Постанова № 33863265, 18.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 904/2097/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівСибіги О.М., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Київстар" в особі Дніпропетровської філії приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Дніпропетровськна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. ДніпропетровськдоПриватного акціонерного товариства "Київстар" в особі Дніпропетровської філії приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Дніпропетровськпростягнення 26 385,16 грн.

за участю представників

позивача: Легендзевич О.Ю.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі за текстом - РВ ФДМУ по Дніпропетровській області) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Київстар" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Київстар" (далі за текстом - ПрАТ "Київстар" в особі Дніпропетровської філії) про стягнення неустойки в сумі 26 385, 16 грн. у зв'язку з безпідставним користуванням відповідачем орендованими приміщеннями після закінчення строку дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-1931-ОД від 01.11.2005 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2013 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ПрАТ "Київстар" в особі Дніпропетровської філії на користь Державного бюджету України в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області 1 373, 11 грн.; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що сплачена орендарем орендна плата після фактичного припинення дії договору оренди повинна бути зарахована в рахунок часткової сплати неустойки, передбаченої положеннями ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення), а тому позовні вимоги необхідно задовольнити частково; водночас, в частині стягнення збитків у розмірі недоотриманої орендної плати необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що він дійсно зазнав таких збитків.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2013 року було скасовано частково та позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПрАТ "Київстар" в особі Дніпропетровської філії звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року та залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2013 року.

Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 16.09.2013 року № 03-05/2263 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Сибіга О.М., Ходаківська І.П.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року - скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2013 року необхідно залишити в силі з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що РВ ФДМУ по Дніпропетровській області (орендодавець) та ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" " в особі Дніпропетровської філії (орендар), яке в подальшому перетворилось на ПрАТ "Київстар" в особі Дніпропетровської філії, 01.11.2005 року було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-1931-ОД (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - вбудоване приміщення та частину даху площею 30+10 м2, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8, що знаходиться на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму.

Відповідно до п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна.

В п. п. 2.5, 2.6 Договору передбачено, що у разі припинення цього Договору майно повертається орендарем Дніпропетровському монтажному технікуму (балансоутримувачу). Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на орендаря.

Згідно Додаткової угоди від 28.03.2007 року до Договору оренди нерухомого майна від 01.11.2005 року №1 2/02-1931-ОД було внесено зміни, зокрема, п. п. 3.1, 3.3 розділу 3 викладено у наступній редакції: "Орендна плата у розмірі 1843 грн. 04 коп. перераховується наступним чином: 50 % до державного бюджету в сумі 921 грн. 52 коп., 50 % балансоутримувачу - в сумі 921 грн. 52 коп."

Строк дії Договору, з урахуванням укладеної Додаткової угоди до Договору від 28.03.2007 року, закінчувався 01.07.2009 року.

Листом від 19.05.2009 року РВ ФДМУ по Дніпропетровській області повідомило ПрАТ "Київстар" в особі Дніпропетровської філії про те, що Договір оренди припиняє свою дію 01.07.2009 року і його пролонговано не буде, оскільки відповідно до ст. 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, може взяти участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна.

Наказом РВ ФДМУ по Дніпропетровській області №12/02-814-ПО від 21.08.2009 року Договір оренди було визнано таким, що припинив свою дію з 01.07.2009 року.

Проте, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ПрАТ "Київстар" в особі Дніпропетровської філії орендоване нерухоме майно орендодавцю вчасно не повернуло, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення неустойки за безпідставне користування орендарем орендованими приміщеннями після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Приписами ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому, згідно з частиною другою зазначеної статті якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, скасовуючи законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції, зазначив, що позивачем нараховано неустойку за період з липня 2009 року по 22.09.2011 року в сумі 26 385, 16 грн. і така неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2010 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2010 року у справі № 31/215-10 було змінено та позовні вимоги РВ ФДМУ по Дніпропетровській області до ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" в особі Дніпропетровської філії щодо стягнення неустойки за неповернення майна за Договором оренди № 12/02-1931-ОД від 01.11.2005 року задоволено частково в розмірі 6 933, 50 грн. за період з липня 2009 року по лютий 2010 року.

У даній справі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, посилаючись на факти, зокрема, на неповернення майна за Договором оренди № 12/02-1931-ОД від 01.11.2005 року після припинення його фактичної дії, встановлені вищевказаними судовими актами просив суд стягнути з ПрАТ "Київстар" в особі Дніпропетровської філії неустойку в сумі 26 385, 16 грн. за період з березня 2010 року по 22.09.2011 року у зв'язку з безпідставним користуванням відповідачем орендованими приміщеннями після закінчення строку дії Договору оренди.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, із змісту наданого позивачем розрахунку стягуваної суми видно, що вона складається із неустойки в розмірі подвійної орендної плати в сумі 42 988, 31 грн. та збитків у розмірі недоотриманої орендної плати в сумі 25 012, 05 грн.

Таким чином, враховуючи фактичну сплату відповідачем за період з березня 2010 року по 22.09.2011 року за користування приміщеннями суми в розмірі 41 615, 20 грн., що підтверджено і позивачем в своєму власному розрахунку, суд касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в сумі 1 373, 11 грн.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що виходячи з законодавчих приписів щодо неналежного виконання договірних зобов'язань та наявних у справі доказів, місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за користування орендованим майном за час прострочення його повернення. При цьому, встановивши, що в зазначений період орендар сплачував орендну плату у визначеному договором розмірі, судом було мотивовано зменшено розмір неустойки на сплачену суму орендної плати.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується і з висновком місцевого господарського суду про те, що в частині стягнення збитків у розмірі недоотриманої орендної плати необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що він дійсно зазнав таких збитків.

Зазначені обставини не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до помилкових висновків про необхідність задоволення позовних вимог та часткового скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на вищезазначене, оскільки постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а згідно вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України це є підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду міста Дніпропетровської області від 02.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у справі № 904/2097/13 - скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2013 у справі № 904/2097/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: О.М. Сибіга

І.П. Ходаківська