Постанова № 33881498, 01.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 924/619/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Миханюк М.В. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.07.13р. у справі №924/619/13 ( суддя Музика М.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", за дорученням якого діє Кам'янець-Подільський міський РЕМ

до Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія"

про стягнення 95802,83 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Семенов С.В. дов. №3187 від 24.12.2012р.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго", за дорученням якого діє Кам'янець-Подільський міський РЕМ звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовом про стягнення з відповідача Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" 95802,83 грн. заборгованості за перетоки реактивної електроенергії, посилаючись на умови договору №20 від 16.02.2010р., договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію №20 від 01.07.2010р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.07.2013р. у справі №924/619/13 позов задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", за дорученням якого діє Кам'янець-Подільський міський РЕМ 95 802,83 грн. (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот дві гривні, 83 коп.) заборгованості за перетоки реактивної електроенергії та витрат по оплаті судового збору в сумі 1916, 06 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістнадцять гривень, 06 коп.).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Відповідач - Комунальне підприємство "Міськтепловодоенергія" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 12.07.13р. - скасувати.

Апелянт вважає, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.2, п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки наявні недоведені обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Скаржник вказуючи на те, що позивачем при проведенні розрахунку не враховано вимоги п. 5.9. Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, відповідно до якого для споживачів, які вперше розпочинають розрахунки згідно з пунктом 3.1 (до яких належить відповідач, так як до цього часу не перебував із позивачем в договірних відносинах на поставку електричної енергії), плата за споживання та генерацію реактивної електроенергії нараховується поступово корекцією результату протягом трьох років з моменту введення розрахунків за реактивну електроенергію з урахуванням коефіцієнта: перший рік - 0,25; другий рік - 0,5; третій рік - 0,75; надалі - 1,0.

Також апелянт посилається на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 січня 2013 року у справі №10/5025/1681/11 залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2013 року в позові Публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» за дорученням якого діє Кам'янець-Подільський міський РЕМ до Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» в частині стягнення 95 802,83 грн. - заборгованості за перетоки реактивної електроенергії, якою було відмовлено позивачу.

При цьому судом у даній справі було встановлено наступне.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України у справі №10/5025/1681/11 визначив, що судами не спростовано доводів відповідача про те, що останній створений в 2009 році, тому при проведенні розрахунків за реактивну електроенергію повинен застосовуватись коефіцієнт 0,5.

В силу приписів ст. 111-112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд встановив, що обрахування компенсування перетікання реактивної електроенергії за спірний період проходило на підставі Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами.

Відповідач КП "Міськтепловоденергія" згідно рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 23.09.2008р. створений в 2008 році.

Державна реєстрація КП "Міськтепловоденергія" проведена 16.10.2009р., що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців доданим до матеріалів справи.

Згідно договору №20 від 16.02.2010р. розрахунки за споживання та генерацію реактивної електроенергії відповідач починає з лютого 2010р. Докази, що КП "Міськтепловоденергія" до укладення договору №20 від 16.02.2010р. проводила розрахунки за споживання та генерацію реактивної електроенергії в матеріалах справи відсутні.

На думку скаржника, посилання позивача на відсутність підстав для застосування коефіцієнту відповідно до п. 5.9 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, оскільки об'єкти по наданню послуг з теплопостачання, водопостачання, водовідведення не заново збудовані та здані в експлуатацію, а повернуті до комунальної власності міста з подальшою передачею КП "Міськтепловоденергія" до уваги не приймаються, з огляду на зміст п. 5.9 Методики.

Так, за змістом наведеної норми не йдеться про новостворені об'єкти, а необхідність застосування коефіцієнта прив'язується до початку здійснення розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Судом першої інстанції не було враховано той факт, що в справі №10/5025/29/12 судом не досліджувалось питання невідповідності укладеної між сторонами угоди про реструктуризацію саме вимогам Методики, як окремої підстави недійсності угоди в розумінні ч. 1 статті 203 ЦК України. Натомість судом у даній справі досліджувалась як підстава визнання недійсним договору реструктуризації виключно неукладеність додатку до договору №20 про проведення розрахунків за реактивну електроенергію на момент укладення договору про реструктуризацію заборгованості.

З даного вбачається, що визначення розміру заборгованості не може відбуватися на підставі договору про реструктуризацію, оскільки даний договір за своєю правовою природою є похідним від основного договору на підставі якого між сторонами виникли відповідні зобов'язання.

Зважаючи на викладене не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про встановлення Рівненським апеляційним господарським судом при розгляді справи №10/5025/29/12 обставин, які в силу статті 35 ГПК України мають для даної справи преюдиційний характер.

Натомість скаржник вважає, що преюдиційний характер носить саме постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 30 січня 2013 року у справі 10/5025/1681/11, залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2013 року, якою достеменно встановлено, що розрахунки за споживання та генерацію реактивної електроенергії відповідач почав з лютого 2010 року, у зв'язку з чим, при здійсненні розрахунків за перетоки реактивної електроенергії застосуванню підлягає саме коефіцієнт 0,5.

Отже, суд дійшов хибної думки про те, що в угоді №20 від 01.07.2010 року про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, як окремому самостійному правочині, визначено заборгованість за перетоки реактивної електричної енергії в сумі 95 802 грн. 83 коп., а, відтак, до даної заборгованості коефіцієнт 0,5 (замість зазначеного позивачем 1,0) не може бути застосований, в зв'язку з чим у відповідача виникло би право на оплату боргу за перетоки реактивної електроенергії лише в сумі 47 901 грн. 42 коп.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримує, з підстав викладених у ній.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Дослідивши докази у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду встановила.

16.02.2010р. між Відкритим акціонерним товариством ЕК "Хмельницькобленерго" (далі ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго") в особі Кам'янець-Подільського міського району електромереж (ПАТ "Хмельницькобленерго" є правонаступником ВАТ "Хмельницькобленерго" згідно пункту 1.1 Статуту ПАТ "Хмельницькобленерго") (постачальник) та Комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" (споживач) було укладено договір №20 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності.

Згідно розділу 1 даного договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. При цьому сторонами передбачено, що точка продажу електричної енергії визначається в додатку №5.

Підпунктом 2.2.2 розділу 2 договору передбачено, що постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, а підпунктами 2.3.3, 2.3.4, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" і "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядокрозрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

На виконання умов договору №20 від 16.02.2010р. між сторонами укладено додатки №10 "Порядокрозрахунків" від 16.02.2010р., №3 "Графік зняття та передачі показів лічильників постачальнику в 2010р." від 16.02.2010р., №3 "Графік зняття та передачі показів лічильників постачальнику в 2011р." від 29.12.2010р. та №4 "Порядокрозрахунків за перетікання реактивної електроенергії" від 30.03.2011р.

01.07.2010р. позивач (кредитор) та відповідач (боржник) підписали угоду №20 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п.1.1. зазначеної угоди на основі спільної домовленості між Кредитором та Боржником сторони досягли згоди про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію згідно договору №20 від 16.02.2010р. , що значиться станом на 01.06.2010р. в сумі 137648137 грн.

Відповідно до р. 2 цієї угоди боржник зобов'язується починаючи з 25.07.2010р. щомісячно протягом 7-ми місяців перераховувати на рахунок Кредитора платіж з реструктуризованої суми, за яким наступив строк оплати, з обов'язковим перерахуванням коштів за поточне споживання електроенергії. Сторони визначили графік погашення заборгованості, а саме: не пізніше 25.07.2010р. - 20394,06 грн. пені, 25.07.2010р. - в сумі 2986,27 грн. 3% річних, 25.07.2010р. - в сумі 8007,42 грн. інфляційних, 25.07.2010р. - 95802,83 грн. витрат на реактивну енергію, не пізніше 25.08.2010р. - 20394,06 грн. витрат на транзит, 25.08.2010р. - 172840,78 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.09.2010р. - 175000 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.10.2010р. - 175000 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.11.2010р. - 175000 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.12.2010р. - 175000 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.01.2011р. - 376 450,01грн. - активної енергії.

Угода підписана представниками та скріплена печатками сторін.

Позивачем надавались відповідачу рапорти про відпуск електроенергії за квітень 2010р. - травень 2010р., в яких визначалась спожита електроенергія, та позивачем відповідно виставлялись рахунки - фактури на оплату спожитої електричної енергії, які отримані відповідачем.

На підставі рапортів про відпуск електроенергії, в яких відповідачем визначалась спожита електроенергія, змісту договору №20 від 16.02.2010 р., з врахуванням правил користування електричною енергією, методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії позивачем розраховувалась реактивна електрична енергія.

Відповідач оплату по даних рахунках-фактурах не проводив, у зв'язку з чим у позивача утворилася заборгованість за перетоки реактивної електричної енергії по договору №20 від 01.07.2010 року у сумі 95 802,83 грн.

Давши оцінку доказам у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. ст. 202, 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За загальним порядком укладення господарських договорів, визначеного ст. 181 ГК України, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 628 ЦК України, ст. 180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі та порядку досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. Істотними є умови , визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови , щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Статтею 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно із статтею 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ 31.07.96р. N28 ( надалі Правила) договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір №20 про постачання електричної енергії від 16.02.2010р., за умовами якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

На підставі даного договору 01.07.2010р. позивач (кредитор) та відповідач (боржник) підписали угоду №20 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію.

За загальним тлумаченням реструктуризація заборгованості - це відстрочка сплати заборгованості, визначення нових строків її сплати.

Згідно з п.п. 6.33., 6.34, 6.35 Правил величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 р. N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 р. за N 93/6381 (далі-Методика), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать електропередавальній організації, вносять плату за перетікання реактивної електроенергії на поточний рахунок електропередавальної організації відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про постачання електричної енергії.

Плата за перетікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічного стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

Положення п.3.1 Методики передбачають, що розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року, здійснюється з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000кВт.год та більше.

За квітень, травень 2010р. позивачем надавались відповідачу рапорти, на підставі яких позивачем виставлено до оплати рахунки-фактури про оплату за перетікання реактивної електроенергії на суму 95802, 83 грн. Зазначені рахунки та вимоги отримані позивачем.

Підписуючи договір про реструктуризацію, сторони дійшли згоди про наявність заборгованості по оплаті за перетоки реактивної електроенергії саме в сумі 95 802,83 грн.

Однак, відповідач посилається на те, що позивачем при проведенні розрахунку не враховано вимоги п. 5.9 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, відповідно до якого, для споживачів, які вперше розпочинають розрахунки згідно з пунктом 3.1 (до яких належить відповідач, так як до цього часу не перебував із позивачем в договірних відносинах на поставку електричної енергії), плата за споживання та генерацію реактивної електроенергії нараховується з поступовою корекцією результату за формулою (3.1) протягом трьох років з моменту введення розрахунків за реактивну електроенергію, з урахуванням коефіцієнта: перший рік - 0,25; другий рік-0,5; третій рік-0,75; надалі-1,0.

Місцевим господарським судом правомірно відхилені доводи відповідача, оскільки, як зазначено вище, сторони, укладаючи угоду про реструктуризацію, дійшли згоди про наявність заборгованості по оплаті за перетоки реактивної електроенергії саме в сумі 95 802,83 грн.

Окрім того, рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.03.2012р. по справі №10/5025/29/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р., позов комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" до публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про визнання недійсною угоди №20 від 01.07.2010р. "Про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію" в частині реструктуризації пені в розмірі 20 394,06 грн.; 3% річних в розмірі 2986,27грн.; інфляційних нарахувань в розмірі 8 007,42 грн.; транзиту в розмірі 872 840,78грн.; реактивної енергії в розмірі 95 802,83 грн. задоволено частково. Визнано недійсною угоду №20 від 01.07.2010р. "Про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію" в частині реструктуризації транзиту в розмірі 872 840,78грн. В решті позову відмовлено.

Вирішуючи спір у справі №10/5025/29/12 суд встановив, що при підписанні договору про реструктуризацію, сторони дійшли згоди про наявність заборгованості по оплаті за перетоки реактивної електроенергії. При цьому судом було встановлено, що відсутність окремого письмового документу (додатку до договору №20 від 16.02.2010р.) не свідчить про відсутність зобов'язальних відносин між сторонами, відсутність заборгованості та неможливість її реструктуризації. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 16.05.2011р. №15/147/10.

Таким чином у справі №10/5025/29/12 встановлені факти, за якими в угоді № 20 від 01.07.2010 р. про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, як окремому, самостійному правочині, визначено наявність заборгованості за перетоки реактивної електричної енергії в сумі 95 802,83 грн.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В своїй постанові №10/5025/1681/11 від 30.01.2013р. Рівненський апеляційний господарський суд зазначив, що у справі №10/5025/29/12 встановлені факти, за якими в угоді №20 від 01.07.2010р. про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, як окремому, самостійному правочині, визначено наявність заборгованості за перетоки реактивної електричної енергії в сумі 95 802,83 грн. Вказав, що правовідносини щодо стягнення заборгованості за перетоки реактивної електричної енергії мають розглядатися через призму виконання реструктуризованої суми боргу (угода №20 від 01.07.10р.), а не в порядку договірних правовідносин (Договір №20 від 16.02.2010 р.).

Розрахунок оплати за перетікання реактивної енергії здійснюється відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 №19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2002 р. за № 93/6381.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року та "Правил користування електричною енергією", затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).

Як зазначено вище, угодою від 01.07.2010р. №20 сторони передбачили, що узгоджена заборгованість за перетоки реактивної електричної енергії складає 95 802,83 грн. відповідно до затвердженого графіку. При цьому заборгованість за перетоки реактивної електричної енергії перераховується на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 25.07.2010р.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи відповідача викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.07.13р. у справі №924/619/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.07.13р. у справі №924/619/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №924/619/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.