Ухвала суду № 33854586, 18.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 р. Справа № 25062/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Попко Я.С., Рибачука А.І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г.Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинської окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року в справі за позовом спільного українсько-швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2010 року, Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву спільного українсько-швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 20 липня 2009 року № 0001662399/0/11544/10/231, від 14 січня 2010 року № 0001662399/1, від 15 січня 2010 року № 00016623/2 та податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2010 року № 0001002399/3, якими зменшено спільному українсько-швейцарському підприємству товариству з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6407727,00 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено, що що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Таким чином право платника податку на податковий кредит не пов'язане з моментом отримання доходів від використання придбаного товару.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення- рішення від 20 липня 2009 року № 0001662399/0/11544/10/231, від 14 січня 2010 року № 0001662399/1, від 15 січня 2010 року № 00016623/2 та податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2010 року № 0001002399/3.

Зазначену постанову мотивовано тим, що право на нарахування податкового кредиту при придбанні основних засобів, виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання основних засобів у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що в порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 закону України "Про податок на додану вартість" позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ, сплачений у зв'язку з із придбанням обладнання для виробництва збірного залізобетону.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ДПА у Волинській області була проведена планова виїзна перевірка СП ТзОВ "Луцькенергоком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, результати якої оформлені актом №251/23-99/21753962 від 09.07.2009 року. Перевіркою встановлено, що на порушення абзацу "а" підпункту 7.7.2, абзацу "б" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" СП ТзОВ "Луцькенергоком" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 1233929 грн. 00 коп., березень 2008 року - 1696672 грн. 00 коп., травень 2008 року - 1046873 грн. 00 коп., червень 2008 року - 2614296 грн. 00 коп., жовтень 2008 року - 53263 грн. 00 коп.

За наслідками перевірки 20 липня року Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001662399/0, яким СП ТзОВ "Луцькенергоком" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6407727,00 грн. та яке в подальшому було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Луцької ОДПІ, ДПА у Волинській області №5997/10/25-006 від 27.11.2009 року та ДПА України №1080/6/25-0115 від 04.02.2010 року первинна то повторні скарги СП ТзОВ "Луцькенергоком" залишені без задоволення, суми зменшення бюджетного відшкодування, визначені у первинному податковому повідомленні-рішенні, залишені без змін. Луцькою ОДПІ в подальшому були винесені податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене: від 14.01.2010 року №0001662399/1, від 15.01.2010 року №0001662399/2, від 11.02.2010 року №0001662399/3.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду. Таким чином, право на нарахування податкового кредиту при придбанні основних засобів виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання основних засобів у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Платник податків має право на віднесення суми податку на додану вартість, сплаченої у зв'язку з придбанням основних засобів, до складу податкового кредиту незалежно від того, чи почали основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків на протязі звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Судом встановлено, що згідно статуту СП ТзОВ "Луцькенергоком", серед інших видів діяльності, здійснює діяльність зі здавання в оренду власного нерухомого майна, обладнання та устаткування, надання в оренду устаткування для будівельної діяльності підприємств, з експорту та імпорту обладнання. 12 липня 2007 року між позивачем та акціонерним товариством "ELEMATIC Oy Ab" (Фінляндія) було укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку обладнання для виробництва збірного залізобетону. СП ТзОВ "Луцькенергоком" ввезло дане обладнання на митну територію України згідно з вантажно-митними деклараціями, сплатило податок на додану вартість до бюджету при митному оформленні основних засобів відповідно до платіжних доручень. Обладнання для виробництва збірного залізобетону СП ТзОВ "Луцькенергоком" передало в оренду СП "Стройбетонпроект" (м. Дніпропетровськ) на підставі договору оренди №01/2008 від 24.03.2008 року, актів приймання-передачі з переліком обладнання №1 від 26.03.2008 року, №3 від 27.06.2008 року.

В ході перевірки позивача встановлено, що монтаж обладнання для виробництва збірного залізобетону здійснює акціонерне товариство "ELEMATIC Oy Ab"(Фінляндія) відповідно до контракту №9202 від 16.04.2008 року на шеф-монтаж. Крім того, для введення обладнання в експлуатацію орендарем ТзОВ "Стройбетонпроект" зроблено значний об'єм робіт, зокрема, прийнято в оренду виробничі приміщення для розміщення устаткування площею 1001,7 кв.м. По вулиці Курсантська, 7 в місті Дніпропетровську, розроблено робочий проект з реконструкції приміщення головного корпусу формовочного цеху під встановлення лінії збірного залізобетону, укладено договір по розробці проектної документації, виконані всі підготовчі дії та реконструкція приміщення, в якому розміщено обладнання, монтаж обладнання виконано більш ніж на 70%, а також понесені значні витрати на виконання підготовчих дій, що підтверджується листом ТзОВ "Стройбетонпроект" від 16.03.2010 року з додатками, а також довідкою Лівобережної міжрайонної державно податкової інспекції міста Дніпропетровська від 26.01.2010 року №750/23-3/35808296.

Придбані позивачем основні фонди (обладнання для виробництва збірного залізобетону) були в установленому законом порядку передані в оренду іншому суб'єктові господарювання ТзОВ "Стройбетонпроект". Операції з надання права користування чи розпорядження обладнанням (основними фондами) в межах договору оренди - це надання послуг (в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість"), які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Зокрема, абзацом третім підпункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, і тому числі промислової власності. Об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього ж Закону є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" для операцій із імпорту товарів (послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6. цієї статті, який у свою чергу передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Згідно з підпунктом 7.2.7. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель. Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми , розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значення суми, розрахованої згідно підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Надаючи оцінку обставинам у даній справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач здійснює статутну діяльність зі здавання в оренду власного нерухомого майна, обладнання та устаткування, з експорту та імпорту обладнання, а тому передача позивачем в оренду ТзОВ "Стройбетонпроект" обладнання для виробництва збірного залізобетону здійснено в межах господарської діяльності СП ТзОВ "Луцькенергоком". Операції з придбання обладнання для виробництва збірного залізобетону за зовнішньоекономічним контрактом та подальша передача його в оренду, здійснення монтажу та установка основних фондів з метою виробництва продукції носять реальний характер.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані зазначені вище умови формування складу податкового кредиту, правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений при імпорті основних фондів (обладнання) на підставі належним чином оформлених вантажних митних декларацій, з дотриманням умови використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 20 липня 2009 року № 0001662399/0/11544/10/231, від 14 січня 2010 року № 0001662399/1, від 15 січня 2010 року № 00016623/2 та податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2010 року № 0001002399/3 - не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року в справі № 2а-618/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А.І. Рибачук

Я.С. Попко

Ухвалу складено в повному обсязі 23 вересня 2013 року