Постанова № 33869567, 16.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

NT class="fs158">ПОСТАНОВАONT>

s="fs157">ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року

(14 год. 00 хв.)

Справа № 808/6087/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання Я.М. Муха

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Фермерського господарства «Іріс»

до: Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Іріс – ОО» (далі – позивач або ФГ «Іріс») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій враховуючи уточнення до адміністративного позову просив:

- скасувати наказ Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби № 596 від 25.03.2013р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фермерського господарства «Іріс»;

- визнати протиправними дії Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, які полягають у порушенні встановленого законом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, в результаті якої було складено Акт № 405/22/34023188 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фермерського господарства «Іріс» з питань дотримання податкового законодавства при визначені податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету та правомірності застосування податкових пільг для сільськогосподарських підприємств , які вибрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства відповідно до статті 209 Податкового Кодексу України за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.;

- визнати дії, що полягають у відмові Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби підтверджені ФГ «Іріс» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік протиправними;

- зобов'язати Мелітопольську об'єднану державну податкову інспекцію Запорізької області Державної податкової служби вчинити дії щодо підтвердження ФГ «Іріс» платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік, шляхом видачі довідки про підтверджені ФГ«Іріс» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік

- визнати протиправним та скасувати рішення від 30.04.2013р. № 2 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування вих. № 8688/10/153-14 від 30.04.2013р.

Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Позивач підтримав вимоги позовної заяви та зазначає, що він є сільськогосподарським підприємством - суб’єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Твердження відповідача про те, що позивач не є суб’єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з тих підстав, що договори оренди земельних ділянок не зареєстровані в установленому законом порядку є незаконними, оскільки податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. Просить позов задовольнити.P>

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надавав. Позовні вимоги не визнав, з підстав, зазначених у наданих запереченнях. Зазначає, що на позивача не поширюється спеціальний режим оподаткування ПДВ, підприємство повинно сплачувати податок до бюджету на загальних підставах. Вважає, що висновки відповідача ґрунтуються на законодавстві, просить у задоволенні позову відмовити.

За приписами ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у зв’язку із неявкою у судове засідання сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2013 Мелітопольською ОДПІ складено акт № 405/22/34023188 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фермерського господарства «Іріс» з питань дотримання податкового законодавства при визначені податку на додану вартість , який підлягає сплаті до бюджету та правомірності застосування податкових пільг для сільськогосподарських підприємств, які вибрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства відповідно до статті 209 Податкового Кодексу України за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами акту податковим органом зроблено наступні висновки. Перевіркою встановлено порушення ФГ «Іріс»: П.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 , п.193.1 ст.193 , п.194.1 ст.194 , п.209.1 , п.209.6, п.209.11ст.209 , п.15 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення», п.201.1 , п.201.3 ст.201, п.200.1 , 200.2 ст.200 Податкового Кодексу України , п.10 Порядку заповнення податкової накладної в результаті чого :

- завищено суму позитивного значення з податку на додану вартість за спеціальною декларацією , яка залишається в розпорядженні підприємства та підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок підприємства на загальну суму 171 706 грн., в т.ч. за жовтень 2012року на суму 80649 грн. , за листопад 2012року на суму 12 814 грн., за грудень 2012року на суму 78 243 грн.;

- внаслідок завищення питомої ваги поставлених сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх поставлених товарів/послуг, в результаті неправомірного віднесення ФГ «Іріс» до складу обсягу поставки сільськогосподарських товарів протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно товарів , робіт /послуг, що не відносяться до таких відповідно до вимог п.209.1 с.209 ПКУ з 01.10.2012р. ФГ «Іріс» є платником податку на додану вартість на загальних підставах;

- за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р. ФГ «Іріс» неправомірно нараховано податок на додану вартість у загальній сумі 182 467 грн. в т.ч. : за жовтень 2012р. на суму 90139 грн. , за листопад 2012р. на суму 13000грн. , за грудень 2012р. на суму 79328 грн. по поставкам які згідно законодавства звільняються від оподаткування ПДВ , а саме на суму поставки кукурудзи , насіння соняшника , що не були ФГ «Іріс» вироблено або безпосередньо придбано у сільськогосподарських підприємств-виробників;

- за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р. ФГ «Іріс» неправомірно виписані податкові накладні з податком на додану вартість по поставкам які згідно законодавства звільняються від оподаткування ПДВ

Перевірка проводилась на підставі наказу № 596 від 25.03.2013р. в термін з 26.03.2013р.

Наказ Мелітопольської ОДПІ № 595 від 25.03.2013р. (додається до матеріалів справи) про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФГ «Іріс» прийнято на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.1.ст.79 Податкового Кодексу України.

Підставами проведення перевірки відповідач зазначає інформацію про можливе ухилення позивача від сплати податків, яка надійшла від Держземагенства в Якимівському районі, у Мелітопольському районі Запорізької області від 13.02.2013 та 12.02.2013 та відділу адміністрування ПДВ Мелітопольської ОДПІ від 21.03.2013, про що зазначено в листі відповідача від 10.06.2013 №314/10/22-122.

Щодо позовної вимоги про скасування наказу на проведення перевірки.

Згідно пп.75.1.2. п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як зазначено в ст.79 ПК України обставини для проведення перевірки визначаються ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідач надає суду докази направлення наказу Мелітопольської ОДПІ № 595 від 25.03.2013 суду, а саме: копія рекомендованого листа з повідомлення про вручення, з якого вбачається , що позивач отримав його 02.04.2013 та копію повідомлення про дату початку проведення перевірки №353 від 25.03.2013, в якому зазначено лише номер та дата наказу, а ні дата проведення перевірки. Лише з наказу вбачається, що дата початку проведення перевірки є 26.03.2013, на сторінці 2 акту перевірки вказано, що перевірка проводилася з 26.03.2013 по 19.04.2013. Однак, суд звертає увагу на те, що згідно рекомендованого листа повідомлення про вручення, позивач отримав документи лише 02.04.2013, тобто після того, як проведення перевірки вже почалося. Суд вважає, що позивач не був повідомлений належним чином про початок проведення перевірки. Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. ст.77 та 79 ПК України, відповідно у останнього не виникло право на проведення перевірки.

Відповідачем до матеріалів справи було надано направлення на проведення перевірки від 01.02.2013 №67, однак цей документ взагалі не стосується даної перевірки, тому суд не бере його до уваги.

Враховуючи всі вище визначені порушення суд вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо другої позовної вимоги про визнання протиправними дії щодо порушення порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Перевірка проводилась з 26.03.2013 по 19.04.2013 (с. Акту 2), в останній день перевірки був складений акт про результати проведення перевірки № 405/22/34023188.

Позивач серед порушень під час проведення перевірки зазначає строки проведення перевірки.

Згідно листа відповідача від 10.06.2013 №314/10/22-122, останній вважає, що термін проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не обмежений, а ст.82 ПК України визначає строки проведення виїзних перевірок.

Суд не погоджується з позиціє відповідача з наступних підстав.

Згідно ст.79 ПК України обставини для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки визначаються ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Пунктом 77.7 ст.77 ПК України визначено, що строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до п.82.1 ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Враховуючи той факт, що перевірка позивача тривала 25 днів, тому суд вважає, що відповідачем порушені строки проведення перевірки.

Стаття 86 ПК України регулює порядок оформлення результатів перевірок.

Згідно п.86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Судом встановлено, що а ні довідка, а ні податкове повідомлення-рішення відповідачем не складалося, що є порушення вище зазначеної норми.

Згідно п.86.4 ст. 86 ПК України Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).P>

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Доказів направлення акту перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або отримання позивачем особисто у встановлені п.86.4 ст.86 ПК України строк, суду надані не були. Була надана лише копія поштової квитанції від 19.04.2013, яка не підтверджує, що саме було надіслано та не підтверджує отримання акту перевірки, що є недостатнім доказом заперечень відповідача.

В копії акту перевірки, яка була надана відповідачем до матеріалів справи, є запис про те, що акт перевірки отримано особисто позивачем лише 20.05.2013.

Враховуючи порушення щодо строків перевірки та порушення під час оформлення результатів перевірки, суд вважає, що друга позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення від 30.04.2013 № 2 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування вих. № 8688/10/153-14 (далі – Рішення №2).

06.09.2012 позивачем була подана заява про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за ф №1-РС. Рішенням №2 від 30.04.2013 позивача було виключено з реєстру суб’єкта спеціального режиму оподаткування. Підставою для зняття з реєстрації зазначено, що на позивача не поширюється спеціальний режим оподаткування ПДВ, так як питома вага вартості поставлених сільськогосподарських товарів (послуг) становить менше 75% вартості всіх поставлених товарів (послуг). Перше число в якому було допущено перевищення 01.10.2012.

Судом встановлено, що відповідно поданої до відповідача декларації з фіксованого сільськогосподарського податку (вх.№1300006507від 18.02.2013), позивачем у 2012 році було використано орендовані землі сільськогосподарського призначення (рілля) розташовані у Світлодолинській сільській раді загальною площею 52 3200 га на підставі договорів оренди: пройшли державну реєстрацію договорів оренди земельного пая на площу 4,2099 га; 48, 1101 га договорів оренди земельного пая знаходяться в роботі.

Саме така інформація зазначена і у довідці Світлодолинської сільської ради №596 від 12.04.2013.

Суд звертає увагу, що в відомості про наявність земельних ділянок, яка подається до декларації (вх.№1300006507від 18.02.2013), в інших районах крім Світлодолинської сільської ради, місце розташування земельних ділянок не значиться. Тому всі довідки з інших районів суд не бере до уваги.

Крім того, копії договорів оренди надані позивачем до матеріалів справи.

Згідно розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробника за 2012 від 18.02.2012 наданого позивачем відповідачу, частка складає 91,3 %.

