності проведених позивачем господарських операцій, що призвели до настання фактичних наслідків та змін майнового стану, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів позивача. Відтак, позивачем підтверджено правильність формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість та право на бюджетне відшкодування.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач та відповідач-2 не надали письмових пояснень або заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Оскільки заяву відповідача-1 про відкликання касаційної скарги було подано після призначення справи № 2а/0370/1904/12 (135417/12/9104) до судового розгляду, колегія суддів вважає, що така заява задоволенню не підлягає та судом не можуть бути застосовані процесуальні наслідки, передбачені ч. 3 ст. 218 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 20 січня 2012 року ТОВ «Завод «Галичина» було подано до Луцької ОДПІ Волинської області ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість, заяву та розрахунок суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за листопад 2011 року. Відповідно до наданих документів сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку становить 6 262 710,00 грн.

Працівниками відповідача-1 на підставі п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», на виконання вимог п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, а також на підставі наказу та направлення на перевірку було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Завод «Галичина» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2011 року.

Перевіркою встановлено, що від'ємне значення суми податку на додану вартість, заявлене, в подальшому, до бюджетного відшкодування, виникло у зв'язку із придбанням позивачем нерухомого та рухомого майна у ТОВ «Континіум-Сервіс» (сплачено податок на додану вартість у розмірі 1 201 120,60 грн.) та у ТОВ «Оксі Груп» (сплачено податок на додану вартість у розмірі 4 933 332,02 грн.). Придбане ТОВ «Завод «Галичина» нерухоме майно було передано в оренду ТОВ «Золотий екватор». Проте, станом на 31 жовтня 2011 року доходи від здавання в оренду майна не надходили та економічна вигода не отримана.

Крім того, позивачем до суми бюджетного відшкодування у листопаді 2011 року також включено податок на додану вартість у розмірі 128 257,47 грн., сплачений у попередніх періодах згідно з договором підряду, укладеним із ТОВ «Галичинабуд». У бухгалтерському обліку операції відображено лише в листопаді 2011 року після отримання актів виконаних робіт.

Відповідач-1 дійшов висновку, що результати будівельно-монтажних робіт та придбане майно не використовуються в господарській діяльності, а тому в порушення п.200.4 «а» ст. 200 Податкового кодексу України позивач завищив суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за листопад 2011 року на 6 262 710,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 15.02.2012 № 820/23-3/33513052, на підставі висновків якого Луцькою ОДПІ у Волинській області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 № 0000462302, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 6 262 710,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 50 % від суми завищення, що становить 3 131 355,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 № 0000462302 залишено без змін.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За правилами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару (послуг) податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцям у складі вартості товару (послуг) є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1-200.3 статті 200 ПК України).

За правилами пункту 200.4 цього Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на визначення суми податку на додану вартість, що була заявлена позивачем до відшкодування, мали вплив господарські операції із придбання в ТОВ «Континіум-Сервіс» за договором купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна (обладнання для забезпечення діяльності АЗС) від 18.07.2011 № 1807 на загальну суму 7 206 723,59 грн. (податок на додану вартість - 1 202 120,67 грн.), про що виписано податкові накладні від 18.07.2011 № 12, № 13, № 14, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, до суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, позивачем включено операції із придбання в ТОВ «Оксі Груп» нежитлових будівель за договором купівлі-продажу від 24.06.2011 № 598 на суму 4 000 000,00 грн.; договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 24.06.2011 № 601 на суму 5 500 000,00 грн.; договором від 24.06.2011 № 599 на суму 4 000 000,00 грн.; договором купівлі-продажу АЗС та обладнання, призначеного для її експлуатації, від 25.08.2011 № 875 на суму 6 636 946,38 грн.; договором купівлі-продажу рухомого майна, призначеного для забезпечення функціонування платіжних систем АЗС, від 25.08.2011 б/н на суму 29 717,62 грн.; договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 09.09.2011 № 914 на суму 3 026 796,48 грн.; договором купівлі-продажу обладнання для забезпечення діяльності АЗС від 09.09.2011 б/н на суму 1 239 867,52 грн.; договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 09.09.2011 № 920 на суму 5 062 342,90 грн.; договором купівлі-продажу обладнання для забезпечення діяльності АЗС від 09.09.2011 б/н на суму 104 321,10 грн. Загальна сума податку на додану вартість становить 4 933 332,02 грн. Постачальником виписано податкові накладні від 09.08.2011 №1, від 19.08.2011 № 3, від 22.08.2011 № 4, від 25.08.2011 № 5 та № 6, від 09.09.2011 № 1, № 2, №3 та № 4. До Луцької ОДПІ у Волинській області ДПС позивач подав додаток № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість (заява про відмову постачальника надати податкові накладні від 09.09.2011 № 1, від 19.08.2011 № 3, від 22.08.2011 № 4, від 25.08.2011 № 5), інші податкові накладні були внесені до реєстру.

За зазначеними податковими накладними проведено оплату в безготівковій формі (включаючи податок на додану вартість), про що свідчать копії платіжних доручень (а.с.83, 85, 87, 89, 91, 93, 97, 99, 101, 104, 106).

ТОВ «Завод «Галичина» було укладено договори підряду з ТОВ «Галичинабуд» від 18.07.2011 № 231 та від 08.09.2011 № 84/1, якими передбачено проведення попередньої оплати за виконання комплексу ремонтно-оздоблювальних робіт з ребрендингу АЗС. Відповідно до платіжних доручень позивач провів авансові платежі на користь підрядника, який виписав належним чином заповнені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 11.10.2011 № 7 та № 8, від 25.10.2011 № 14 та від 27.10.2012 № 17 на загальну суму податку на додану вартість 128 257,67 грн.

Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Нормами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Дотримуючись вказаних правил, позивач за датою здійснення авансових платежів сформував податковий кредит з податку на додану вартість в жовтні 2011 року, що, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, відповідає наданій законодавцем можливості формування податкового кредиту на підставі п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.10 ст. 200 Кодексу).

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11 ст. 200 Кодексу).

За правилами п.200.12 та 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на

поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Викладене дає підстави колегії суддів погодитись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ТОВ «Завод «Галичина» дотримано вимоги пунктів 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України щодо порядку отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 6 262 710,00 грн., розрахованого згідно п. 200.1 ст. 200 Кодексу.

При цьому, ознак наявності обставин, визначених пунктом 200.5 статті 200 Податкового Кодексу України, які б свідчили про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, судом не виявлено, а матеріалами справи підтверджено, що сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем у листопаді 2011 року до бюджетного відшкодування відповідає сумі податку, фактично сплаченій ним у попередніх періодах постачальникам товарів (послуг).

Враховуючи наведене, підстав для відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодування в розмірі 6 262 710,00 грн. судом не встановлено. Податковим органом не наведено жодних доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а також щодо відсутності законодавчо визначених підстав для відшкодування з Державного бюджету України суми податку на додану вартість на користь позивача за спірний період.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає в доводах касаційної скарги підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 у справі № 2а/0370/1904/12 (135417/12/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна