Ухвала суду № 33858783, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/76316/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року

у справі № 2а-756/12/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лерой» (далі - позивач, ТОВ «Лерой»)

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач, Білоцерківська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року постанова Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 10.02.2012 року № 206/0000240232.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Лерой» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інтер Групп Союз»; за наслідками перевірки складений акт від 30.01.2012 року № 222/23-2/35046321.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 116 240,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року на суму 64 157,00 грн., за вересень на суму 52 083,00 грн.

10.02.2012 року Білоцерківською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 206/0000240232, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення ТОВ «Лерой» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 145 300,00 грн., у тому числі за основним платежем 116 240,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29 060,00 грн.

Підставою для заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість орган державної податкової служби вважає пояснення засновника ТОВ «Інтер Групп Союз» - ОСОБА_2, який 29.10.2011 року пояснив, що приблизно 2009-2010 роках ним був втрачений паспорт і про те, що він являється засновником, директором та головним бухгалтером зазначеного підприємства дізнався від працівників податкової міліції; до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності товариства він не має ніякого відношення, статутні внески до товариства не здійснював, з директорами інших підприємств не зустрічався, договори на поставку (купівлю) товарів, послуг не заключав. Також в обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість відповідач посилається на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання. За таких обставин, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Інтер Групп Союз» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.06.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтер Групп Союз» (постачальник) був укладений договір постачання № 010611, відповідно до якого останній зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна якого узгоджуються сторонами шляхом підписання накладних. Згідно умов вказаного договору датою отримання товару є дата підписання товарної накладної.

На виконання вказаного договору зазначений контрагент у перевіряємому періоді поставив позивачу товар, видав податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару.

Суми податку на додану вартість по податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідний період серпня та вересня 2011 року, що не заперечується сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач неправомірно сформував дані податкового обліку на підставі господарських операцій з ТОВ «Інтер Групп Союз», оскільки останнім не підтверджена реальність виконання договору, а саме, наявністю товарно-транспортних накладних, первинні документи підписані невстановленою особою.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Судом апеляційної інстанції правомірно не взято до уваги посилання відповідач на пояснення засновника та директора ТОВ «Інтер Групп Союз» ОСОБА_2 про те, що йому не відомо, що що він є засновником ТОВ «Інтер Групп Союз», що фінансово-господарську діяльність не проводив, жодних документів (договори, податкові накладні, податкову звітність інше), що засвідчують факт фінансово-господарських відносин, не видавав та не підписував. Будь-яких документів щодо призначення на посаду директора ТОВ «Інтер Групп Союз» громадянина ОСОБА_2 не видавав та не підписував, оскільки при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Однак, відповідачем не наданий вирок суду за обвинуваченням ОСОБА_2, в акті перевірки відповідач посилається лише пояснення останнього.

Водночас, судом апеляційної інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарської операції з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Крім того, реальність спірної господарської операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладними тощо.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

.Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на дату підписання спірних договорів та первинних та розрахункових документів ТОВ «Інтер Групп Союз» не був припинений та був платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року у справі № 2а-756/12/1070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько