Ухвала суду № 33881541, 26.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/17346/13 26.09.13 р.

За заявоюПриватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №594/13 від 16.08.2013 р. за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» доПриватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» простягнення заборгованості

Суддя: Бойко Р.В.

Представники сторін:

від заявникаСень К.В.від позивача (стягувача):не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ» звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №594/13 від 16.08.2013 р. за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що рішення третейського суду прийнято складом третейського суду, що не відповідає вимогам ст.ст. 16-19 Закону України «Про третейські суди».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. прийнято та призначено до розгляду заяву про скасування рішення третейського суду на 26.09.2013 р.

В судове засідання, призначене на 26.09.2013 р., представник заявника з'явився, заяву про скасування рішення третейського суду підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача (стягувача) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Позивача (стягувача) було належним чином повідомлено про дату та час розгляду заяви, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 19.09.2013 р.

Розглянувши заяву, заслухавши пояснення представника заявника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

11.07.2013 р. Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» заборгованості за договором про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 24-12/218 від 10.08.2007 р. станом на 31.05.2013 р. в розмірі 8 917 508,20 Євро, а також заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06.1-НКЛ-22 від 28.04.2011 р. в розмірі 49 288 950,48 грн.

Як вбачається з матеріалів третейської справи № 594/13, спір в даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов договорів невідновлювальної кредитної лінії № 24-12/218 від 10.08.2007 р. та № 06.1-НКЛ-22 від 28.04.2011 р.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.08.2013 р. позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено повністю.

Згідно зі ст. 122-4 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 122-5 ГПК України та ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею, а саме, якщо:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Господарський суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 122-5 цього Кодексу.

По-перше, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про третейські суди» у третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.

Статтею 17 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

У відповідності до ст. 17 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (надалі - Регламент) формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді здійснюється в порядку, встановленому цим Регламентом. Якщо спір підлягає розгляду суддею одноособово, не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви Голова Третейського суду або заступник повинен призначити суддю.

В пунктах 6.2 договору № 24-12/218 від 10.08.2007 р. та договору № 06.1-НКЛ-22 від 28.04.2011 р. сторони погодили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Михайловичем Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Отже, положеннями договорів, на підставі яких було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у третейській справі № 594/13, сторонами чітко передбачено склад третейського суду, яким має здійснюватись розгляд спору, а саме: спір має бути розглянуто третейським суддею Ярошовцем Василем Михайловичем, а у випадку неможливості рогляду справи останнім - третейськими суддями Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем.

Однак, за резолюцією голови третейського суду позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» була передана на розгляд третейському судді Стеценку В.П., тобто іншому складу суду, аніж визначено сторонами в третейському застереженні.

Ухвалою від 17.07.2013 р. третейським суддею Стеценком В.П. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 594/13.

В матеріалах третейської справи наявні заяви про самовідвід у справі №594/13 третейських суддів Ярошовець В.М., Мороз О.А. та Білоконя Ю.М.

Заяви третейських суддів Ярошовець В.М. та Білоконя Ю.М. мотивовані відбуттям у відпустку та перебуванням у відпустці, а третейським суддею Мороз О.А. заявлено самовідвід у справі у зв'язку із зайнятістю за основним місцем роботи.

Вказані заяви про самовідвід не містять дати їх підписання відповідними третейськими суддями, а відтак встановити, коли саме третейськими суддями заявлено самовідвід у справі не вбачається можливим.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про третейські суди» третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу: якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках; на його прохання або за спільним рішенням сторін; у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення; у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов'язків третейського судді у конкретній справі; у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим статтею 18 цього Закону; якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою. Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заявила самовідвід, як сторона, представник сторони або в будь-якій іншій якості.

Статтею 18 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків передбачено, що третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає самовідводу:

- якщо він особисто чи опосередковано зацікавлений у результаті розгляду справи;

- якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;

- на його прохання або за спільним рішенням сторін;

- у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставленням третейського судді вимогам, встановленим в Положенні про постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків;

- якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою.

Отже, як нормами законодавства, так і Регламентом передбачено виключний перелік підстав для самовідводу третейського судді. Однак, такі підстави як перебування третейського судді у відпустці або зайнятість за основним місцем роботи серед такого переліку відсутні.

За змістом ст. 20 Закону України «Про третейські суди» у разі звернення до особи за отриманням згоди на обрання чи призначення її третейським суддею у конкретній справі ця особа повинна повідомити про наявність обставин, які є підставами для відводу чи самовідводу відповідно до статті 19 цього Закону. Третейський суддя повинен без зволікання повідомити сторони про підстави його відводу чи самовідводу, зазначені у статті 19 цього Закону, що виникли після початку третейського розгляду, та заявити самовідвід.

Згідно зі ст. 19 Регламенту третейський суддя повинен негайно повідомити сторони про підстави його відводу чи самовідводу, зазначені у ст. 18 цього Регламенту, що виникли після початку третейського розгляду, та заявити самовідвід.

Доказів повідомлення сторін про наявність підстав для відводу третейських суддів у матеріали третейської справи не містять.

