Ухвала суду № 33858787, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/48273/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О.секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представник позивача не з'явився

представник відповідача Лузя Л. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Рівер" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл Рівер" (далі - ТОВ "Оіл Рівер") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2011 року позов ТОВ "Оіл Рівер" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Оіл Рівер" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Оіл Рівер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року. За результатами перевірки складено акт №914/1-23-60-34423007 від 08 листопада 2010 року.

Актом перевірки встановлено порушення п. п. 5.5.1. п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого виявлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 368 371, 00 грн. та п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 3340205, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 19 листопада 2010 року №0001252306/0 яким позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 482 973, 00 грн. та №0001262306/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 5010308, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем було укладено кредитні договори: № 04КЛ/11/651/ЮР з ПАТ «Фортуна-банк», по якому з 05 березня 2010 року по 30 березня 2010 року отримано 70000 000, 00 грн.; №039/1-2009/978 з ТОВ «УКБ «КАМБІО», по якому 30 вересня 2009 року отримано 17480623, 50 грн.; №069/1-2010/840 з ТОВ «УКБ «КАМБІО», по якому з 19 травня 2010 року по 20 травня 2010 року отримано 15811971, 50 грн.; №075/1-2010/978 з ТОВ «УКБ «КАМБІО» по якому 31 травня 2010 року отримано 7262688, 56 грн.; №055/1-2010/978 з ТОВ «УКБ «КАМБІО»по якому 22 січня 2010 року отримано 4506105, 60 грн.; № 45-ОКЛ/08 з ЗАТ «Альфа-Банк», по якому 28 жовтня 2008 року отримано 7000000, 00 грн.; №37/OB/09 з ФАБ «Південний» по якому 10 березня 2009 року отримано 598263, 87 грн.; №44-ОВ/09 з ФАБ «Південний»по якому 24 березня 2009 року отримано 4358400, 84 грн. Позивачем було отримано від банків кредитні кошти в загальній сумі 127018053, 87 грн. за використання яких позивачем сплачувались відсотки, які були віднесені до валових витрат. Зазначені кредитні використовувались виключно у фінансово-господарській діяльності позивача.

Згідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28 грудня 1994 року №334/94-ВР - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно до п. п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.5.1. п. п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що віднесення до валових витрат, пов'язаних із виплатою відсотків по згаданих вище кредитах договорах в розмірі 3369193,00 грн. є правомірним.

Щодо порушень позивачем п. п. 7.2.3., п. п. 7.2., п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 березня 2009 року між позивачем та ТОВ «БМ «Будінвест-М» укладено договір №18/03-20 у відповідності до якого позивачем придбано у ТОВ «БМ «Будінвест-М» товар (мастило моторне) на загальну суму 4283376, 94 грн., у тому числі податок на додану вартість 713896, 17 грн. Розрахунки за отримані позивачем товарно-матеріальні цінності від ТОВ «БМ «Будінвест-М» по зазначеному договору проведені шляхом видачі векселів. ТОВ «БМ«Будінвест-М» на користь позивача було виписано в березні 2009 року податкові накладні, суми податку на додану вартість по яким включені позивачем до податкового кредиту.

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що 07 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест» було укладено угоду (контракт) №07/04/2010-1-ПР» відповідно до умов якого позивач придбав у останнього товар (дизельне паливо) на загальну суму 21364276, 68 грн., в тому числі податок на додану вартість 3560 712, 77 грн. Розрахунки за отримані позивачем товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест» по зазначеному договору проведені шляхом перерахування грошових коштів. ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест» на користь позивача було виписано у квітні 2010 року податкові накладні, суми податку на додану вартість по податкових накладних включені до податкового кредиту.

Згідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених)платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону,протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням(будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається, дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент складання податкових накладних ТОВ «БМ»Будінвест-М» в березні 2009 року та ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест» в квітні 2010 року були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач мав всі правові підстави для віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість суми по взаємовідносинах з ТОВ «БМ»Будінвест-М» за березень 2009 року в розмірі 713896, 17 грн., та по взаємовідносинах з ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест» за квітень 2010 року в розмірі 3560712, 77 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги ТОВ "Оіл Рівер" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров