Ухвала суду № 33860614, 26.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2832/13 26.09.2013 26.09.2013 26.09.2013

Провадження №22-ц/784/2406/13

Головуючий у першій інстанції-Рум'янцева Н.О.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі - Суслик Є.В.,

за участю представників Ленінського ВДВС - Нечипуришиної Ю.А., Мельник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2013 року за скаргою ОСОБА_3 у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»)

до ОСОБА_3

про стягнення кредитної заборгованості

та за зустрічним позовом ОСОБА_3

до ПАТ КБ «ПриватБанк»

про визнання кредитного договору недійсним

та відшкодування моральної шкоди

У С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2012 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, з відповідачки стягнуто 15 091, 05 грн. кредитної заборгованості та 220, 06 грн. та 214.60 грн. судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 14 червня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено в частині 214,60 грн. судових витрат, які віднесено за рахунок держави.

10 липня 2012 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 2/1416/343 про стягнення з боржниці 15091,05 грн.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ від 7 листопада 2012 року накладено арешт на все майно боржника з забороною його відчуження.

23 листопада 2012 року ОСОБА_3 звернулася зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просила визнати дії державного виконавця неправомірними, а постанову від 7 листопада 2012 року такою, що не підлягає виконанню, а також вжити заходи щодо повідомлення про вчинення злочину. Скаржниця посилалась на те, що не отримувала постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має передувати вирішенню питання про арешт майна.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2013 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила ухвалу скасувати та задовольнити її скаргу. Апелянт посилалася на невірну оцінку судом зібраних доказів та недоведеність дотримання державним виконавцем вимог закону при накладенні арешту на майно, що порушило її права учасника виконавчого провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження можуть звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, діями або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушені їх права чи свободи. За змістом правил статті 387 ЦПК України підставою для задоволення скарги є встановлення фактів вчинення державним виконавцем тих чи інших дій всупереч вимог закону, поза межами повноважень, що призвело до порушення прав чи свобод заявника.

З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2012 року Ленінським районним судом м.Миколаєва на підставі рішення того ж суду від 5 квітня 2012 року, зміненого рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 14 червня 2012 року, видано виконавчий лист №2/1415/343 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ ПриватБанк 15091,05 грн. кредитної заборгованості ( а.с.127,155).

20 серпня 2012 року стягувач звернувся до органу виконавчої служби з заявою про примусове виконання судового рішення.

21 серпня 2012 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №33936009 за вищеназваним виконавчим листом, боржнику запропоновано самостійно виконати рішення та надано строк для добровільного виконання (а.с.275).

Копія постанови від 21 серпня 2012 року направлена боржниці ОСОБА_3 супровідним листом за № 29807 від 21 серпня 2012 року (а.с.274) рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, про що свідчить реєстр №6/1 на відправлення пошти через ТОВ «Укркур'єр» від 23 серпня 2012 року ( а.с.287-289).

За повідомленням ТОВ «Укркур'єр» за № 1237 від 29 серпня 2012 року адресат ОСОБА_3 відмовився від одержання кореспонденції ( а.с.276).

Постановою державного виконавця від 7 листопада 2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ( а.с.283).

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова від 7 листопада 2012 року про арешт майна боржника винесена державним виконавцем відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (далі -Закон) у виконавчому провадженні, відкритому відповідно до вимог статті 25 Закону.

Не встановлено судом і порушень державним виконавцем вимог статті 31 Закону про порядок надсилання виконавчих документів.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Такий порядок надіслання ОСОБА_3 постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем дотримано, про що свідчать вищезазначені докази (а.с.274,276287-289).

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на недоведеність факту отримання або належного оформлення відмови адресата від отримання рекомендованої кореспонденції. Закон не передбачає обов'язку або повноважень державного виконавця на перевірку правильності оформлення працівниками органів зв'язку повідомлень про вручення відправлення або причини невручення.

Не можна погодитись і з твердженням апелянта про те, що несвоєчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позбавило її можливості оскаржити або самостійно виконати судове рішення, оскільки в подальшому боржниця цих дій не вчинила, заборгованість до цього часу не сплатила ( а.с.286).

Неправомірність інших дій та рішень державного виконавця виходить за межі доводів скарги та предмету спору.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм процесуального та виконавчого права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення

Керуючись статтями 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді