Рішення № 33881534, 23.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16586/13 23.09.13

За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»доКомунального підприємства «Київпастранс»простягнення 3 261 590,25 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача 1:Усов О.О.від позивача 2:Будова Н.М.від відповідача:Будя К.С.прокурор:Тєлічко І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (надалі - ДТГО «Південно-Західна залізниця») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (надалі - «Підприємство») про стягнення 3 261 590,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №ПЗ/126787/НЮ від 01.11.2012 р. позивач 2 надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 126 570,83 грн. Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 93 751,97 грн., 3% річних у розмірі 37 500,79 грн. та інфляційних у розмірі 3 889,87 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.09.2013 р.

23.09.2013 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Судом в задоволенні вказаного клопотання відповідача відмовлено з огляду на недоведеність відповідачем яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та/або обов'язки визначених у клопотанні осіб.

В судове засідання представник позивача 1 з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник позивача 2 в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та докази повного погашення відповідачем суми основної заборгованості, позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних підтримала.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на повне погашення відповідачем суми заборгованості за спірним договором. Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір пені у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки відповідачем не надано суду належних доказів наявності виняткових обставин, з якими положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість зменшення судом мені, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

В судове засідання прокурор з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 р. між ДТГО «Південно-Західна залізниця» (виконавець) та Підприємством (замовник) було укладено договір №ПЗ/126787/НЮ (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг по виконанню технічного обслуговування (ТО-1, ТО-2, ТО-3, ТО-4) та поточного ремонту (ПР-1) електропоїздів серій ЕР-9М, ЕПЛ-9Т (моторвагонний рухомий склад), який передається замовником в кількості відповідно до специфікації (додаток 1) та згідно з «Графіком надання послуг по виконанню технічного обслуговування та поточного ремонту МВРС на 2012 рік» (Додаток 2).

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що виконавець зобов'язується надати у встановлений строк послуги, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх згідно умов договору.

Згідно з п. 3.2 Договору оплата послуг виконавця по транспортуванню, технічному обслуговуванню та поточному ремонту МВРС здійснюється на підставі підписаного обома сторонами «Загального акту надання послуг по виконанню технічного обслуговування, поточного ремонту та транспортування МВРС» протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору у період з грудня 2012 року по лютий 2013 року ДТГО «Південно-Західна залізниця» надало відповідачу послуги на загальну суму 3 571 570,92 грн., що підтверджується актами виконаних робіт №1 від 05.12.2012 р., №2 від 31.12.2012 р., №2 від 31.01.2013 р. та №3 від 28.02.2013 р.

Відповідачем частково сплачено вартість виконаних робіт на суму 445 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №134 від 01.04.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку прокурора, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3 126 570,92 грн.

Договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи (акти виконаних робіт №1 від 05.12.2012 р., №2 від 31.12.2012 р., №2 від 31.01.2013 р. та №3 від 28.02.2013 р.) вбачається, що позивачем 2 було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 3 571 570,92 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.2 Договору та підписаних актів, грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані послуги повинно було бути виконане протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту.

Відповідачем частково сплачено вартість виконаних робіт на суму 445 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №134 від 01.04.2013 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 3 126 570,92 грн., а строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення прокурора із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 2 на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 3 126 570,92 грн.

В судовому засіданні 23.09.2013 р. представниками сторін надано платіжні доручення, з яких вбачається, що відповідачем у період з 19.07.2013 р. по 06.09.2013 р. було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 3 127 493,31 грн.

При цьому, позовну заяву №07/2/2-37-13г від 27.08.2013 р. прокурором було подано до суду 28.08.2013 р., що підтверджується штампом канцелярії господарського суду міста Києва, а відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 1 119 788,77 грн. у період з 29.08.2013 р. по 06.09.2013 р., тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 1 119 788,77 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

В той же час, сума основної заборгованості у розмірі 2 006 782,15 грн. була сплачена відповідачем до моменту звернення прокурора із даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р. припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 2 006 782,15 грн. необхідно відмовити, оскільки відповідач сплатив такі грошові кошти до моменту звернення позивача із даним позовом.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 93 751,97 грн., 3% річних у розмірі 37 500,79 грн. та інфляційних у розмірі 3 889,87 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у період з 12.12.2012 . по 31.05.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.2 Договору за невчасне проведення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від суми не проведеного платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 2 пені у розмірі 93 751,97 грн., 3% річних у розмірі 37 500,79 грн. та інфляційних у розмірі 3 889,87 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» пені у розмірі 93 751,97 грн., 3% річних у розмірі 37 500,79 грн. та інфляційних у розмірі 3 889,87 грн.

Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 119 788,77 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 2 006 782,15 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про транспорт» державне управління в галузі транспорту здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Пунктом 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України №581/2011 від 12.05.2011 р. Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінінфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства (центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури).

Відповідно до Статуту ДТГО «Південно-Західна залізниця» Південно-Західна залізниця - це створене згідно зі статтями 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт» статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Враховуючи викладене, Заступник прокурора міста Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Крім того, згідно з п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З урахуванням того, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 2 006 782,15 грн., а ДТГО «Південно-Західна залізниця» не звільнене від сплати судового збору у визначеному законом порядку, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в цій частині покладаються на позивача 2.

Стосовно клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на 1 рік, суд відзначає наступне.

Клопотання про відстрочення обґрунтоване тим, що відповідач на сьогоднішній день не зможе виконати прийняте судом рішення.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судове засідання представник відповідача не надав будь-яких доказів існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Доказів того, що в разі відстрочення виконання рішення на 1 рік заборгованість буде погашена суду не надано, а тому клопотання Підприємства про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033) пеню у розмірі 93 628 (дев'яносто три тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 37 500 (тридцять сім тисяч п'ятсот) грн. 79 коп. та інфляційні у розмірі 3 889 (три тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 87 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 119 788,77 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 40 135 (сорок тисяч сто тридцять п'ять) грн. 64 коп. Видати наказ.

6. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 25 096 (двадцять п'ять тисяч дев'яносто шість) грн. 16 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий