Ухвала суду № 33854582, 25.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р. Справа № 35864/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В.П., Рибачука А.І.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року в справі за позовом державного підприємства "Козлівський спиртовий завод" до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2006 року, Господарським судом Тернопільської області зареєстровано позовну заяву державного підприємства "Козлівський спиртовий завод" до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342301/1 від 21 березня 2006 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідач не врахував той факт, що відповідні суми податку на додану вартість були віднесені до складу податкового кредиту не на підставі спірних податкових накладних, а на підставі перерахування позивачем коштів ПП "Багро" та ТОВ "Інтеграл".

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000342301/1, яке прийнято Козівською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області від 21 березня 2006 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що отримання ДП "Козлівський спиртзавод" від ПП ""Багро та ТОВ "Інтеграл" перетворювачів тиску, автоцистерни-напівпричепу, датчика тиску документально підтверджується видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі основних засобів №ВЄ 0000101,0000102 від 31.03.06 року та № ВЄ 000123 від 30.04.06 року, карточкою складського обліку № ОФ-354, суми податку на додану вартість з вартості яких включено ДП "Козлівський спиртовий завод" до податкового кредиту по ПДВ у вересні-жовтні 2005 року і в даний час використовуються в господарській діяльності ДП "Козлівський спиртовий завод", що підтверджено документально та даними акту перевірки Козівської МДПІ.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Козівською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом не встановлено фактичне виконання операцій їх учасниками, а податковий орган і не заперечував щодо купівлі датчика тиску, перетворювачів тиску, а факт продажу цих товарів саме ПП "Багро" та "Інтеграл".

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Козівською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області 10 березня 2006 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ДП "Козлівський спиртовий завод" по проведенню фінансово-господарської операції з приватним підприємством "Багро" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" за період з 01.04.04 року по 31.12.05 року, про що складено акт №146-23/00375042.

Так, перевіркою було встановлено, що в порушення вимог пп. 7.2.1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем безпідставно включено до податкового кредиту в квітні 2004 року, у квітні, вересні 2005 року 29136,14 грн. суми ПДВ по податковим накладним, виданих ПП "Багро" і ТОВ "Інтеграл", які підписані факсимільним підписом керівників вказаних підприємств.

За наслідками перевірки Козівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №00003422301/0 від 21.03.06 р., згідно якого ДП "Козлівський спиртовий завод" визначено податкове зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в загальній сумі - 43792,50 грн. в тому числі, за основним платежем - 29135 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 14567, 5 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин ) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджетному або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.2 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, який виник за попередні податкові періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтвердженя податковими накладними чи митними деклараціями. .

Якщо керуватись підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", то підставою для відповідальності платника податку - є саме не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

Враховуючи дані обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правомірно було взято до уваги висновок № 720 судово-економічної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, яким встановлено, що в результаті проведеного дослідження документально підтверджується сума податкового кредиту по податку на додану вартість, включених ДП "Козлівський спиртзавод" у вересні-жовтні 2005 року по господарських операціях з ПП "Багро" та товариством "Інтеграл", невиконання вимог п. 7.2.1, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 ст. 7 Закону України Про ПДВ" експертним дослідженням не встановлено.

Відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, якій затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.97 р. та який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з яким всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.

Також слід погодитися з висновком суду першої інстанції щодо твердження про те, що податкова накладна, як первинний обліковий документ має бути власноручно підписана уповноваженою особою платника податків без використання аналогів відтворення особистого підпису, в даному випадку, факсимільного підпису, а наявність в податкових накладних недоліків, не може однозначно свідчити про неправомірність віднесення покупцем понесених ним витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення № 0000342301/1, яке прийнято Козівською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області від 21 березня 2006 року - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року в справі № 2а-1286/10/1970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А.І. Рибачук

В. П. Дякович