Ухвала суду № 33858788, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/67446/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р.

у справі № 2а-5368/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» в особі Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» (далі - позивач, Харківська філія ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату»)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Харківська філія ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 р. № 0002222305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р., адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0002222305 від 28.02.2012 р.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про спадкування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 07.11.2011 р. по 25.11.2011 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Харківської філії ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.01.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного законодавства за період з 18.01.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 02.12.2011 р. № 5758/2305/36890088 та встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про спадкування прибутку підприємств», ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 р. № 0006432305, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток у розмірі 855 139,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн., всього 855 140,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2011 р. № 0006432305 позивач оскаржив його в адміністративному порядку звернувшись із скаргою до ДПА у Харківській області. За результатами розгляду поданої позивачем скарги ДПС у Харківській області прийнято рішення від 07.02.2012 р. за № 603/10/25-103, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 16.12.2011 р. № 0006432305 скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 13 481,00 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга Харківської філії ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» - без задоволення.

З урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 07.02.2012 р. за №603/10/25-103 прийнятого ДПС у Харківській області, ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 р. № 0002222305, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем по податку на прибуток у сумі 841 659,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, прийнятим відповідачем з урахуванням рішення ДПС у Харківській області, звернувся зі скаргою до ДПС України. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 19.04.2012 р. №6961/6/10-245 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 р. № 0006432305 з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 07.02.2012 р. за № 603/10/25-103 - без змін.

Як вбачається з акту перевірки від 11.05.2011 р. № 10/08-01/32484094, підставою для винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення слугувало твердження перевіряючих про порушення Харківською філією ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» положень п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про спадкування прибутку підприємств» та ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України, оскільки позивачем сформовано валові витрати за рахунок відображення в обліку з податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ «Самай-10» та ТОВ «Ерітаж», котрі, на думку відповідача, реально не відбулися. Такого висновку податковий орган дійшов посилаючись на висновки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Самай-10» за період з 01.06.2011р. по 31.08.2011 р., котрі відображені в актах зустрічних звірок та висновок Харківської ОДПІ щодо неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Ерітаж» за період з 07.10.2010 року по 31.05.2011 р., що відображений у акті складеному за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ «Ерітаж» від 05.07.2011 р. № 1429/180/37263358.

Заперечуючи такі висновки податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовими витратами виробництва та обігу слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-яких витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вищезазначені правові норми, визначальною ознакою валових витрат є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що між Харківською філією ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» (покупець) та ТОВ «Самай-10» (продавець) укладений договір 01.06.2011 р. № 01/06-2011, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити за макулатуру, що в подальшому іменується «товар», про що виписано рахунки-фактури, видаткові на податкові накладні.

Також, 10.02.2011 р. між Харківською філією ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» та ТОВ «Ерітаж» укладений договір № 10/02-11, відповідно до умов якого ТОВ «Ерітаж» (продавець) зобов'язується передати, а Харківська філія ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» (покупець) прийняти та сплатити за макулатуру, що в подальшому іменується «товар», про що виписано рахунки-фактури, видаткові на податкові накладні.

Вказані податкові накладні виписані ТОВ «Самай-10» та ТОВ «Ерітаж» позивачу для документального оформлення виконання умов договорів з придбання макулатури будь-яких порушень щодо оформлення не містять, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Відповідно до актів приймання-передачі, наявних в матеріалах справи, що складалися між Харківською філією ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» з ТОВ «Самай-10» та ТОВ «Ерітаж», вбачається що придбана макулатура відповідає ДСТУ 3500-2009 та ГОСТ 10700-97 (ДСТУ 3500-97) відповідно.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів ТОВ «Ерітаж» у сумі 2 334 035,04 грн. та на користь ТОВ «Самай-10» у сумі 1 964 354,34 грн.

Реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що вантажовідправниками є ТОВ «Ерітаж», ТОВ «Самай-10», вантажоодержувачем - Харківська філія ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату», перевезення вантажу, відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору №10/02-11 від 10.02.2011 р. та додаткової угоди № 1 до договору № 01/06-2011 від 01.06.2011 р, здійснювалося автоперевізником за рахунок ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат».

У подальшому придбаний Харківською філією ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» товар (макулатура) був реалізований на адресу ВАТ (ПАТ) «Київський картонно-паперовий комбінат» за договором поставки № 412/44/0210 від 24.02.2010 р., що не заперечується, а навпаки підтверджується податковим органом у акті перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ «Ерітаж» та ТОВ «Самай-10» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Ерітаж», ТОВ «Самай-10») і правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, щодо заперечення проти твердження відповідача, що укладені між позивачем та контрагентами правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів ст. 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.ч.1-3, ч. 5, ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції між Харківська філія ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, договорами та податковими накладними.

Висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про порушення Харківською філією ТОВ «Вторресурси Київського картонно-паперового комбінату» вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагентів позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження при розгляді даної справи судами попередніх інстанцій, таким чином висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно визначили необґрунтованість висновків відповідача, викладені в акті перевірки від 02.12.2011 р. № 5758/2305/36890088 про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Податкового кодексу України та скасували податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012р. № 0002222305.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р. у справі № 2а-5368/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) Н.Є. МаринчакПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно