Постанова № 33874575, 26.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. Справа № 914/2160/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» (надалі ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім») від 09.08.2013р. за № 248

на рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2013р.

у справі № 914/2160/13

за позовом: публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (надалі ПАТ АКБ «Львів»), м. Львів

до відповідача: ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім», м. Львів

про стягнення 510 564, 34грн.,

з участю представників:

від позивача: Вертас М.М. - представник (довіреність від 26.04.2012р. № 89)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22, ст.28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.07.2013р. у справі № 914/2160/13 (суддя Щигельська О.І.) позовні вимоги ПАТ АКБ «Львів» задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» на користь ПАТ АКБ «Львів» - 305 667,10грн. заборгованості по кредиту, 169 244,58грн. заборгованості по процентах, 18,87грн. пені та 9 498,53грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить змінити рішення місцевого суду, а саме: відмовити позивачеві у стягненні процентів на суму 135 754,11грн. Зокрема, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в поданому позивачем розрахунку не надано суми погашеного ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» кредиту та не визначено за який період виникла заборгованість по кредиту. На думку скаржника, розрахунок нарахованих відсотків містить дивну величину нарахування відсотків. Окрім того, скаржник зазначає, що протягом всього часу поки діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» не мала законних прав повертати Банку кредит, а отже і не повинні були нараховуватись відсотки за прострочену суму кредиту.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2013р., у складі колегії суддів: головуючий - суддя Кравчук Н.М., судді Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.09.2013р.

Розпорядженням голови суду від 05.09.2013р., у зв'язку із зайнятістю судді Гнатюк Г.М. у іншому судовому засіданні, у склад колегії суддів введено замість судді Гнатюк Г.М. - суддю Якімець Г.Г. Ухвалою суду від 05.09.2013р. розгляд справи відкладено на 26.09.2013р.

Розпорядженням голови суду від 25.09.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Якімець Г.Г. у відпустці, у склад колегії суддів введено замість судді Якімець Г.Г. - суддю Гнатюк Г.М., в зв`язку з чим розгляд справи розпочато заново.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзивах на апеляційну скаргу та на доповнення до апеляційної скарги проти доводів скаржника заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу та на доповнення до апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ЗАТ АКБ "Львів" (правонаступником якого є ПАТ АКБ "Львів") (Банк) та ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім" (Позичальник) 07.04.2008р. укладено кредитний договір №47, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 364 862,00грн. із платою за користування кредитом 17,5 відсотків річних та терміном погашення кредиту згідно графіку, але не пізніше 06.04.2011р. (п.п.1.1, 1.5 та 1.8 договору).

Кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.7.9 договору).

Графік погашення кредиту сторони встановили в додатку №1 від 07.04.2008р. до кредитного договору №47.

Відповідно до п.3.2.6 кредитного договору Позичальник зобов'язується своєчасно, в терміни, визначені кредитним договором, повернути Банку кредит та плату (відсотки, комісії) за користування ним.

Пунктом 4.1 кредитного договору встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця за період з першого до останнього дня поточного місяця на суму фактичної заборгованості за кожен календарний день користування кредитом, з розрахунку річної процентної ставки, виходячи з фактичної календарної кількості днів у році. Позичальник самостійно сплачує Банку щомісяця в термін до останнього робочого дня місяця нараховані за цей місяць відсотки за користування кредитом. Повний розрахунок по сплаті відсотків здійснюється в день остаточного погашення заборгованості Позичальника по кредиту.

Згідно з п.4.3. спірного кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини Банк має право нарахувати, а Позичальник в такому випадку зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує Банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. Наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим днем прострочки.

На виконання умов кредитного договору, 07.04.2008р. позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 364 862,00грн., що підтверджується меморіальним ордером №ТR.82069.1 (а.с. 12).

07.07.2008р. між сторонами укладено додаток № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №47 від 07.04.2008р., яким з 15.07.2008р. встановлено плату за користування кредитом в розмірі 20 % річних (а.с. 19).

Згідно із додатком №3 від 07.10.2008р., додаток №1 від 07.04.2008р. втратив чинність за згодою сторін, внаслідок чого термін погашення кредиту встановлено до 06.04.2011р. у відповідності до п.1.8 кредитного договору №47 (а.с. 20).

02.07.2012р. між сторонами укладено додаток №4 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №47, згідно з яким плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 1 відсоток річних (а.с. 21).

Слід зазначити, що для забезпечення виконання умов кредитного договору № 47 від 07.04.2008р., а також усіх додаткових договорів до нього, між Банком та Позичальником: 22.07.2008р. укладено договір застави майна-обладнання, що посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Тертичною Е.В. за реєстраційним № 7903; 07.04.2008р. укладено договір застави майнових прав 07/04/2008-47/2, згідно якого в заставу передано право вимоги грошових коштів за зобов`язаннями по договору № 395/0308 оперативного лізингу від 28.03.2008р., укладеного між Позичальником та ТзОВ «Торгово-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»; 07.04.2008р. укладено договір застави майнових прав 07/04/2008-47/1, згідно якого в заставу передано майнові права та зобов`язання по договору № 93-08/СІ від 28.03.2008р., укладеного між Позичальником та ТзОВ «Компрессорс Інтернешнл» (а.с. 22-25).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов вищезазначеного кредитного договору свої зобов`язання по поверненню суми кредиту, здійснення платежів по нарахованих відсотках за користування кредитом та інших платежів належним чином не виконував, в зв`язку з чим станом на 31.05.2013р. загальна сума заборгованості становила 510 564,34грн., з яких: 305 677,10грн. - заборгованість по кредиту, 169 244,58грн. - заборгованість по процентах та нарахована пеня за період з 29.11.2012р. по 30.05.2013р. у розмірі 35 642,66грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку ПАТ АКБ "Львів" 03.01.2013р. звернулось до ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім" з листом-вимогою про добровільне погашення заборгованості по кредитному договорі (а.с. 13). Проте, відповідачем у відповідь на зазначений лист не вчинено дій щодо погашення заборгованості.

Вказані обставини стали підставою для звернення ПАТ АКБ «Львів» з позовом про стягнення з ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» 510 564,34грн. заборгованості по кредитному договору № 47 від 07.04.2008р., з яких 305 677,10грн. заборгованості по кредиту, 169 244,58грн. заборгованості по процентах та 35 642,66грн. пені.

При прийнятті постанови, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач, в порушення умов кредитного договору № 47 від 07.04.2008р. свої зобов`язання по поверненню суми кредиту, здійснення платежів по нарахованих відсотках за користування кредитом та інших платежів належним чином не виконував, підтвердженням чого є виписки по особових рахунках ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім», доказів повернення кредиту у встановлений строк суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сумі кредиту в розмірі 305 677,10 грн. та по процентах в розмірі 169 244,58грн. є обґрунтованою та правомірно задоволеною судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 35 642,66грн. нарахованої за період з період 29.11.2012р. по 30.05.2013р. суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з приписами ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч.2 ст.343 ГК України).

Як зазначалось вище, п.4.3 спірного кредитного договору, сторони передбачили, що за несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини банк має право нарахувати, а позичальник в такому випадку зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. Наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим днем прострочки.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з приписами ст.ст. 256, 258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; тривалість позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - один рік.

Як визначено у ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем було подано заяву від 16.07.2013р. про застосування на підставі ст. 267 ЦК України строку позовної даності щодо стягнення пені (а.с. 55).

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені (а.с. 11) та вказані законодавчі норми в їх сукупності, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем пропущено встановлений законом строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені по тілу кредиту, а щодо стягнення пені по відсотках, то здійснивши її перерахунок в межах строків позовної давності, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути 18,87грн. пені по відсотках за період 01.03.2013р. по 30.05.2013р., про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок, відтак правомірно відмовлено позивачу у стягнення з відповідача 35 623,79грн. пені нарахованої за період з 29.11.2012р. по 30.05.2013р.

З приводу тверджень скаржника, що станом на 01.07.2012р. в розрахунку заборгованості зазначено дивну величину нарахування відсотків - 135 754,11грн., суд апеляційної інстанції зазначає, як з`ясовано в судовому засіданні, та підтверджено матеріалами справи з приводу дати 30.04.2012р. Банком допущено описку, а правильною датою нарахування мало б бути 12.04.2013р., відповідно сума 135 754,11грн. нарахована за період з 13.04.2010р. по 01.07.2012р., що підтверджується випискою по рахунку відповідача стосовно нарахування відсотків за період з 01.04.2010р. по 30.07.2012р. (а.с. 57, 58).

Також судом апеляційної інстанції не беруться до уваги покликання скаржника, стосовно того, що Банк не мав права нараховувати відсотки на прострочену суму кредиту на час дії мораторію, з огляду на наступне.

Згідно з п. 50 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено, що «оскільки не передбачені статтями 536 та 625 ЦК України проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів та інфляційних втрат відповідно до порядку, встановленого Законом. Те саме стосується процентів за позику та кредит (статті 1048, 1054 та 1057 ЦК України)».

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2013р. у справі № 914/2160/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 ГПК України.

3. Справу передати в місцевий господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.