Ухвала суду № 33886364, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/79014/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кіт О.С.,

за участю:

представника позивача - Загребельного Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року

та касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківське управління начальника робіт»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року

у справі № 2а-4484/12/2070

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківське управління начальника робіт»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство Міністерства оборони України «Харківське управління начальника робіт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 березня 2012 року № 0000452303 та № 0000462303.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 0000452303 від 07 березня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 181158,15 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 11749,80 грн. та № 0000462303 від 07 березня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 129009,00 грн. застосування штрафних санкцій в розмірі 26886,00 грн. і в цій частині прийнято нову постанову про задоволення позову. Скасовано податкові повідомлення-рішення Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 0000452303 від 07 березня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 181158,15 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 11749,80 грн. та № 0000462303 від 07 березня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 129009,00 грн. застосування штрафних санкцій в розмірі 26886,00 грн. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року.

В касаційній скарзі ДП МОУ «Харківське управління начальника робіт», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП МОУ «Харківське управління начальника робіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина», ТОВ Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промспец-Консалтинг», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Промтехноопт» за період: січень - грудень 2010 року, січень - листопад 2011 року, за результатами якої складений акт № 317/23-03-05/24669713 від 03 березня 2012 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено валові витрати в 1-3 кварталах 2010 року, 1-4 кварталах 2011 року на загальну суму 3025639,40 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 710646,21 грн.; підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість завищено податковий кредит з податку на додану вартість у січні - грудні 2010 року, січні - листопаді 2011 року на загальну суму 605127,81 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 605127,81 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що фінансово-господарські операції, проведені між ДП МОУ «Харківське управління начальника робіт» та ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина», ТОВ Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промспец-Консалтинг», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Промтехноопт», у періоді, який перевірявся, є нікчемними, оскільки за результатами проведених перевірок вказаних контрагентів позивача органом державної податкової служби було встановлено відсутність у зазначених товариств необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання основного виду діяльності.

07 березня 2012 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі вказаного акту прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000452303, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом «а» пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ДП МОУ «Харківське управління начальника робіт» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 756737,00 грн., у тому числі: 710645,00 грн. - за основним платежем, 46092,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

07 березня 2012 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі вказаного акту прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000452303, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ДП МОУ «Харківське управління начальника робіт» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 731241,00 грн., у тому числі: 605129,00 грн. - за основним платежем, 126112,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що невідповідність наявних у контрагентів позивача штатних працівників наведеним у кошторисах, актах, договірних цінах кошторисній трудомісткості не дає змогу встановити реальне виконання контрагентами позивача робіт за договорами, а надані до суду копії документів бухгалтерського обліку не доводять наявності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, фактичного руху активів та зміни у власному капіталі.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень в частині збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 181158,15 грн. та податку на додану вартість у розмірі 129009,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірах 11749,80 грн. та 26886,00 грн. відповідно, виходив з того, що господарські операції між ДП МОУ «Харківське управління начальника робіт» та ТОВ Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промспец-Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», мали реальний характер та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. В решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Однак з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у абзаці 1 пункту 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

За приписами абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпунктів 14.1.185, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності; постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари; продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами «а», «б» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 324536 (т.1 арк. справи 149-150) ДП МОУ «Харківське управління начальника робіт» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 45.21.1 - будівництво будівель; 45.43.0 - покриття підлог та облицювання стін; 45.44.0 - малярні роботи та скління; 74.20.1 - діяльність у сфері інжинірингу; 45.21.7 - монтаж та встановлення збірних конструкцій; 45.22.0 - виготовлення каркасних конструкцій і покрівель.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями згідно укладених договорів підряду, договорів постачання та договорів купівлі-продажу з ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина», ТОВ Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промспец-Консалтинг», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Промтехноопт», позивач посилався на наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (т.2 арк. справи 1-32, 75-96, 113-121, 151-162, т.3 арк. справи 1-10, 32-51, 79-94, т.4 арк. справи 1-29, 51-74, 107-133, 158-176, т.5 арк. справи 1-31, 55-111, 125-179, т.6 арк. справи 1-35, 78-116, 139-166, 202-234, т.7 арк. справи 1-51, 85-114, 155-189, т.8 арк. справи 1-33, 58-98, 131-169, 131-169, 201-230, т.9 арк. справи 1-32, 57-102, 127-159, 184-216, т.10 арк. справи 1-10, 26-71, 115-124, 180-192, т.11 арк. справи 1-15, 71-90, т.12 арк. справи 1-66, 100-138, 170-208, т.13 арк. справи 1-12, 44-94, 128-167, т.14 арк. справи 1-10, 36-98, ), а також на те, що необхідність укладення договорів із вказаними контрагентами була зумовлена необхідністю виконання ДП МОУ «Харківське управління начальника робіт» своїх зобов'язань за договорами підряду з Севастопольською КЕЧ морською, Кримським територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова, Квартирно-експлуатаційним відділом міста Полтава, Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України, Південно-Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, ТОВ «Янкі», (т.2 арк. справи 33-74, 97-112, 122-151, 163-195, т.3 арк. справи 11-31, 52-78, 95-142, т.4 арк. справи 30-50, 75-106, 134-157, 177-197, т.5 арк. справи 32-54, 112-124, 180-209, т.6 арк. справи 36-77, 117-138, 167-201, 235-250, т.7 арк. справи 52-84, 115-154, 190-221, т.8 арк. справи 34-58, 99-130, 170-200, 231-250, т.9 арк. справи 33-56, 103-126, 160-183, 217-240, т.10 арк. справи 11-25, 72-114, 125-179, 193-228, т.11 арк. справи 16-70, 91-190, т.12 арк. справи 67-99, 139-169, 210-241, т.13 арк. справи 13-43, 95-127, 168-195, т.14 арк. справи 11-35, 99-132), у яких позивач виступав підрядником (генеральним підрядником), з урахуванням того, що господарські зобов'язання за вказаними договорами виконані у повному обсязі (з урахуванням робіт, які виконувались ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина», ТОВ Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промспец-Консалтинг», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Промтехноопт»), що, в свою чергу, підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами, зокрема, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) та актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в).

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України, є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність або були вчинені без мети використання в господарській діяльності платника податків. При цьому в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Отже, для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, обставини щодо придбання певних товарів (робіт, послуг), необхідно також встановити дотримання сторонами умов договорів щодо умов поставки (придбання) товарно-матеріальних цінностей, щодо наявності у договорах підряду застережень стосовно можливості залучення підрядником необхідних субпідрядників, наявність у платника податків мети використовувати придбані товари (роботи, послуги) в господарській діяльності - діяльності, направленій на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Висновки про правомірне віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних витрат та податку на додану вартість суди зробили без належного дослідження обставин умов оспорюваних договорів, мети придбання позивачем певних товарів (робіт, послуг), без встановлення правових підстав для здійснення позивачем вказаних судами підрядних робіт на вказаних об'єктах, необхідності використання в таких роботах певних товарів у певній кількості.

Зокрема, судам слід врахувати положення статті 838 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, судам слід врахувати положення статті 241 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому, судам слід виходити з того, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби та касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківське управління начальника робіт» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна