Ухвала суду № 33886212, 01.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/10289/13

К/800/10616/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова ОВ..

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Равлюк Т.І.

відповідача: Кармелюк Т.Б.

прокуратури: Чубенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби та Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року

у справі № 9104/140352/12 (2а-568/12/1370)

за позовом Дочірнього підприємства «Сі-Сі-Ай-Любеля»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Сі-Сі-Ай-Любеля» (далі по тексту - позивач, ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач та Заступник прокурора Львівської області (далі по тексту - прокуратура) в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржили його у касаційному порядку, просять скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля», посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційні скарги відповідача та прокуратури залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 16.12.2011 року № 1650/23-0/22343338.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп. 5.3.2 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст.5, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.4.2 п. 8.4, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР та пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 142.1 ст. 142, п. 143,1 ст. 143, п. 144.1 ст. 144, п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2012 року №0000052300, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 35808055 грн. та №0000042300, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 481470 грн., в тому числі основного платежу 481469 грн. та штрафної санкції 1 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно пп. 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР датою збільшення валових витрат була одна із перших подій оплата, чи отримання товару (робіт) і не залежала від прибутку отриманого в цьому періоді від пов'язаної або іншої діяльності.

Відповідно до вимог пп. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.6.1 п. 5.6. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням норм п. 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Підпунктом 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Згідно пп. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Платники податку мають право згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2010 року між ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля» (Замовник) та ТОВ «Форт-Агро-Буд» (Підрядник) укладено договір підряду № 12/07/10-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого, Підрядник зобов'язується за завданням Замовника у відповідності до проекту «Будівництво шахти «Любельська» № 1-2 Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну України» на свій ризик збудувати і здати Замовнику об'єкти шахти «Любельська» № 1-2 та виконати роботи, визначені у Додатку № 1 (далі - «Об'єкти» та «Роботи»), а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, проектну документацію, прийняти роботи та оплатити їх. Пунктом 4.2. вказаного Договору передбачено, що строки виконання робіт, їх етапів та строки будівництва окремих Об'єктів визначаються Календарним графіком виконання Робіт, наведеним у Додатку № 2, який є невід'ємною частиною Договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Сі-Сі-Ай-Любеля» у період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року до складу валових витрат віднесено вартість послуг оренди, зв'язку, придбання товарно-матеріальних цінностей, пального, малоцінки, витрати на відрядження та інші витрати в сумі 8480260 грн. з яких витрати на оренду приміщення у ТОВ «Рутил-ільменітова компанія» - 1790716 грн., витрати на оренду приміщення у ФОП ОСОБА_5 - 498028,45 грн., витрати на оренду приміщення у ФОП ОСОБА_6 -72402,23 грн., витрати на оренду приміщення у Яворівської КЕЧ -570822,52 грн., витрати на оренду приміщення у ФОП ОСОБА_7 - 603766,95 грн., витрати на оренду приміщення у ПП ОСОБА_8 - 450000 грн.

Крім того, позивачем до складу валових витрат віднесено витрати по бурінню ТОВ «Форт-Агро-Буд» контрольно-розвідувальної свердловини в сумі 633465 грн., витрати за послуги ВАТ «Геотехнічний інститут» в сумі 24530 грн., витрати за послуги ТОВ Торговий дім «Елтехо» в сумі 338,68 грн., витрати за послуги ДП «Західний експертно-технічний центр ННДІ ПБ та ЄО» в сумі 857 грн., витрати за послуги від Юридичної компанії «Кватро-консалтинг» в сумі 452740 грн., витрати пов'язані з нарахуванням заробітної плати на суму 8520045 грн., витрати на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 1699668 грн., витрати із вартості послуг по страхуванню життя в сумі 50000 грн., витрати на придбання матеріалів для покращення основних засобів в сумі 131865 грн., витрати на службові відрядження, адміністративні витрати, консультаційні послуги, зв'язок, оплату праці, соціальні заходи в сумі 1460038 грн., що підтверджується, матеріалами справи, зокрема: авансовими звітами, накладними на придбані товари, актами виконаних робіт, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки було зазначено, що позивачем порушено пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 142.1 ст. 142, п. 143,1 ст. 143, п. 144.1 ст. 144, п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 139.1.5. ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачені обмеження - витрати, які не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Статтею ст. 143 ПК України встановлено, що до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Абзац другий п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Особливості, встановлені пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку ст. 6 вказаного Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

Включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 ПК України.

Згідно п. 150.1 ст. 150 ПК України, у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційних скарг не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для їх задоволення.

За таких обставин, касаційні скарги відповідача та прокуратури підлягають залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби та Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов