Постанова № 33873948, 16.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року 11:43

Справа № 808/6769/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Закритого комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс», м. Запоріжжя,

до: Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області,

м. Запоріжжя,

про визнання незаконним та скасування частково припису,

за участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (далі позивач, ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області (далі – відповідач, ТДІ з питань праці у Запорізькій області), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати пункт 3 припису відповідача №08-02/0043/0908-0751 від 27.06.2013.

Позивач зазначає у позовній заяві, що п. 3 припису №08-02-0043/0908-0751 від 27.06.2013 позивача безпідставно зобов’язано усунути порушення вимог ст. 19 Закону України №875-XII щодо забезпечення нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та в подальшому дотримуватись цієї квоти, оскільки підприємство вжило всіх необхідних заходів для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні. Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача під час надання пояснень та у письмових запереченнях від 16.09.2013 за №03-06/4351 посилався на приписи Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991 та зазначив, що ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс» цілком обґрунтовано зобов’язане усунути порушення вимог Закону №875-XII, оскільки під час перевірки, яка здійснювалась ТДІ з питань праці у Запорізькій області з питань додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов’язкове соціальне страхування, було встановлено, що позивач у порушення ст. 19 Закону №875-XII не виконав норматив з працевлаштування інвалідів у 2012 році, який повинен складати на підприємстві 62 особи.

Дослідивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з’ясував наступне.

На підставі наказу №59-О від 28.05.2012, у період з 17.06.2012 по 27.06.2013 відповідачем була проведена планова перевірка ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс» з питань додержання ним законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування. За наслідками цієї перевірки відповідач склав акт №08-02-0043/1043 (далі – акт перевірки).

Згідно п. 6.1.3 акту перевірки №08-02-0043/1043 відповідач встановив, що позивачем не виконується норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

27 червня 2013 року, за наслідками перевірки, ТДІ з питань праці у Запорізькій області винесений припис №08-02/0043/0908-0751 від 27.06.2013, згідно п. 3 якого ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс» зобов’язано усунути порушення вимог ст. 19 Закону України №875-XII щодо забезпечення нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та в подальшому дотримуватись цієї квоти.

03 липня 2013 року позивач подав до ТДІ з питань праці у Запорізькій області письмову скаргу із вимогою скасувати п. 3 припису №08-02/0043/0908-0751 від 27.06.2013.

Однак, постановою начальника ТДІ з питань праці у Запорізькій області позивачу було відмовлено у задоволенні скарги, а припис залишено без змін.

Не погоджуючись із вимогами п. 3 припису №08-02/0043/0908-0751 від 27.06.2013 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із вимогою про скасування цього пункту припису.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України (далі ГК України) підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Відповідно до приписів абзаців 1, 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 (далі Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до абзаців 1, 3 ст. 18 Закону №875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до абзацу 3 ст. 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм законодавства України, чинного на час існування спірних правовідносин, щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов’язок їх працевлаштування.

Згідно п. 7 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012, у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове держане соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень.

Отже, при вирішенні питання щодо правомірності п. 3 оскаржуваного припису про зобов’язання відповідача усунути порушення вимог ст. 19 Закону України №875-XII щодо забезпечення нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, слід виходити із доведеності наявності факту самого порушення.

Суд з’ясував, що ЗКПМЕ «Запоріжелектротранс» протягом 2012 року здійснювало господарську діяльність на умовах використання найманої праці.

05 лютого 2013 року відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів був поданий звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік. Згідно цього звіту, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві позивача склала 1554 особи, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 52 особи, при встановленому нормативі – 62 особи. Отже, фактично кількість працюючих інвалідів у відповідача протягом 2012 року була на 10 осіб менше від встановленого Законом №875-XII нормативу з працевлаштування інвалідів.

Однак, судом з’ясовано, що з метою виконання вимог Закону №875-XII, позивачем видано розпорядження №4 від 18.04.2002 про прийняття на роботу інвалідів робочих груп, а також зобов’язано окремих керівників на підприємстві здійснювати заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів. Окрім того, на підприємстві, на підставі наказу №364 від 20.09.2002, введена та діє інструкція про робоче місце інваліда, яка регламентує порядок створення на підприємстві робочого місця для інваліда та вимоги для такого робочого місця.

Окрім цього, позивач здійснював заходи щодо інформування громадськості про наявність на підприємстві вакантних місць для працевлаштування інвалідів за допомогою ЗМІ та оголошень у громадському транспорті.

Разом з цим, у 2012 році на підприємстві укладений колективний договір, який передбачає заходи щодо пошуку та працевлаштування інвалідів. Так, згідно п. 2.7 цього договору адміністрація підприємства забезпечує першочергове працевлаштування на вакантні посади інвалідів робочих груп, а також своєчасно інформує про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів центри зайнятості та органи влади. В свою чергу, профспілка підприємства веде в громадських організаціях інвалідів роботу щодо залучення інвалідів робочих груп до працевлаштування на підприємстві.

Згідно штатного розкладу на підприємстві позивача організовані робочі місця виключно для працевлаштування інвалідів у кількості 87 робочих місць, як атестовані згідно актів про атестацію робочого місця інваліда на підприємстві «Запоріжелектротранс».

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII від 01.03.1991, в редакції, чинній на час існування спірних відносин, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Судом також, з’ясовано, що на протязі 2012 року позивач подавав до Південного центру зайнятості звіти форми №3-ПН про наявність на підприємстві вакантних місць для працевлаштування. Копії звітів форми 3-ПН, які на протязі 2012 року надавались позивачем до центру зайнятості, були надані суду та досліджені ним під час розгляду справи. Фактів необґрунтованих відмов підприємства у прийнятті на роботу інвалідів не встановлено.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права суд вважає, що у даному випадку при розгляді спору щодо правомірності пункту припису про усунення порушень, відповідач має доводити наявність у діях позивача таких порушень.

З огляду на викладене, оскільки під час розгляду справи судом було з’ясовано, що позивач вживав всіх необхідних та залежних від нього заходів для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та кількості працюючих інвалідів у 2012 році та створив відповідні місця у кількості більшій, ніж норматив у 2012 році, суд вважає, що з боку позивача відсутнє порушення ст. ст. 18, 19 Закону №875, у зв’язку з чим викладена у п.3 припису №08-02-0043/0908-0751 від 27.06.2013 вимога про усунення порушення вимог ст. 19 ЗУ №985 є безпідставною, а отже протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Закритого комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» до Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування частково припису – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 припису Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області №08-02/0043/0908-0751.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (код ЄДРПОУ 03328379) судовий збір 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійку.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова