Постанова № 33869570, 24.09.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. № 809/2311/13-а

16 год. 57 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого Гундяка В.Д.

при секретарі Боднар В.Я.

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Карканова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

26.07.2013 ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем постанову за № 022232 від 11.07.2013 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1 700 грн. винесено протиправно, тому остання підлягає до скасування.

Позивач та його представник заявлений адміністративний позов підтримали з підстав, вказаних в позовній заяві. Суду пояснили, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем незаконно не враховано, що після закінчення строку дії ліцензії НОМЕР_2 особисто позивачем будь-які послуги з вантажних перевезень автомобільним транспортом у 2013 році не надавались, жодні угоди про надання таких послуг з третіми особами не укладались. Зазначили, що 11.06.2013 року ОСОБА_1 не міг перебувати на території смт. Дружба Тернопільської області, так як в той час перебував за межами України. Згаданий у акті згідно якого була винесена вищезазначена постанова, належний позивачу вантажний автомобіль разом з реєстраційними документами в червні 2013 ОСОБА_1 залишив на подвір'ї будинку свого батька, який проживав за адресою: АДРЕСА_1. Особа водія, вказана у акті перевірки, йому не відома. З'ясувати причини тимчасового використання даного автомобіля цією особою позивач не зміг, оскільки його батько помер. Представник позивача окремо звернув увагу суду на те, що необхідність використання тахографа при здійсненні внутрішніх перевезень чинним законодавством України не передбачена, крім того зазначив, що навіть у випадку наявності порушення законодавства про автомобільний транспорт Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області згідно відповідних нормативних приписів могло застосувати до ОСОБА_4 не фінансову санкцію, а виключно адміністративно-господарський штраф.

Представник відповідача позов не визнав з мотивів, викладених у поданому запереченні. Суду пояснив, що при винесенні оскаржуваної постанови Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області діяло на підставі та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, які не підлягають до задоволення. Вказав на те, що ОСОБА_4 є суб'єктом підприємницької діяльності, порушення закону допущено при використанні автомобіля, належного позивачу, про розгляд справи та прийняте рішення ОСОБА_4 повідомлений у встановленому порядку.

Вислухавши позивача і його представника, представника відповідача, дослідивши та оцінивши в їх сукупності подані докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому останні підлягають до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 11.06.2013 року державними інспекторами територіального Управління Укртрансінспекції в Тернопільській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт № 096970. В акті зазначено, що водій транспортного засобу марки «DAF CF 75.310», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_5 здійснював вантажне перевезення без наявного сертифікату перевірки та адаптації тахографа. За наслідками розгляду вищезазначеного акту винесено постанову № 022232 від 11.07.2013 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 1 700 грн. Дані обставини підтверджуються дослідженими судом в якості письмових доказів актом за № 096970 від 11.06.2013 року та постановою № 022232 від 11.07.2013 року.

За наслідками судового розгляду суд не погоджується з правомірністю прийняття вищезгаданої постанови з огляду на нижчевикладене.

Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У відповідності до приписів ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються в першу чергу Законом України " Про автомобільний транспорт", а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Державний контроль, відповідно до статей 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (Порядок), здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними управліннями в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та Севастополі шляхом проведення посадовими особами планових, позапланових та рейдових перевірок.

Відповідно до абз.1 п. 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постаного КМУ за №1567 від 08.11.2006 року, під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону, виключно наявність документів, визначених статтями 39 і 48 Закону, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Тобто від водія чи перевізника під час проведення рейдової перевірки не можуть вимагатись жодні інші документи, ніж ті, що вказані у ст.ст. 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а відповідні дії посадових осіб суб'єкта владних повноважень щодо перевірки інших документів є протиправними, як такі, що вчинені з порушенням ч.2 ст. 19 Конституції України.

Згідно ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:

для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, вона визначає вичерпний перелік документів, необхідних для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, зокрема:

- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;

- товарно-транспортна накладна;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

Згідно ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм та із принципу законності, суд дійшов до висновку, що приписи Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 № 340 (далі Положення), що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за N 811/18106 в частині визначення обов'язку наявності у перевізника сертифікату перевірки та адаптації тахографа, на яке посилається відповідач, як нормативну підставу для прийняття оскаржуваного рішення, суперечать постанові Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, яка має вищу юридичну силу ніж відомчі накази Міністерства, зокрема її пункту 2, оскільки даної постановою встановлюється вичерпність переліку документів, зазначених у ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Одночасно суд приймає до уваги, що відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року, особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою. Таким чином вимога посадових осіб, які проводили перевірку, щодо надання сертифікату перевірки та адаптації тахографа була незаконною, як така, що вчинена з порушенням приписів ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», Постанови КМУ за №207 від 25.02.2009, тому її невиконання в силу приписів ст. 8, ч.1 ст. 19 Конституції України, не може тягнути за собою жодної відповідальності.

Крім цього суд враховує, що абзацом 10 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України N 23-рп/2010 від 22.12.2010 відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005) . Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року N 17-рп/2010).

Таким чином відповідно до принципів пропорційності та юридичної визначеності відповідальності в данному випадку на переконання суду за відсутність документів щодо перевірки та адаптації тахографа орган контролю не міг застосувати до позивача покарання, втричі тяжче, ніж те, яке встановлено за відсутність самого тахографа.

Окремо слід вказати, що з системного аналізу абз.3 ч. 1 та абз.ч.1 10 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року суд вбачає, що у відповідача не було встановленого обов'язку мати під час вантажних перевезень тахограф. Такий обов'язок, виходячи з контексту абз. 10 ч.1 ст. 60 Закону передбачений тільки для автомобільних перевізників, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.

Суд не може прийняти до уваги і посилання представника відповідача на Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджене наказом Міністрества транспорту та зв'язку України за №340 від 07.06.2010 року, зареєстровнаим в МЮУ 14.09.2010 за №811/18106 , оскільки згідно п.4 даного наказу з 01.06.2013 встановлюється обов'язковість обладнання діючими та повіреними тахографами виключно для вантажних автомобілів з повною масою понад 12 тон. Повна маса окремих модифікацій вантажного автомобіля марки «DAF CF 75.310» складає 11 990 кг. Однак в порушення положень ч.2 ст. 71 КАСУ відповідач не надав суду жодних доказів того, що повна маса вищезгаданого автомобіля позивача перевищує 12 тон. Крім того представник відповідача в судовму засіданні визнав, що повна маса автомобіля при прийнятті оскаржуваного рішення взагалі не визначалась.

Також суд приходить до висновку, що і інші доводи про невідповідність дій відповідача по справі вимогам чинного законодавства, якими позивач підтверджував свої вимоги, є обґрунтованими виходячи з наступного.

Зокрема згідно із пунктом 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. Дане положення повністю кореспондується зі ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» в редакції від 05.01.2013 року.

Однак як вбачається з оглянутої в судовому засіданні постанови за №022232 від 11.07.2013 року відповідачем до позивача застосований не адміністративного-господарський штраф, а фінансові санкції. Крім цього дана постанова не відповідає формі, визначеній додатком 5 до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Відповідно до ст.239 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф є одним з видів адміністративно-господарських санкцій та застосовується виключно в порядку та строки, передбачені спеціальним законодавством, в тому числі і главою 27 ГКУ, на відміну від фінансової санкції, передбаченої вищевказаним порядком в редакції, що діяла до 03.07.2013 року і яка являла собою грошову суму, що стягується за порушення вимог цього Закону. За таких обставин відповідачем оскаржувана постанова була винесена на підставі норми в редакції, яка вже не діяла на момент її прийняття.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи дане положення, суд присуджує стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 34,41 грн. судового збору, сплаченого згідно наявної в матеріалах справи квитанції за № 16004.1338.1 від 26.07.2013 року.

На підставі статті ст. 19 Конституції України, ст.ст 48, 60 Закону України " Про автомобільний транспорт", пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року, керуючись ст.ст. 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Постанову №022232 від 11.07.2013 року визнати протиправною та скасувати.

Стягнути з Держаного бюджету України на користь ОСОБА_1 34,41 грн. судових витрат.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 01.10.2013 року.

Суддя: Гундяк В.Д.