Ухвала суду № 33853490, 01.10.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/9569/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Грищенко Олена ВалеріївнаНомер провадження 22-ц/788/2154/13 Суддя-доповідач - Білецький О. М. Категорія - 46

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Шевченка В. А., Бойка В. Б.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 02 вересня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

про визнання права власності на частину квартири,

та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5

про поділ майна подружжя, припинення права власності на спільне нерухоме майно, визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и л а :

Звернувшись 20 серпня 2012 року до суду з позовом, ОСОБА_5 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка була придбана 05 грудня 2007 року в період перебування у шлюбі з відповідачем (а.с.2-3).

У зустрічному позові ОСОБА_3 просив суд здійснити поділ даної квартири з урахуванням його зобов'язання за кредитним договором перед ПАТ «УкрСиббанк» і припинити право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину спірної квартири, визнавши за ним право власності на цю квартиру та зобов'язавши його виплатити колишній дружині 7565 грн. 20 коп. грошової компенсації (а.с.46-47),

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 02 вересня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено і визнано за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково і визнано за ним право власності на 1/2 частину цієї ж квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено (а.с.187-190).

В уточненій апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 у повному обсязі (а.с.153-154).

Зазначає, що суд залишив поза увагою питання розподілу заборгованості за кредитним договором, отримані за яким кошти було витрачено на придбання цієї квартири, не врахувавши, що обов'язок сплати кредиту лежить і на позивачеві.

Вказує, що згода колишньої дружини на отримання компенсації за частку у спільному майні не обов'язкова в силу ст.365 ЦК України, оскільки спірна квартира однокімнатна і тому є неподільною, а спільне проживання сторін у ній не можливе. Крім того, ця квартира не є єдиним житлом для ОСОБА_5, тому припинення її права власності на це нерухоме майно не завдасть їй істотної шкоди.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 13 жовтня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.5), від якого мають двох малолітніх дочок: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.61, 62).

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 15 квітня 2013 року шлюб даного подружжя розірвано і з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання дочок до їх повноліття в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с.172).

05 грудня 2007 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_6, продала належний їй на праві приватної власності (успадкований) житловий будинок по АДРЕСА_2 Цей правочин було зареєстровано у Державному реєстрі правочинів об 11 год. 27 хв. (а.с.58).

Цього ж дня, 05 грудня 2007 року приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчила договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_3 за 126250 грн. купив однокімнатну, житловою площею 12,3 кв.м, квартиру АДРЕСА_1. Даний правочин зареєстровано у Державному реєстрі правочинів о 14 год. 45 хв. (а.с.6, 59, 87-88).

Крім того, 05 грудня 2007 року ОСОБА_3 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» договір споживчого кредиту №11263459000, згідно з умовами якого цьому позичальнику було надано на придбання вказаної квартири готівкові кошти в сумі 7000 доларів США, що еквівалентно 35000 грн., на строк до 04 грудня 2028 року (а.с.89-94).

На забезпечення виконання даного кредитного зобов'язання між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 05 грудня 2007 року №71788, за умовами якого в іпотеку банку передано цю придбану квартиру (а.с.84-85).

Умови кредитного договору виконуються і станом на 31 липня 2013 року залишок боргу складав 5631,29 доларів США, з яких: 5583,3 доларів США - заборгованість за кредитом, 47,99 доларів США - заборгованість за відсотками (а.с.175).

Відповідно до звіту спеціаліста з оціночної діяльності ОСОБА_8, ринкова вартість спірної квартири складає 135000 грн. (а.с.118-132).

Згідно з довідкою КП «Сумижитло» від 13 січня 2013 року, ОСОБА_3 та обидві неповнолітні дочки сторін зареєстровані у спірній квартирі (а.с.78).

Із копії розписки ОСОБА_3 вбачається, що він у присутності двох свідків забрав придбане ним і належне йому майно та з цього приводу більше не буде пред'являти претензії (а.с.60).

За таких, правильно і з достатньою повнотою встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира придбана ОСОБА_5 та ОСОБА_3 під час зареєстрованого шлюбу за спільні кошти подружжя, зокрема частково і за отримані кредитні кошти, а тому в силу ст.ст.60, 70 СК України та ч.2 ст.370 ЦК України це нерухоме майно є їх спільною сумісною власністю і частки кожного з них рівні. Відповідно, суд правильно визнав за кожним із подружжя право власності на 1/2 частину цієї квартири.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 таких висновків суду не спростовують.

Так, договір кредиту був укладений ОСОБА_3 з метою купівлі спірної квартири для проживання сім'ї, а зі змісту ст.61 СК України вбачається, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тому, згідно з цією нормою дружина і чоловік мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, а отже розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за цим кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог про виплату колишній дружині грошової компенсації та припинення її права власності на 1/2 частину спірної квартири, суд вірно врахував ч.4,5 ст.71 СК України щодо можливості присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на квартиру, лише за його згодою, та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Однак, відповідної згоди ОСОБА_5 не давала, а сам відповідач суму вартості частки квартири на депозитний рахунок не вніс.

Правильно не вбачав суд і підстав для задоволення цих зустрічних позовних вимог виходячи з положень ч.1 ст.365 ЦК України, оскільки частка ОСОБА_5 у спільному нерухомому майні є значною і таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам даного співвласника та малолітніх членів її сім'ї, бо іншого житла на праві власності позивач не має.

Обставини проживання позивачки з дочками у іншій квартирі по АДРЕСА_3, власником якої є її баба, також не впливають на правильність висновків суду, оскільки це житло є власністю іншої особи.

Питання щодо порядку виконання кредитного договору та користування спірною квартирою знаходяться поза межами даного спору.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Описку у мотивувальній частині свого рішення щодо зазначення дати укладення шлюбу сторін, суд не позбавлений можливості виправити в порядку ст.219 ЦПК України.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 02 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -