Ухвала суду № 33886427, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2013 р. м. Київ К/800/14329/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Бойко Н.В.,

відповідача - не з'явилися,

прокурора - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.05.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013

у справі № 2а-7385/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль"

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

за участю Прокурора Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби від 12.07.2011 №0010092360, №0010072360 та №0010082360.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача та прокурор в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, складено акт від 14.06.2011 №737/23-600/32884416, в якому встановлені наступні порушення вимог:

- п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97 ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 896 229 грн., у тому числі І квартал 2010 року на суму 2665846 грн. ІІ квартал 2010 року на суму 8205383 грн., ІV квартал 2010 на суму 25000 грн.;

- пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 1097810 грн., в т. ч. по періодах: квітень 2010 року на суму 26974 грн.,травень 2010 року на суму 1070836 грн.;

- пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого перевіркою зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за грудень 2010 року на суму 1097485 грн., який повинен складати 1667280 грн.

Відповідач дійшов висновку про формуванням позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з контрагентами, правочини з якими, на думку податкового органу, є нікчемними, а саме щодо Приватного підприємства «Аркадос», Приватного підприємства «Юж-Регіон-Торг», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМТ Трейдінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Контракт».

Відповідач зазначає, що наявність у покупця (позивача) належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків, оскільки відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності як у випадку нездійснення таких операцій, або якщо угоди, результати виконання яких відобразились в податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави (відшкодування ПДВ), у підприємств-контрагентів відсутні трудові ресурси, складські приміщення, операції здійснювались з метою штучного формування кредиту, вбачається відсутність поставок товару.

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.07.2011 №0010092360, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 896 229 грн., №0010072360, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 372 260 грн., №0010082360, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1 097 485 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодися з наведеними висновками податкового органу та вважає, що судами правомірно скасовані спірні повідомлення-рішення від 12.07.2011, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Аркадос», ПП «Юж-Регіон-Торг», ТОВ «СМТ Трейдінг», ТОВ «Метал-Контракт» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: акти здачі-прийняття (надання послуг), видаткові накладні, податкові накладні, товаротранспортні накладні, подорожні листи вантажних автомобілів, наряди-завдання дорожно-будівельних машин за 2010 рік, які свідчать про використання та перевезення речей, що були предметом договорів, та надання послуг.

Зауважень щодо оформлення первинної документації по взаємовідносинам позивача з вказаними контрагентами, в тому числі, податкових накладних, контролюючим органом в акті перевірки не наведено.

Матеріали справи свідчать, що ПП «Аркадос», ПП «Юж-Регіон-Торг», ТОВ «СМТ Трейдінг», ТОВ «Метал-Контракт» на момент укладення договорів та їх виконання були внесені до ЄДРПОУ, були платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

При цьому, як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем і його контрагентами відсутня будь-яка кредиторська чи дебіторська заборгованість, позивачем в повному обсязі сплачені грошові кошти контрагентам за надані роботи і послуги та відповідно податок на додану вартість в ціні таких робіт і послуг. Отримані роботи і послуги використано позивачем у власній господарській діяльності, що не заперечується відповідачем, а навпаки підтверджено змістом акта перевірки і проведеною інвентаризацією. Господарські операції відображені у податковому та бухгалтерському обліках, як у позивача, так і у його контрагентів.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції було допитано в якості свідків водіїв (а.с. 138-146, т.1), які підтвердили факт виконання перевезення будівельних матеріалів, що було пов'язано з виконанням будівельних робіт ТОВ "Автомагістраль" в 2010 році, в тому числі, автодороги міжнародного значення Київ-Чоп, а також, пов'язаних з відновленням доріг внаслідок повеней навесні 2010 року, надали пояснення щодо конкретних пунктів навантаження-розвантаження, що узгоджується з даними, зазначеними в товаротранспортних накладних.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «Аркадос», ПП «Юж-Регіон-Торг», ТОВ «СМТ Трейдінг» та ТОВ «Метал-Контракт», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності таких договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період за результатами господарських операцій з ПП «Аркадос», ПП «Юж-Регіон-Торг», ТОВ «СМТ Трейдінг» та ТОВ «Метал-Контракт», та податкового зобов'язання з податку на прибуток, а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 12.07.2011 №0010092360, №0010072360 та №0010082360.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль