Постанова № 33874583, 30.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа № 914/903/13-г

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кравчук Н.М.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Лука Т.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Проперті Девелопмент», б/н від 31.05.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2013 року (підписане 23.05.2013 року), суддя Березяк Н Є.

у справі № 914/903/13-г

за позовом Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, с. Сокільники

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Проперті Девелопмент», м. Львів

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 20.05.2013 року по справі №914/903/13-г задоволено позов Сокільницької сільської ради, розірвано договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться: Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, кадастровий №4623686400:01:003:0214, площею 11,3127 га, укладений 05.10.2007 року між Сокільницькою сільською радою та ТзОВ "ЛЬВІВ ПРОПЕРТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ" і зобов'язано останнє повернути вказану земельну ділянку.

Суд у рішенні посилаючись положення ст.ст.509, 525, 526, 651, 652, ЦК України, ст.193 ГК України, ст.21 Закону України «Про плату за землю», ст.ст.13, 21, 34 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.80, 141, 152 Земельного кодексу України, умови договору оренди землі від 05.10.2007 року, беручи до уваги наявність у відповідача заборгованості по орендній платі, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Львів Проперті Девелопмент» подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2013 року по справі №914/903/13-г та залишити позов без розгляду. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що орендар (відповідач) належним чином виконував умови договору оренди землі від 05.10.2007 року, проте, у січні 2009 року на дорозі, яка веде до орендованої земельної ділянки встановлено шлагбаум, що позбавило можливості використовувати вказану земельну ділянку відповідно до умов договору (будівництво бізнес-парку). Відповідач звертався до позивача з вимогою усунути перешкоди використання орендованої земельної ділянки, проте, такі усунуто не було, а відтак у відповідності до ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду землі» наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини за які він не відповідає. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не подано обґрунтованого розрахунку заборгованості по орендній платі, а долучено лише довідку, в якій вказано суму заборгованості. Одночасно, посилаючись на ст.188 ГК України, вказує про ненаправлення позивачем пропозиції відповідачу щодо розірвання договору оренди. Разом з тим, апелянт зазначає, що позивачем подано позовну заяву, яка містить дві вимоги немайнового характеру, проте судовий збір сплачено лише за одну вимогу та вважає безпідставним стягнення з відповідача судового збору в сумі 2294 грн.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні просив задоволити клопотання про зупинення провадження у справі (від 23.09.2013 року) з урахуванням доповнення до вказаного клопотання (від 29.09.2013 року), в яких відповідач просить зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/6267/13-а за позовом ТзОВ «Львів Проперті Девелопмент» про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Головного Управління Міндоходів у Львівській області №0005311550 від 01.04.2013 року та у справі №813/4643/13-а за позовом ДПІ у Пустомитівському районі до ТзОВ «Львів Проперті Девелопмент» про стягнення коштів та у справі №914/3019/13 за позовом ТзОВ «Львів Проперті Девелопмент» до Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Суд, розглянувши зазначене клопотання, вважає що таке задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, однак, відповідачем не обґрунтовано яким чином зазначені справи пов'язані з даною справою та чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи до вирішення вказаних вище справ.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Поряд з цим, на виконання вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року, 12.08.2013 року, апелянт не подав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (від 12.08.2013 року) просить залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що за умовами договору оренди земельної ділянки від 05.10.2007 року відповідачу передано земельну ділянку для будівництва бізнес-парку, проте, останнім будівництво такого не проводилось, орендна плата протягом 3-ьох років не сплачувалась. Крім того, звертає увагу суду на те, що твердження відповідача про наявність перешкод в користуванні земельною ділянкою не доведено, а судом не встановлено, що на момент розгляду даної справи, ТзОВ «Львів Проперті Девелопмент» зверталось до Сокільницької сільської ради та інших органів із заявами про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки не звертався.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05.10.2007 року між Сокільницькою сільською радою (в тексті договору - орендодавець) та ТзОВ "ЛЬВІВ ПРОПЕРТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва бізнеспарку, яка знаходиться у с.Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області на території Сокільницької сільської ради.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка багатокутної форми загальною площею 11,3127 га, кадастровий номер: 4623686400:01:003:0214, яка характеризується рівнинним рельєфом за видом угідь визначається як пасовище. Згідно п.3.1, 4.1, 4.2 договору, такий укладено на 25 років, орендна плата справляється у грошовій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця (позивача), розмір орендної плати становить 5 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме - 202610,46 грн. в рік.

Проте, відповідач протягом трьох років належним чином орендну плату не сплачував, заборгованість останнього перед позивачем станом на 01.01.2013 року становить - 614334,64 грн.

З огляду на наведене, позивач звернувся в суд з позовом про розірвання договору оренди від 05.10.2007 року та повернення земельної ділянки.

Судом встановлено, що Державною податковою службою у Пустомитівському районі Львівської області 14.02.2013 року направлено сторонам звернення про вирішення питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки в зв'язку з наявністю у ТзОВ "ЛЬВІВ ПРОПЕРТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ" податкового боргу по орендній платі за землю, який станом на 14.02.2013 року становить - 61773,05 грн., несвоєчасна сплата орендної плати за землю ТзОВ "ЛЬВІВ ПРОПЕРТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ" в період з 2009 року підтверджується також і довідкою виконкому Сокільницької сільської ради №367 від 13.05.2013 року (арк. справи 50,51).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 21 Закону України "Про плату за землю" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Передана в оренду земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, а відповідно до Податкового кодексу України за користування нею повинен сплачуватись земельний податок, порядок і строки сплати якого встановлюються законом.

Відповідно до п.2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо розірвання договору оренди позивач посилається на несплату відповідачем протягом трьох років орендної плати, а невиконання умов договору оренди прямо порушує інтереси та права позивача, а також наносить пряму шкоду у розмірі фактичної непогашеної заборгованості.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Положеннями п.11.3 договору оренди землі передбачено,що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Доказів погашення заборгованості по платі за землю відповідач суду не надав, як і не надав доказів, які б спростовували наявність у нього заборгованості по орендній платі за орендовану земельну ділянку.

Відповідно до ст.34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Щодо посилання скаржника на ненаправлення позивачем пропозиції відповідачу щодо розірвання договору оренди, судом відзначено наступне:

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, норми ст. 188 ГК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, що і мало місце в даному випадку.

Поряд з цим, у п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", зазначено, що з урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Стосовно заперечень скаржника на те, що йому вчиняються перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою, що він підтверджує фотографіями шлагбауму, судом правомірно відзначено, що із вказаних фотографій не вбачається, що зазначена перешкода знаходиться саме на орендованій земельній ділянці і унеможливлює її використання. Щодо посилань відповідача на те, що наявність перешкод також підтверджується актами обстеження земельної ділянки від 01.02.2010 року та від 20.05.2013 року, проте, такі складено без участі представників Сокільницької сільської ради.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Разом з тим, апелянт (відповідач) вказує, що судом безпідставно стягнено з відповідача 2294 грн. - судового збору.

Як встановлено судом, позивачем подано позовну заяву, яка містить дві вимоги немайнового характеру, проте, судовий збір сплачено лише за одну вимогу немайнового характеру.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" з 01.01.2013 р. мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 1147 грн. в місяць.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

У частині 1 ст.9 вказаного Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У п.2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

З огляду на те, що судом задоволено позов, який містить дві немайнові вимоги, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України та те, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір лише за одну немайнову вимогу в розмірі 1147 грн., суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 1147 грн. та з відповідача в дохід Державного бюджету України - 1147 грн.

Відповідно до п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

ТзОВ "ЛЬВІВ ПРОПЕРТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ" подаючи апеляційну скаргу, в якій оскаржує рішення господарського суду повністю, сплатив 573,50 грн. судового збору (за оскарження однієї вимоги немайнового характеру).

На виконання вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року, 12.08.2013 року по даній справі, апелянт (відповідач) доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» не подав.

Таким чином, з відповідача в дохід Державного бюджету України слід достягнути 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

Суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2013 року по справі №914/903/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Проперті Девелопмент» без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВ ПРОПЕРТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (м.Львів, вул. Немирівська,51 код ЄДРПОУ 33895256) в дохід державного бюджету України - 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Кравчук Н.М.

Хабіб М.І.