Як вбачається з матеріалів справи у сторін відсутній спір щодо фактичних обставин, які встановлені актом перевірки та розрахунку податкового зобов’язання. Як зазначив відповідач порушення полягає лише в тому, що частина договорів оренди землі не була зареєстрована позивачем належним чином і ці договори не прийняті податковим органом, у зв’язку з чим на позивача не розповсюджується спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно переліку видів діяльності, які зазначені в Рішенні №2 та акті перевірки на сторінці 3, діяльність позивача пов’язана виключно з товарним сільськогосподарським виробництвом.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені пунктом 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, відповідно до якої, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство повинно визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому сільськогосподарськими, відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

З приписів пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України вбачається, що сільськогосподарська продукція для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 3) продукція тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

При цьому віднесення сільськогосподарської продукції до кожного з наведених видів пов'язане як із властивостями цієї продукції (як-от продукція рослинництва чи тваринництва), так і з певними вимогами щодо способу створення такої продукції.

Зокрема, вирощування зернових може бути вироблена (вирощена) на сільськогосподарських угіддях. При цьому передбачається, що відповідні угіддя знаходяться у власності чи користуванні особи.

Відповідно до вищезазначеного, для цілей розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

Згідно з підпунктом 14.1.233 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Згідно з п.п.14.1.77 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового статусу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника, а отже у податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства.

Зазначена позиція викладена у листі ВАСУ від 28.12.2012р. № 2614/12/13-12 .

Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Водночас, об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком відповідно до пункту 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь, надана платнику податку у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди.

Враховуючи, що інших заперечень зі сторони відповідача, крім відсутності належної реєстрації договорів оренди не було, а судом встановлено, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю), тому суд вважає, що дана позовна вимога є обргунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку протиправними, позивач зазначає наступне.

18.05.2013 позивач отримав лист відповідача від 16.05.2013 № 9166/15-213 «Щодо підтвердження статусу платника фіксованого с/г податку» в якому повідомлялось наступне: Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області ДПС повідомляє, що вашим підприємством порушено пункт 301.1 статті 301 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями.

Таким чином, ФГ «Іріс» не може бути зареєстровано як платник фіксованого сільськогосподарського податку у 2013 році і з 01.01.2013 року є платником всіх податків і зборів до бюджетів всіх рівнів на загальних підставах.

В обґрунтування своєї позовної вимоги позивач зазначає, що вказаний лист не містить відомостей з якого часу та в який спосіб нашим підприємством порушено пункт 301.1 статті 306 Податкового кодексу України. Податковий орган як суб’єкт владних повноважень не має права робити «загальні» висновки без посилань на чіткі фактичні обставини .

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 Податкового кодексу України платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Порядок набуття та підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку встановлений статтею 308 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 308.1 статті 308 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку подають до 1 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);P> P class="ps1">звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

Згідно наданих документів до Мелітопольської ОДПІ розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва ФГ «Іріс» для набуття статусу платника сільськогосподарського податку за 2012 рік складає 91,3%.

А відтак, позивач має право на застосування спеціального режиму оподаткування - справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Слід також зазначити, що підстави для відмови в реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку визначені п. 301.6. ст. 301 Податкового кодексу України.

Згідно п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України не може бути зареєстрований як платник податку:

суб'єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини) (пп. 301.6.1. п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України);

суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції (пп. 301.6.2. п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України);

суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 301.6.3. п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України).

Отже підстави для відмови в реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку чітко визначені нормами п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України, перелік яких є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Враховуючи те, що відповідачем не доведена жодна з підстав визначена п. 301.6 ст. 301 ПК України та судом скасовано рішення від 30.04.2013р. № 2 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування вих. № 8688/10/153-14, тому суд вважає, що дана позовна вимога є також обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги, щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо підтвердження ФГ «Іріс» платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік. шляхом видачі довідки про підтверджені ФГ «Іріс» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік.

Оскільки, судом визнано протиправним та скасовано рішення від 30.04.2013р. № 2 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування вих.. № 8688/10/153-14 від 30.04.2013 та визнані протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у підтвердженні статусу платника фіксованого с/г податку, а заява про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за ф №1-РС вже позивачем подавалася 06.09.2012, тому суд вважає за можливе задовольнити дану позовну вимогу.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби № 596 від 25.03.2013 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фермерського господарства «Іріс».

Визнати протиправними дії Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, які полягають у порушенні встановленого законом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, в результаті якої було складено Акт № 405/22/34023188 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фермерського господарства «Іріс» з питань дотримання податкового законодавства при визначені податку на додану вартість, який підлягає у сплаті до бюджету та правомірності застосування податкових пільг для сільськогосподарських підприємств, які вибрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства відповідно до статті 209 Податкового Кодексу України за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.

Визнати дії Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби протиправними, що полягають у відмові фермерському господарству «Іріс» в підтверджені статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 30.04.2013 № 2 Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про виключення фермерського господарства «Іріс» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування вих.. № 8688/10/153-14 від 30.04.2013р.

Зобов'язати Мелітопольську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Запорізькій області вчинити дії щодо підтвердження фермерському господарству «Іріс» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік, шляхом видачі довідки про підтвердження фермерському господарству «Іріс» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фермерського господарства «Іріс» судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Конишева