Постанова № 33854784, 11.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 76/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г. Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Тернопільській області на постанову господарського суду Тернопільської області від 25 липня 2007 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» в особі Полупанівської філії товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2007 року господарським судом Тернопільської області зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» в особі Полупанівської філії товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» до Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2006 року № № 0002682301/0, 0002672301/0, 0002662301/0 та від 07 березня 2007 року № № 0002692301/2, 0002702301/2.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що завищення сум податкового кредиту і заниження сум податку на додану вартість зумовлено непідтвердженням податкових зобов'язань контрагентів позивача, що суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість». Розрахунок розміру плати за користування надрами є невірним, оскільки в його основу покладено не обсяг видобутого каменю-вапняку, а обсяг всієї видобутої породи. Крім того, з огляду на відсутність таких видів корисних копалин, як щебінь та відсів серед переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, безпідставним є визначення податкового зобов'язання за платежем «збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету».

Постановою господарського суду Тернопільської області від 25 липня 2007 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Підволочиському районі № 0002682301/0 від 23 жовтня 2006 року, № 0002672301/0 від 23 жовтня 2006 року, № 000266301/0 від 23 жовтня 2006 року, № 0002692301/2 від 07 березня 2007 року, № 0002702301/2 від 07 березня 2007 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати податку контрагентами до бюджету. Позивачем вірно справлялась плата за користування надрами виходячи із обсягу добутого каменю-вапняку для цукрової промисловості, а не з кількості добутої гірничої породи. Крім того, у відповідача не було підстав для віднесення щебеня та відсіву, видобуток яких є технологічно вимушеним у зв'язку з видобутком каменю-вапняку, до обсягів видобутих корисних копалин.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією в Підволочиському районі Тернопільської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що у контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій не було в наявності товарно-матеріальних цінностей для реалізації останніх позивачу, а відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Згідно з поданою позивачем статистичною звітністю за формою № 5-гр за 2005 рік, податковою звітністю за 2005 рік, та враховуючи інформацію територіального управління Держпромгірнагляду по Тернопільській області і дані маркшейдерського обліку підприємства за 2005 рік виявлено відхилення між задекларованими та фактичними обсягами видобутих корисних копалин. Судом першої інстанції у мотивувальній частині судового рішення наведено суперечливі твердження, які дають підстави вважати, що щебінь і відсів, на думку суду першої інстанції, належать до корисних копалин.

На підставі ст. 55 КАС України судом здійснено заміну відповідача, Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області, на правонаступника останньої - Збаразьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Тернопільській області.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією у Підволочиському районі Тернопільської області проведено виїзну планову перевірку Полупанівської філії товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19 вересня 2003 року по 31 березня 2006 року, результати якої оформлено актом № 940/26427581 від 11 жовтня 2006 року.

Перевіркою встановлено, зокрема, наступні порушення: пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - заниження податку на додану вартість в сумі 52 525 грн 42 коп.; п. 3 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30 грудня 1997 року № 207/472/51/157, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 1998 р. за № 20/2460 (далі - Інструкції № 207/472/51/157), п. 4 Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1014 від 12 вересня 1997 року - заниження плати за користування надрами для видобутку корисних копалин на 88793 грн; п. 3 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр, Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 року № 105/309, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 липня 1999 р. за № 474/3767 (далі - Інструкції № 105/309) - заниження збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету на 13408 грн 35 коп.

На підставі згаданого акту перевірки 23 жовтня 2006 року Державною податковою інспекцією в Підволочиському районі Тернопільської області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002662301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 78 788 грн 13 коп. (52 525 грн 42 коп. основного платежу та 26 262 грн 71 коп. штрафних (фінансових) санкцій);

- № 0002672301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем платежі за користування надрами загальнодержавного значення в розмір 130 863 грн 60 коп. (88 793 грн основного платежу та 40 070 грн 30 коп. штрафних (фінансових) санкцій);

- № 0002682301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету в розмірі 19 760 грн 46 коп. (13 408 грн 35 коп. основного платежу та 6352 грн 11 коп. штрафних (фінансових) санкцій).

28 лютого 2007 року Державною податковою адміністрацією в Тернопільській області, за результатами розгляду потворної скарги позивача на вищевказані податкові повідомлення-рішення, прийнято рішення про залишення таких без змін, а також донараховано штрафні санкції по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, на суму 352 грн 07 коп. та по платі за користування надрами на суму 2 326 грн 20 коп., внаслідок чого 07 березня 2007 року прийнято, відповідно, податкові повідомлення-рішення № № 0002692301/2, 0002702301/2.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що не знайшли свого підтвердження в продавців цих товарів (приватне підприємство «Багро», приватне підприємство «Транстехмаш», приватне підприємство «Матрікс», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграл»), а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції.

Тобто, прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002662301/0 від 23 жовтня 2006 року зумовлено висновками податкового органу, що контрагенти позивача не мали фактичної можливості здійснювати господарські операції, зокрема з підстав відсутності трудових ресурсів та основних фондів, виробничого обладнання, відсутністю документів фінансово-господарської діяльності, розбіжністю у податковій звітності тощо.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Заперечень відповідача щодо належного оформлення податкових накладних матеріали справи не містять.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, обставини, на які покликається відповідач, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, рівно ж як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від контрагентів, з встановленням реальності господарських операцій.

Разом з тим, вірними є висновки акту перевірки про невідповідність сплаченої позивачем плати за користування надрами для видобутку корисних копалин та збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, оскільки такі ґрунтуються на вірному визначенні бази для обчислення таких платежів.

Відповідно до ст. 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним. Плата за користування надрами справляється у вигляді зокрема: платежів за користування надрами; відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Згідно з частиною 6 статті 30 Кодексу України про надра нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1014 затверджено базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядок справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Відповідно до згаданої постанови вапняк для цукрової промисловості є корисною копалиною.

Пунктом 1 ст. 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» передбачено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством зупинено на 2005 рік дію частини шостої статті 30 (в частині встановлення Кабінетом Міністрів України базових нормативів плати за користування надрами) Кодексу України про надра. Статтею 90 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено, що у 2005 році запроваджуються базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком № 9.

За відсутності жодних застережень відносно порядку застосування цього Закону та визнання його неконституційним в установленому законом порядку він є обов'язковим для виконання на території України з дня набрання чинності.

Однією із корисних копалин в Додатку № 9 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» зазначено вапняки для цукрової промисловості.

Згідно із п. 3, абз. 1, 2 п. 4 та п. 6 Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року № 1014 (далі - Порядок), об'єктом справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг фактично погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяг видобутих) корисних копалин; плата за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюється, зокрема для будівельної сировини - виходячи з обсягів погашених у надрах балансових запасів корисних копалин, квот (лімітів) на видобуток корисних копалин (якщо такі квоти (ліміти) встановлено) та нормативів плати за одиницю обсягів погашених у надрах запасів корисних копалин; нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що об'єктом плати за користування надрами для видобутку корисних копалин є обсяг видобутих корисних копалин і саме вид корисних копалин є однією з визначальних ознак для визначення плати за користування надрами.

Актом перевірки № 940/23/26427581 від 11 жовтня 2006 року встановлено, що Полупанівська філія товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» фінансово-господарську діяльність розпочала з січня 2005 року після припинення діяльності державного підприємства «Полупанівський кар'єр» шляхом реорганізації через приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» відповідно до наказу Державного департаменту продовольства Міністерства агарної політики № 3 від 18 січня 2005 року та у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу в с. Полупанівка зазначеному товариству згідно з договором з регіональним відділенням Фонду державного майна по Тернопільській області від 10 грудня 2004 року № 10-ЦМК (а. с. 15, том № 1).

Актом перевірки також встановлено, що діяльність з видобутку вапняку здійснювалася на підставі ліцензії на експлуатацію корисних копалин Південної ділянки Полупанівського родовища виданої Державним комітетом України по геології і використанню надр 26 грудня 1995 року (а. с. 16, том № 1).

Копію даної ліцензії долучено до матеріалів справи позивачем (том № 2).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що власником даної ліцензії зазначено державне підприємство «Полупанівський кар'єр» асоціації «Укрцукоркамінь», а корисною копалиною вапняк.

Крім того в ліцензії зазначено мету видобування вапняку - в якості технологічної сировини для цукрової промисловості, а також для виробництва щебеню.

Відповідно до Положення про Полупанівську філію товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» першим та основним видом діяльності філії є видобування, відбій та подрібнення вапняку згідно з класифікацією видів економічної діяльності (а. с. 61, том № 1).

З наведеного випливає, що саме вапняк є корисною копалиною, що видобувається позивачем і обсяг видобутку якої є об'єктом плати за користування надрами для видобутку корисних копалин.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 207/472/51/157 плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється за обсяги погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяги видобутих) корисних копалин.

Пунктом 3.2 вказаної Інструкції № 207/472/51/157 передбачено, що обсяги фактично погашених балансових запасів корисних копалин визначаються як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування.

Відповідно до п. 3.5 Інструкції № 207/472/51/157 обсяги погашених балансових і позабалансових запасів корисних копалин та обсяги видобутку корисних копалин визначаються за даними державної статистичної звітності та геолого-маркшейдерською документацією. Відповідними формами державної статистичної звітності є, зокрема, «Звітний баланс запасів корисних копалин», форма 5-гр (металеві, неметалеві корисні копалини, вугілля), затверджений наказом Міністерства статистики України від 28 серпня 1992 року № 138.

Згідно з пунктами 4.1, 5.1 Інструкції № 207/472/51/157 нормативи плати встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові або диференційовані залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ. Сума плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначається користувачами надр самостійно і обчислюється щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року для вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини - виходячи з обсягів погашених у надрах балансових і позабалансових запасів корисних копалин, квот (лімітів) у разі їх затвердження, нормативів плати до одиниці погашених в надрах запасів корисних копалин та коефіцієнтів, наведених у пункті 4.3 цієї Інструкції.

В ході проведення перевірки позивача, територіальним управлінням Держпромгірнагляду по Тернопільській області листом № 03/498 від 08 вересня 2006 року поінформовано відповідача про результати контрольної перевірки об'ємів видобутих і списаних позивачем копалин (а. с. 95, том № 1).

Так перевіркою встановлено: методика підрахунку видобутих запасів відповідає вимогам державних нормативних актів; розбіжності між контрольним обміром і списаними запасами по формі 5-ГР за 2005 рік відсутні; обсяг фактично погашених балансових запасів за 2005 рік згідно з формою 5-ГР складає 155 тис. тон.

Тобто саме з цього обсягу добутої корисної копалини (вапняку) позивач повинен був вираховувати розмір плати за користування надрами для видобутку корисних копалин, що вірно встановлено відповідачем в ході проведеної перевірки, а не з обсягу виготовленої продукції каменю вапняку для цукрової промисловості, як зазначено судом першої інстанції.

Такий висновок суду першої ґрунтується на невірному тлумаченні положень п. 3.4 Інструкції № 207/472/51/157 та п. 16 Порядку.

Так, відповідно до п. 3.4 Інструкції № 207/472/51/157 плата не справляється за використання гірничо-промислових відходів, що утворюються в процесі переробки корисних копалин (шлами, пил, шлаки тощо).

Також згідно із п. 16 Порядку плата за користування надрами не справляється у разі використання гірничо-промислових відходів, що утворюються в процесі переробки корисних копалин (шлами, пил, шлаки тощо).

Матеріали справи містять таблицю виробництва і реалізації позивачем готової продукції за 2005 рік, відповідно до якої позивачем реалізовувалась наступна продукція: камінь 30-80 мм; камінь 80-120 мм; щебінь; відсів (а. с. 108, том № 1).

Звідси, суд апеляційної інстанції вважає, що щебінь та відсів виготовлений з добутої корисної копалини вапняку шляхом подрібнення не є промисловими відходами, які утворені в процесі переробки корисних копалин, а є товарною продукцією, яка виготовлялась позивачем з метою подальшого продажу.

Безпідставними є покликання позивача на ДСТУ 1451-96 «Камінь вапняковий для цукрової промисловості» як на підставу правомірності визначення бази для обчислення плати за користування надрами для видобутку корисних копалин, оскільки даний акт визначає лише стандарт готової (товарної) продукції, яку можна отримати з корисної копалини вапняк та можливість використання корисної копалини для виробництва продукції відповідно до встановлених стандартів.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції № 105/309 об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин - для нафти, конденсату, газу природного, у тому числі і метану вугільних родовищ, торфу, сапропелю, сировини для виготовлення оптичної та п'єзооптичної продукції, сировини ювелірної і ювелірно-виробної, підземних вод (прісних, мінеральних, термальних, промислових), ропи, мінеральних грязей і мулу та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин - для інших корисних копалин. Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування, за винятком передбачених протоколом Державної комісії по запасах корисних копалин або технічними проектами на розробку родовища втрат корисних копалин в охоронних, бар'єрних ціликах та поблизу неякісно затампонованих свердловин, за умови погодження їх обсягів з органами державного гірничого нагляду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що даний збір також передбачає в якості бази оподаткування корисну копалину, а не продукцію, вироблену внаслідок переробки корисної копалини.

Так перевіркою об'ємів видобутих і списаних позивачем копалин, проведеною територіальним управлінням Держпромгірнагляду по Тернопільській області, встановлено: методика підрахунку видобутих запасів, відповідає вимогам державних нормативних актів; розбіжності між контрольним обміром і списаними запасами по формі 5-ГР за 2005 рік відсутні; обсяг фактично погашених балансових запасів за 2005 рік згідно з формою 5-ГР складає 155 тис. тон.

Тобто саме з цього обсягу добутої корисної копалини (вапняку) позивач повинен був вираховувати розмір збору за геологорозвідувальні роботи, що вірно встановлено відповідачем в ході проведеної перевірки, а не з обсягу виготовленої продукції каменю вапняку для цукрової промисловості, як зазначено судом першої інстанції.

Протилежний висновок суду першої інстанції ґрунтується на невірному трактуванні п. 3.3 Інструкції № 105/309, яким визначено, що збір за виконані геологорозвідувальні роботи не справляється за видобуток корисних копалин, видобуток яких є технологічно вимушеним у зв'язку з видобутком інших корисних копалин в обсягах, погоджених з відповідними органами державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю і охорони навколишнього природного середовища, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, щебінь і відсів є товарною продукцією виготовленою з видобутої корисної копалини вапняк, а не корисними копалинами, які видобувались у зв'язку з технологічною необхідністю.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № № 0002682301/0, 0002672301/0 від 23 жовтня 2006 року відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Згідно із пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд апеляційної інстанції погоджується з прийняттям 07 березня 2007 року податкових повідомлень-рішень № № 0002692301/2, 0002702301/2 на підставі положень пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а. с. 120, том № 1), що підтверджується арифметичними розрахунками.

Так, недоплата позивачем платежів за податковими повідомленнями-рішеннями № №0002682301/0, 0002672301/0 від 23 жовтня 2006 року виникла у І кварталі 2005 року, а податкові повідомлення рішення отримані позивачем у IV кварталі 2006 року.

Отже, кількість податкових періодів за який платник повинен сплатити штраф у розмірі 10 % від суми недоплати становить 8 податкових періодів, однак максимальний розмір штрафу не може бути більше 50 % суми недоплати.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0002672301/0 від 23 жовтня 2006 року розмір основного платежу становить 88793 грн, тобто розмір штрафних санкцій повинен був становити 88793 грн : 100 х 50 = 44396,5 грн, однак даним рішенням штрафні санкції визначено в розмірі 42070,3 грн, отже податкове повідомлення-рішення № 0002702301/2 від 07 березня 2007 року, яким донараховано штрафну санкцію в розмірі 2326,2 грн є правомірним (2326,2 грн + 42070,3 грн = 44396,5 грн).

Аналогічно, відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0002682301/0 від 23 жовтня 2006 року розмір основного платежу становить 13408,35 грн, тобто розмір штрафних санкцій повинен був становити 13408,35 грн : 100 х 50 = 6704,18 грн, однак даним рішенням штрафні санкції визначено в розмірі 6352,11 грн, отже податкове повідомлення-рішення № 0002692301/2 від 07 березня 2007 року, яким донараховано штрафну санкцію в розмірі 352,07 грн є правомірним (352,07 грн + 6352,11 грн = 6704,18 грн).

Таким чином, суд апеляційної інстанції констатує, що податкові повідомлення-рішення № № 0002692301/2, 0002702301/2 від 07 березня 2007 року також відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 25 липня 2007 року в справі № 15а/121-2239- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» в особі Полупанівської філії товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Підволочиському районі № 0002662301/0 від 23 жовтня 2006 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук

Постанову складено в повному обсязі 16 вересня 2013 року