Рішення № 33885659, 02.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/12754/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Є.П.

Доповідач: Українець Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.,

- Шебуєвої В.А.,

при секретарі - Дем»янчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2010 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Подільського відділення № 5393 в м. Києві до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки

в с т а н о в и л а :

У березні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 416 085 грн. 92 коп.

Під час розгляду справи в суді, в якості співвідповідача був притягнутий ОСОБА_2

З усіма уточненнями просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість, станом на 01.04.2010 року в сумі 446 410 грн. 26 коп., а саме: залишок по кредиту в сумі 340 718 грн., заборгованість по черговому платежу в сумі 34 396 грн., заборгованість по відсотках в сумі 64 257 грн. 53 коп., а також пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2 452 грн. 52 коп. та пеню за несвоєчасне сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 4 586 грн. 21 коп.

Також просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення в розмірі 446 410 грн. 26 коп. на предмет іпотеки, а саме однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2

В мотивування вимог посилався на те, що 06.06.2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 43, згідно умов якого він надав останній грошові кошти на споживчі цілі в сумі 413 000 грн., зі сплатою 20,5 % річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05.06.2018 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 06.06.2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки № 85, згідно умов якого, відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, яким є однокімнатна квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та пені, у зв'язку з чим виникла необхідність звернення до суду за захистом порушених прав.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, солідарно, на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Подільського відділення № 5393 м. Києва заборгованість за кредитним договором № 43 від 06.06.2008 року в сумі 446410 грн. 26 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., всього 448230 грн. 26 коп.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 85 від 06.06.2008 року, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Подільського відділення № 5393 м. Києва та ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1, - в розмірі 446 410 грн. 26 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 17.08.2010 року відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд не мав права стягувати з заборгованість за кредитним договором та звертати стягнення на предмет іпотеки, оскільки строк виконання зобов'язань за кредитним договором не настав, а вимогу про розірвання договору позивач не заявляв.

Звертає увагу на те, що суд помилково звернув стягнення на предмет іпотеки одночасно зі стягненням заборгованості, тобто фактично здійснив з нього стягнення в подвійному розмірі.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що він, як іпотекодатель належним чином повідомлений в порядку, визначеному ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Також вказує на неправильне застосування судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором з огляду на таке.

Судом встановлено, що 06.06.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Подільського відділення № 5393 м. Києва та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 43, згідно умов якого позивач надав останній грошові кошти на споживчі цілі в сумі 413000 грн. зі сплатою 20,5 % річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05.06.2018 року (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору, позичальник зобов'язується щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення Кредиту згідно наступного графіку - рівними частинами в сумі 3442 грн. та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків відкритих у банку починаючи з липня 2008 року на відповідні рахунки позичальника, відкриті у відділенні, що вказане в реквізитах цього договору.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 01.04.2010 року становить 446410 грн. 26 коп., а саме: залишок по кредиту в сумі 340718 грн., заборгованість по черговому платежу в сумі 34396 грн., заборгованість по відсотках в сумі 64257 грн. 53 коп., а також пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2452 грн. 52 коп. та пеня за несвоєчасне сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 4586 грн. 21 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с.32-33,57-58).

Не заслуговують на увагу суду посилання ОСОБА_2 на те, що суд не мав права достроково стягувати заборгованість за кредитним договором, оскільки строк виконання зобов'язань за кредитним договором не настав, а вимогу про розірвання договору позивач не заявляв, виходячи з наступного.

Пунктами 3.4., 4.2.2 Кредитного договору передбачено що банк при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі: затримання сплати частини кредиту та процентів за користування кредитом, належних до сплати комісійних винагород та інших платежів за цим договором на один календарний місяць.

У силу 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що сторонами погоджено порядок дострокового повернення кредиту, договір кредиту підписаний сторонами без будь-яких застережень, тому посилання апелянта на зазначену обставину є необґрунтованими.

Також з матеріалів справи вбачається, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 06.06.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір за № 85, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за умовами якого відповідач передав в іпотеку позивачу нерухоме майно, яким є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 11-13).

У п.6.1. Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та у випадку невиконання боржником своїх обов'язків передбачених кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_3 своїх зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі сплати платежів за кредитним договором, у позивача виникло право вимагати достроково повернути кредит, сплатити проценти за його користування та інші платежі за договором та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Безпідставними є посилання відповідача й на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він, як іпотекодатель належним чином повідомлений в порядку, визначеному ст.35 Закону України «Про іпотеку», а відтак відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.6.1. договору іпотеки у разі порушення зобов'язання та/або умов цього договору та прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов'язаний надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У цьому ж пункті договору сторони погодили, що зазначене вище положення не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

Крім того, частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У силу ч. 2 ст.35 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

У відповідності до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

З аналізу ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» слідує, що вимога

про усунення порушень умов зобов'язання надсилається іпотекодавцю задля позасудового врегулювання спору на підставі умов договору. В свою чергу частина друга зазначеної статті вказує на те, що для звернення до суду за захистом своїх порушених прав від іпотекодержателя не вимагається попереднє надсилання письмової вимоги іпотекодавцю.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто реалізував право, передбачене ч. 2 ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим, заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на невідповідність резолютивної частини рішення суду вимогами закону та на те, що суд помилково звернув стягнення на предмет іпотеки одночасно зі стягненням заборгованості, тобто фактично здійснив з нього стягнення в подвійному розмірі з огляду на таке.

Згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно положення статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Так, у силу ч.1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище вимоги закону та солідарно стягнув з позичальника ОСОБА_3 та майнового поручителя ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором.

Крім того, викладення резолютивної частини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає вимогам 39 Закону України «Про іпотеку» та п.4 ч.1 ст. 215 ЦПК України.

Також у відповідності до ст.88 ЦПК України, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не підлягають стягненню в солідарному порядку, проте суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду в повному обсязі та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог, стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3, звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення з відповідачів по 850 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

Керуючись п.п. 23, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» ст.ст.11,38,39,41 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 303,304,307,309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2010 року та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Подільського відділення № 5393 м. Києва (04071, м. Київ, вул.. Хорива,27, розрахунковий рахунок 37399005,МФО 320382,ЄДРПОУ 02760577) заборгованість за кредитним договором №43 від 06.06.2008 року в сумі 446,410 грн.26 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього - 448,230 грн.26 коп.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3, за кредитним договором № 43 від 06 червня 2008 року у розмірі 446410,26 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №85 від 06 червня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за №1047, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34,60 кв.м., житловою площею - 18,50 кв.м. зі всіма невід'ємними її приналежностями, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 15 вересня 2003 року під №3756 та зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 24 вересня 2003 року під №244, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки нерухомого майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Подільського відділення № 5393 в м. Києві по 850 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

Рішення набирає законної сили з часу його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: