Ухвала суду № 33886264, 19.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року м. Київ К/9991/1426/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі № 2а-3562/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кезно"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кезно" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової декларації (розрахунку) щодо земельного податку поданої позивачем за період квітень-червень 2009 року, за результатами якої складний акт № 693/15-30/22889936 від 24.07.2009.

Перевіркою встановлено заниження позивачем розміру податкового зобов'язання з земельного податку на загальну суму 261531,48 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесені повідомлення-рішення № 0013181530/0 від 06.08.2009 та № 0013181530/1 від 22.10.2009 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання в розмірі 274608,05 грн., з яких за основним платежем 261531,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13076,57 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що земельні ділянки, які належать позивачу знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5, загальною площею 15787,91 кв. м; м. Київ, вул. Либідська, 17, загальною площею 3770,93 кв. м, нормативна грошова оцінка земельної ділянки що розташована за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5 становить 29572353,98 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки що розташована за адресою: м. Київ, вул. Либідська, 17 становить 6670849,99 грн.

Згідно податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік позивачу нараховано податок період з січня по грудень 2009 року на суму 523062,93 грн., що помісячно становить 43588,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

Рішенням Київської міської ради "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" № 944/944 від 25.12.2008 було встановлено ставку земельного податку для суб'єктів господарської діяльності, які використовують земельні ділянки на території м. Києва за видами юридичних осіб, які оформили право власності або права користування земельними ділянками та які в установленому законодавством порядку не оформили права власності або права користування земельними ділянками.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивачем нараховував суму податку за землю за період з січня грудень 2009 року відповідно до вимог Закону України "Про плату за землю", то повідомлення-рішення відповідача є неправомірними.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 у справі № 2а-3562/10/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 у справі № 2а-3562/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Н.Є. Маринчак

О.І. Степашко