З системного аналізу норм ст.ст. 19, 20 Закону України «Про третейські суди», а також положень Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків вбачається, що підстави для самовідводу судді можуть існувати як на момент обрання або призначення судді для розгляду конткретного спору, так і виникати після початку розгляду справи. При цьому, в першому випадку особа має заявити самовідвід у справі одразу після отриманням згоди на обрання чи призначення її третейським суддею. Якщо ж такі обставини виникли після початку розгляду справи, то третейський суддя повинен без зволікання повідомити сторони про підстави його відводу чи самовідводу та заявити самовідвід.

Отже, у разі якщо обставин, які є підставою для самовідводу, на момент обрання особи або призначення її третейським суддею не існувало, то в такому випадку заявити самовідвід можливо лише після призначення її суддею у відповідній справі.

Обставин, на які посилаються третейські судді як на підстави для самовідводу, на момент виникнення відповідного спору не існувало, а відтак заявити самовідвід у справі вони могли лише після призначення кожного з них суддею для розгляду відповідної справи.

При цьому, суд відзначає, що той факт, що третейський суддя перебуває у відпустці виключає можливість звернення останнім із заявою про самовідвід у справі, оскільки передбачає відсутність даної особи на робочому місці.

В той же час, позовна заява у третейській справі № 594/13 містить лише відмітку (резолюцію) про призначення третейським суддею для розгляду справи Стеценка В.П.

Будь-яких доказів призначення третейським суддею для розгляду справи одного із трьох суддів, яких визначено сторонами та якими заявлено самовідвід у справі, матеріали справи не містять.

Відтак, керівництвом Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №594/13 в порушення норм ч. 4 ст. 16, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про третейські суди» для розгляду справи без достатніх на те правових підстав призначено третейським суддею іншу особу, аніж визначено сторонами в третейському застереженні.

Заяви про самовідвід третейських суддів Ярошовець В.М., Мороз О.А. та Білоконя Ю.М. не можуть бути прийняті судом до уваги та виступати правовою підставою для призначення у справі іншого третейського суддю, оскільки по-перше, не містять дати їх підписання, а по-друге, могли бути зроблені лише після призначення третейських суддів для розгляду справи, а встановлені судом обставини свідчать, що такі судді для розгляду відповідної справи не призначались.

Отже, з огляду на те, що положеннями договорів сторонами чітко передбачено склад третейського суду, яким має здійснюватись розгляд спору, а для розгляду відповідного спору без достатніх на те правових підстав було призначено іншого суддю, доводи заявника про те, що склад третейського суду, яким прийнято рішення у справі № 594/13, не відповідав вимогам законодавства та Регламенту третейського суду є обґрунтованими.

По-друге, відповідно до частини 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

За змістом ст. 2 Закону України «Про третейські суди» третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

З огляду на викладені норми вбачається, що необхідною передумовою укладення третейської угоди є існування на момент її укладення відповідного спору між сторонами, з метою передачі якого на розгляд третейського суду й укладається відповідна угода.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду України від 09.12.2009 р. у справі №6-20669св07 та від 02.02.2011 р. у справі №6-17457св10.

Таким чином, у випадку укладення угоди про передачу спору на вирішення третейського суду за відсутності реального існування такого спору на момент її укладення, така угода не відповідає наведеним положенням законодавства України, а тому не породжує наслідків у вигляді можливості розгляду спору в третейському суді.

Як вбачається з матеріалів справи, питання про передачу спорів, які можуть виникнути у зв'язку з виконанням договорів №24-12/218 та № 06.1-НКЛ-22, сторони погодили безпосередньо в самих договорах (п. 6.2), які укладено 10.09.2007 р. та 28.04.2011 р. відповідно. Позивач звернувся до третейського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за вказаними договорами, яка виникла після укладення третейського застереження.

Тобто, спір стосовно наявності заборгованості за заявлений до стягнення період виник між сторонами після укладення ними третейської угоди у вигляді третейського застереження в договорах.

Відтак, на момент укладення третейської угоди реального спору (стосовно здійснення розрахунків за договорами), який був предметом розгляду у третейській справі № 594/13, не існувало, а тому така угода не породжує для даного спору наслідків у вигляді можливості розгляду справи в третейському суді.

Таким чином, в даному випадку третейським судом здійснено розгляд спору, не передбаченому третейською угодою.

За таких обставин, оскільки склад третейського суду, яким прийнято рішення у справі №594/13, не відповідав вимогам законодавства та Регламенту третейського суду, а також враховуючи, що третейським судом здійснено розгляд спору, не передбаченому третейською угодою (п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 122-5 Господарського процесуального кодексу України), вимоги заявника про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.08.2013р. у справі №594/13 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначено в п. 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», розподілу підлягають і суми судового збору, сплачені із заяв про скасування рішення третейського суду та про примусове виконання рішення третейського суду. Такий розподіл засновується на загальних засадах статті 49 ГПК; зокрема, в разі відмови в задоволенні відповідної заяви судовий збір покладається на заявника, а в разі скасування рішення третейського суду або видачі згаданого виконавчого документа - на іншу сторону третейського спору.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у третейській справі - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Керуючись статтями 33, 49, 86, 122-4- 122-6 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №594/13 від 16.08.2013 р. задовольнити.

2. Скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.08.2013 р. у справі №594/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» про стягнення заборгованості.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) на користь Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, ідентифікаційний код 20050164) судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Ухвала господарського суду про скасування рішення третейського суду може бути оскаржена у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України для оскарження рішення суду першої інстанції.

Суддя Р.В. Бойко