Ухвала суду № 33886248, 01.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року м. Київ К/800/697/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р.

у справі № 2а-4548/10/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна» (далі - позивач, ТОВ «Високовольтний союз-Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - відповідач, ДПІ у м. Рівне) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003212342/0 від 20.07.2009 р., №0003212342/1 від 24.09.2009 р. та зобов'язання повернути стягнуті грошові суми.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Високовольтний союз-Україна», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Високовольтний союз-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено акт № 874/23/33334990 від 08.07.2009 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого останнім завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2008 року на суму 1061 грн., березень 2008 року на суму 6783 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого товариством занижено ПДВ в сумі 11070 грн., у тому числі за січень 2008 року на суму 1061 грн., лютий 2008 року на суму 1622 грн., березень 2008 року на суму 5161 грн., квітень 2008 року на суму 3226 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 003212342/0 від 20.07.2009 р., згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7844 грн. та у розмірі 6783 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) бюджетне відшкодування визначається як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податків податкового кредиту, отже, при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, відповідно до яких податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз. 3 пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказане порушення є результатом віднесення товариством до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 11 090,00 грн. по податкових накладних виписаних ПОГ «Інвабуд», взаємовідносини з яким не підтверджені податковим органом під час проведення перевірки. Тому податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №003202342/0 від 20.07.2009 року, та відповідно №003202342/1 від 24.09.2009 року, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 16605 грн., в тому числі 11070 грн. за основним платежем (що дорівнює загальній сумі податкового кредиту сформованого позивачем за період січень-квітень 2008 року) та 5535 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення є узгодженими і суми донарахованого податкового зобов'язання по них є стягнутими.

При цьому податковим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень №003202342/0 від 20.07.2009 року та №003202342/1 від 24.09.2009 року було зменшено позивачу суму неправомірно нарахованого податкового кредиту сформованого за період січень-квітень 2008 року.

За рахунок різниці сум податкового зобов'язання та вищевказаного неправомірно нарахованого податкового кредиту товариством отримано право на бюджетне відшкодування у сумі 329230 грн., що відображено у рядку за кодом 25 декларації за лютий 2008 року та відшкодована позивачу 19.05.2008 року.

Право на вказане бюджетне відшкодування виникло за рахунок від'ємного значення різниці суми податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у звітних податкових періодах, що передують лютому 2008 року.

Як вбачається з рядка за кодом 19 податкової декларації позивача з ПДВ за лютий 2008 року, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у поточному податковому періоді складала 747847 грн.

Також з рядка за кодом 22.2 податкової декларації позивача за лютий 2008 року слідує, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у поточному податковому періоді в сумі 747847 грн. зараховано позивачем до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

За звітною податкової декларацію з ПДВ за березень 2008 року, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у поточному податковому періоді склало 370805 грн. (рядок за кодом 18.1.). Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду у сумі 747848 грн. за вирахуванням податку у сумі 370805 грн., що підлягає сплаті до бюджету, склав 377043 грн. (рядок за кодом 24) та був включений позивачем до суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок за кодом 25).

З податкової декларації з ПДВ позивача за квітень 2008 року також вбачається, що у даному звітному періоді позивачем нараховано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у поточному податковому періоді у сумі 1619913 грн. (рядок за кодом 18.1.).

Отже, для погашення вказаного податкового зобов'язання позивачем було повністю використано суму від'ємного значення попереднього податкового періоду.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки бюджетне відшкодування з ПДВ за лютий-березень 2008 року за рішенням позивача було проведено шляхом зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість, то помилкове включення податковим органом сум ПДВ до податкового кредиту сформованого в іншому звітному податковому періоді, не впливає на загальний обрахунок суми бюджетного відшкодування за вказаний період та факт зарахування такого відшкодування у зменшення податкового зобов'язання з ПДВ у березні та квітні 2008 року.

Також судами встановлено, що 11.10.2010 року позивач подав до суду заяву (зареєстровану за вх.23765) про зміну позовних вимог, а саме просив замість вимоги про зобов'язання відповідача повернути стягнуті грошові суми за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, включити вимогу про зобов'язання відповідача внести відповідні зміни в особовий рахунок ТОВ «Високовольтний союз-Україна» з ПДВ шляхом скасування операцій від 03.12.2009 року щодо зменшення переплати позивача по ПДВ на суму 1061 грн. та на суму 6783 грн., які були здійснені на підставі податкових повідомлень-рішень №0003212342/0 від 20.07.2009 року та №0003212342/1 від 24.09.2009 року, мотивуючи це тим, що відповідач зменшуючи переплату товариства по ПДВ на суму 1061 грн. та 6783 грн. платіжним дорученням №655 від 03.12.2009 року, вийшов за межі повноважень, наданих Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Ухвалою суду першої інстанції від 03.11.2010 р. в порядку ч. 1 ст. 51 та ч. 1 ст. 137 КАС України відмовлено в задоволенні клопотання позивача та повернуто подану заяву, оскільки позивачем одночасно змінено предмет та підставу позову, що суперечить приписам наведених вище норм КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 137 КАС України до початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна» відхилити.

2.Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов