Рішення № 33909104, 02.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

02 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,

при секретарі: Мурзі М.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Гончарук Катерини Ігорівни, яка діє в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України,

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2013 року

у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталася 06 вересня 2009 року з вини ОСОБА_2, який на дату скоєння ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був пошкоджений автомобіль «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Посилаючись на здійснення Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) згідно вимог, передбачених п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплати страхового відшкодування потерпілій особі у розмірі 25 500 грн. 00 коп., просив стягнути з винної особи в порядку регресу вказану суму страхового відшкодування.

Крім цього, просив стягнути 864 грн. 84 коп. додаткових витрат, які МТСБУ понесло у зв'язку із встановленням розміру збитків та збору документів.

Обґрунтовуючи свої вимоги до винної особи в ДТП, а саме до ОСОБА_2 в резолютивній частині позовної заяви у якості відповідача зазначив ОСОБА_3

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2013 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач через свого представника Гончарук К.І. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд не звернув уваги на те, що зазначення в одному абзаці позовної заяві невірного прізвища, ім'я та по батькові відповідача є помилковим. В цілому в позовні заяві дані відповідача зазначено вірно.

Просив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Представник позивача - Семенова Я.Є. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, з підстав наведених в ній та просила задовольнити. Пояснила, що в суді першої інстанції представник позивача доводив та обґрунтовував позовні вимоги до ОСОБА_2

ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Обставини, щодо скоєння ДТП та його вини у завданні шкоди власнику автомобіля «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_1, визнав. Пояснив, що на час ДТП він керував автомобілем на підставі довіреності без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві позивач просив суд стягнути в порядку регресу витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування з ОСОБА_3, який не був учасником даної дорожньо-транспортної пригоди, не визнавався винним у скоєному правопорушенні та суду не зрозуміло, яке відношення до витрат, що були понесені МТСБУ при виплаті страхового відшкодування ОСОБА_6 внаслідок ДТП, що сталася 06.09.2009 року.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06 вересня 2009 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Опель Комбо», державний номер НОМЕР_2, по ВКД напроти вулиці Зодчих, 74, в м. Києві, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на стоячий автомобіль «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, якого припаркував ОСОБА_7, і який належить ОСОБА_6 Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с.12-15).

В результаті проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» автоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяно власнику «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, складає 47 110 грн. 13 коп. (а.с. 17-32).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, що відбулася 06.09.2009 року (а.с. 12).

Відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 на час ДТП не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування завданої шкоди власнику автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, не здійснив, ОСОБА_8 звернулася до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.

Керуючись положенням підпункту «а» п. 41.1. ст. 41 Закону МТСБУ було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_8 в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих у розмірі 25 500 грн. 00 коп. (а.с. 8, 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог МТСБУ щодо стягнення з ОСОБА_2 в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 25 500 грн.

Висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач в позовній заяві просив стягнути в порядку регресу витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування з ОСОБА_3, який не був учасником ДТП, не визнався винним у вчиненому адміністративному правопорушенні, є помилковим.

Оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач - МТСБУ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, який і викликався судом та давав пояснення суду у якості відповідача.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджується; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Матеріалами справи підтверджується, що в суді першої інстанції позивач обґрунтовував та доводив свої позовні вимоги щодо порушення саме ОСОБА_2 прав МТСБУ та його обов'язку повернути кошти в порядку регресу з посиланням на обставинами скоєння ДТП 06.09.2009 року за участі ОСОБА_2 та визнання його винним у вказаному ДТП.

Крім того, як вбачається з резолютивної частині рішення, судом розглянуто спір між сторонами, якими є Моторне (транспортне) страхове бюро України та ОСОБА_2, які і давали пояснення в суді першої інстанції.

Однак, суд першої інстанції не виконав своїх обов'язків щодо вирішення вказаного спору, не перевірив чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, не перевірив належним чином доказів на підтвердження таких вимог та з формальних підстав відмовив в задоволенні позову.

В порушення ст. 10 ЦПК України, суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не сприяв здійсненню особам, які беруть участь у справі, здійсненню їхніх прав.

Також колегія суддів вважає неприпустимим зазначення в рішенні суду на не зрозумілість суду певних обставин у справі, оскільки, відповідно до загальних процесуальних норм, повне та всебічне з'ясування обставин справи є обов'язком суду.

Вирішуючи спір в частині стягнення додаткових витрат, які МТСБУ понесло у зв'язку із встановленням розміру збитків та збору документів, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з положеннями статті 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, чинним законодавством не передбачено право страховика вимагати відшкодування додаткових витрат, які понесені у зв'язку із встановленням розміру збитків та збору документів, у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

За наведених вище підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги в цій частині, а тому вони не підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку статті 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України, - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ідентифікаційний код 21647131) 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 759/9253/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12652/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.