Ухвала суду № 33886231, 19.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2013 р. м. Київ К/800/20606/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 19.09.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013

у справі № 2а-1390/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Холодотех"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

Державної податкової служби

про визнання протиправним дій

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Холодотех" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 00000363540, 00000373540, 00000383540 від 10.06.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з Приватним підприємством „Тодель-17" за період з 01.04.2008 по 31.12.2010 та складено акт №32/35-40/35961608 від 27.05.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №00000363540 від 10.06.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 585750 грн.; №00000373540 від 10.06.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 270478,00 грн.; №00000383540 від 10.06.2011, яким визначено, що позивачем завищено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 165291,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги п.3.1 ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", завищено валові витрати за період з 01.04.2008 по 31.12.2010 на загальну суму 1874405 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2008-2009 рік на загальну суму 468600 грн.; пп. 7.4.1 пп. 7.4.5, п. 7.4 пп. 7.7.1, пп. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 216382 грн. та завищено показники рядка 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" Декларації з податку на додану вартість за червень місяць 2009 року всього у сумі 165291 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, з підстав встановлення реальності здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом.

В ході судового розгляду справи відповідачем не наведено належних доказів, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ПП „Тодель-17".

Не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок.

Контрагент позивача приватне підприємство „Тодель-17" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ПП „Тодель-17".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що деклараціями по податку на додану вартість в розрізі контрагентів за липень-грудень 2008, січень-лютий 2009 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ПП „Тодель-17" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 у справі № 2а-1390/12/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 у справі № 2а-1390/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Н.Є. Маринчак О.І. Степашко