Рішення № 33850687, 25.09.2013, Господарський суд м. Севастополя

Дата ухвалення
25.09.2013
Номер справи
5020-1315/2011
Номер документу
33850687
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року справа № 5020-1315/2011

За позовом заступника прокурора міста Севастополя

(вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації

(вул. Леніна, 2, місто Севастополь, 99011)

до публічного акціонерного товариства "ТММ-Банк" (публічне акціонерне товариство «Фінанс Банк»)

(вул. Панельна, 5, місто Київ, 02002),

Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2, місто Севастополь, 99011),

КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА

(Хандельсагентур Гезельшафт м.б.х, Відень, Австрія, Плангенгасе 1, Банк Австрія р/р 22212085600200, SWIFT: BRAUTTATWW 1010, Австрія, м. Відень, вулиця Ам. Хоф,

KIA INTERTRADE TRANSCONECTA

Handelsagentur GmbH, Ostereih, Wien, Plankengasse 1. BANK AUSTRIA. Account Num.22212085600200, SWIFT: BRAUTTATWW, ADDRESS: Am Hof, 1010 Wien Austria.)

про визнання недійсними договорів та угоди

Суддя Плієва Н.Г.,

за участю:

прокурора - Джавлаха С.М., посвідчення № 015173 від 12.02.2013

позивача (СМДА) - Булгакової В.Ю., довіреність № 9071/24/2-12 від 25.12.2012

представника відповідача (ПАТ «ТММ-Банк» (ПАТ «Фінанс Банк») - Соколова В.В., договір б/н від 02.01.2013

представники відповідачів (Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації та КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА) - не з'явились

Суть спору:

В провадженні господарського суду міста Севастополя перебуває справа за позовом заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації до публічного акціонерного товариства "ТММ-Банк", Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА про визнання недійсними договору № 1 від 08.10.1997 про відступлення права вимоги, № 2 від 10.10.1997 про переуступку права вимоги та угоди про платежі № 1 від 08.10.1997.

Відповідно до положень статей 77, 79 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався та провадження у справі зупинялось у зв'язку з направленням судового доручення про вручення судових документів відповідачу - КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА.

Ухвалою суду від 25.09.2013 провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні 25.09.2013 встановлено, що назву відповідача публічного акціонерного товариства "ТММ-Банк" змінено на публічне акціонерне товариство «Фінанс Банк», що підтверджується наданими представником відповідача доказами, зокрема, статутом.

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволенні позову з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача (ПАТ «Фінанс Банк») проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Крім того, в ході розгляду справи банком надано відзив на позов, відповідно до якого, на думку відповідача, провадження у справі підлягає припиненню на підставі положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вже є рішення суду, яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Представник відповідача (Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації) в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник відповідача (КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА) в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у відповідності до положень статті 125 Господарського процесуального кодексу України та як свідчать матеріали справи судове доручення про вручення документів відповідачу отримано Міністерством юстиції України 12.03.2013 для подальшого спрямування компетентному органу Австрійської Республіки. Крім того, як вбачається з повідомлення Федерального міністерства юстиції Австрії, КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА за адресою: Хандельсагентур Гезельшафт м.б.х, Відень, Австрія, Плангенгасе 1 не знаходиться (а.с. 1-4 том 2).

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, при цьому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону і рекомендацій, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, суд вважає, що відповідач був повідомлений у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи, його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Отже, справа підлягає розгляду за відсутністю осіб не з'явившихся в судове засідання за наявними в ній матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача (ПАТ «Фінанс Банк»), дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.1997 між КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА (KIA INTERTRADE TRANSCONECTA) (далі - орендодавець) та Міською адміністрацією Севастополя (далі - орендар), в особі управління майном міста було укладено лізингову угоду № 01, відповідно до умов якої орендодавець передає орендарю строком на 90 днів нові 4 автобуси моделі High Comby AM 825 BUS, 25 seat, STD, Disel, 2 автомобіля швидкої допомоги моделі Ambulance на базі Торіс АМ 725, LHD, 90 автобусів Торіс АМ 725, LHD Coach, 15 seats, вироблених «Азія Моторс Корпорейшн» (Республіка Корея) (далі - транспорт). По закінченню строку дії угоди орендар має право придбати орендований транспорт у власність (т. 1 а.с 16-19).

Пунктом 3.7. вказаної угоди сторони встановили, що орендодавець має право відступити свої права або будь-які інтереси з укладеної угоди, повністю або частково третій особі без згоди орендаря, але з повідомлення його про це.

08.10.1997 КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА (KIA INTERTRADE TRANSCONECTA) в особі фінансового директора Неймана Ф.В, діючого на підставі довіреності (далі - лізингодавець), Севастопольська міська державна адміністрація в особі начальника управління майном міста Медведева О.Р (далі - лізингоодержувач) та відкрите акціонерне товариство «Невікон-Банк» в особі голови правління Бересенева І.Г. (далі - правонаступник лізингодавця) уклали договір відступлення права вимоги № 1 (далі - договір № 1) (т. 1 а.с 24-26).

Відповідно до п. 1.2 Договору № 1 лізингодавець, на підставі пункту 3.7 лізингової угоди № 01 від 01.03.1997 передає, а правонаступник лізингодавця отримує право вимоги виконання зобов'язань від імені лізингодавця до лізингоодержувача по вказаному договору в частині умов, визначених пунктами 1,3, 2.1, 5.2.-5.4, у розмірі суми заборгованості, зазначеної у додатку № 1 до договору № 1.

Строк дії Договору № 1, узгоджено у п. 7.1. відповідно до якого договір діє з моменту його підписання до моменту повного завершення розрахування між сторонами.

У додатку № 1 до договору № 1 сторони визначили, що сума заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем за поставлені транспортні засоби за лізинговою угодою від 01.03.1997 складає 2 200 000,00 грн (т. 1 а.с. 27).

Угодою про платежі № 1 від 08.10.1997 (додаток № 2 до договору відступлення права вимоги № 1 від 08.10.1997) визначено, що лізингодавець - КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА - на підставі пункту 3.7 лізингової угоди № 01 від 01.03.1997, а також у відповідності з пунктами 1.2 і 5.2. Договору № 1 від 08.10.1997 передає, а правонаступник лізингодавця - ВАТ «Невікон-Банк» - отримує право вимоги виконання зобов'язань від імені лізингодавця до лізингоодержувача по вказаній угоді в частині умов, зазначених у пунктах 1.3, 2.1, 5.2-5.4 у розмірі суми заборгованості, зазначеної у додатку № 1 до даного договору.

Правонаступник лізингодавця взяв на себе зобов'язання забезпечити перерахування на користь лізингодавця коштів, визначених угодами, в доларах США у обсязі, що дорівнює 1 144 000,00 доларів США в наступні строки: до 20 грудня 1997 року - не менше 365 000,00 доларів США, до 20 січня 1997 року - не менше 365 000,00 доларів США, до 20 лютого 1998 року - не менше 365 000,00 доларів США, до 20 березня 1998 року - не менше 49 000,00 доларів США (п. 3.1. Угоди про платежі № 1 від 08.10.1997) (т. 1 а.с. 28).

10.10.1997 КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА (KIA INTERTRADE TRANSCONECTA) (далі - лізингодавець), Севастопольська міська державна адміністрація (далі - лізингоодержувач) та відкрите акціонерне товариство «Невікон-Банк» (далі - правонаступник лізингодавця) уклали договір переуступки права вимоги № 2 (далі - договір № 2), в якому лізингодавець, на підставі пункту 3.7 лізингової угоди № 01 від 01.03.1997 передає, а правонаступник лізингодавця приймає право вимоги від імені лізингодавця до лізингоодержувача по договору в обсязі 266 000,00 доларів США (500 000,00 грн).

Згідно з п. 7.1. Договору № 2, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до моменту повної виплати лізингоодержувачем суми, зазначеної в п. 2.1.1.

З посиланням на ту обставину, що спірні угоди були укладені з порушенням законодавства, чинного на момент їх підписання, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації з позовом про визнання правочинів недійсними.

Оцінивши докази за своїм внутрішні переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальні способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання передбачені у статті 20 Господарського кодексу України, відповідно до якої права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з відповідними позовами.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Також статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У пункті 2 резолютивної частини цього рішення вказано, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Отже, Севастопольська міська державна адміністрація є органом виконавчої влади, та прокурором вірно визначено орган, на захист прав якого подано позов до суду.

Спірні правовідносини виникли внаслідок укладення між позивачем і відповідачами у справі договорів відступлення права вимоги № 1 від 08.10.1997, № 2 від 10.10.1997 та угоди про платежі № 1 від 08.10.1997. На думку прокурора, вказані угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також підписані не повноважними представниками сторін, що є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до положень пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладання) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормами законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними) № 9 від 06.11.2009 зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Цивільного кодексу УССР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу УССР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

В судовому засіданні встановлено, що між КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА (KIA INTERTRADE TRANSCONECTA), Севастопольською міської державною адміністрацією та відкритим акціонерним товариством «Невікон Банк» були укладено договір відступлення права вимоги № 1 від 08.10.1997, договір переуступки права вимоги № 2 від 10.10.1997; між КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА (KIA INTERTRADE TRANSCONECTA) та відкритим акціонерним товариством «Невікон Банк» було укладено угоду про платежі № 1 від 08.10.1997 до договору № 1 від 08.10.1997. Вказані угоди були укладені для визначення взаємовідносин сторін, їх прав та обов'язків в процесі реалізації лізингової угоди з правом викупу майна від 01.03.1997.

Положеннями статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в редакції, чинній на час укладання спірних угод (далі - Закон), розрахункові, орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності належать до видів зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності Української РСР та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території Української РСР, так і за її межами.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (стаття 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Враховуючи, що сторони здійснювали зовнішньоекономічну діяльність, оскільки між ними існували взаємовідносини щодо порядку проведення, у визначені строки, розрахунків за поставлений по лізинговій угоді автотранспорт, суд вважає, що укладені між сторонами угоди є зовнішньоекономічними договорами.

Згідно статті 3 Закону суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Українській РСР є юридичні особи, зареєстровані як такі в Українській РСР і які мають постійне місцезнаходження на території Української РСР (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності; структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності республік Союзу РСР, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами Української РСР (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території Української РСР; спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності Української РСР та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Українській РСР і які мають постійне місцезнаходження на території Української РСР. Українська РСР в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території Української РСР, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і законами Української РСР.

З пунктів 1, 3, 18 Положення про обласну Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію, затвердженого Указом Президента України від 21.08.1995 № 760/65 (далі - Положення), яке було чинне на час підписання спірних угод, слідує, що Севастопольська міська державна адміністрація (далі - державна адміністрація) є органом державної виконавчої влади в місті Севастополі. Державну адміністрацію утворює Президент України. Державна адміністрація покликана захищати права і законні інтереси громадян та держави, забезпечувати комплексний соціально-економічний розвиток території та реалізацію державної політики у визначених законодавством сферах управління. У сфері міжнародних та зовнішньоекономічних зв'язків укладає в установленому законодавством порядку договори з іноземними партнерами на придбання продукції, виконання робіт або надання послуг за рахунок наявних коштів або на іншій основі.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють зовнішньоекономічну діяльність після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Реєстрацію здійснює Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР на підставі подання до нього заяви подавця у довільній формі, нотаріально завірених копій статутних документів або нотаріально завірених документів фізичної особи про її реєстрацію як підприємця. Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР не може відмовити подавцю в реєстрації, якщо подавець відповідає вимогам, зазначеним в цій статті.

Отже, з аналізу наведених правових норм слідує, що сторони спірних угод могли здійснювати зовнішньоекономічну діяльність лише після державної реєстрації їх в Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР як учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Під час розгляду справи, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України сторонами не були надані докази у підтвердження проведення їх реєстрації в Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР як учасників зовнішньоекономічної діяльності, а тому, суд дійшов висновку, що сторони в спірних угодах не мали права укладати ці зовнішньоекономічні договори.

Крім того, згідно статті 6 Закону суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів Української РСР та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів Української РСР з урахуванням міжнародних договорів Української РСР.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором Української РСР. У разі, якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) підписується фізичною особою, потрібен тільки підпис цієї особи. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово, якщо установчі документи не передбачають інше.

Як вбачається зі спірних угод вони були підписані від іноземної фірми КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА (KIA INTERTRADE TRANSCONECTA) - фінансовим директором Нейман Ф.В., який діє за дорученням; від Севастопольської міської державної адміністрації - начальником управління майна міста Медведєвим О.Р., який діє на підставі положення; від відкритого акціонерного товариства «Невікон Банк» - головою правління Берсенєвим І.Г., який діє на підставі статуту.

Відповідно до пунктів 6,8 Положення, Севастопольську міську державну адміністрацію очолює голова державної адміністрації, який здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання покладених на державну адміністрацію завдань і здійснення нею своїх функцій. Також, серед іншого, голова адміністрації укладає та розриває контракти з керівниками підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління державної адміністрації або уповноважує на це інших осіб.

Судом досліджено типове положення про управління майном області обласної, управління майном міста Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, що затверджено постановою Кабінету міністрів України 29.05.1996 № 580, яке діяло на час укладання спірних угод, та встановлено, що це положення не містить жодного пункту, яким надано право голові управління на підписання будь-яких договорів від імені адміністрації.

Разом з тим, з пункту 2 розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 358 -р від 28.02.1997 слідує, що позивачем було делеговано управлінню майном міста (Медведеву А.Р.) повноваження на укладання у встановленому порядку договорів з іноземними партнерами на придбання продукції, виконання робіт або послуг.

В той же час предметом спірних угод є відступлення права вимоги та угода про платежі, укладена у відповідності до договору про віступлення права вимоги.

У порушення вимог положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що начальнику управління майна міста Медведеву А.Р. було надано повноваження на підписання від імені Севастопольської міської адміністрації саме спірних угод сторонами суду не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутнє доручення КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА (KIA INTERTRADE TRANSCONECTA), яке б підтверджувало повноваження фінансового директора юридичної особи на підписання спірних угод.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що спірні угоди підписані особами, які не були уповноважені на їх підписання.

Наведене у сукупності свідчить про порушення вимог діючого законодавства при укладанні зовнішньоекономічного договору.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів Української РСР або міжнародних договорів Української РСР (пункт 5 статті 6 Закону).

Відповідно до положень статті 48 Цивільного кодексу УССР, угода, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, є недійсною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір відступлення права вимоги № 1 від 08.10.1997, договір переуступки права вимоги № 2 від 10.10.1997 та угода про платежі № 1 від 08.10.1997 до договору № 1 від 08.10.1997 не відповідають вимогам законодавства, що діяло на час їх укладання, а тому підлягають визнанню недійсними.

Доводи відповідача про необхідність припинення провадження у справі судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У частині другій статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При розгляді даної справи судом встановлено, що предметом розгляду справи № 20/1-5/17 господарським судом міста Києва, на яку посилався представник відповідача, було стягнення заборгованості за лізинговою угодою № 01 від 01.03.1997 тоді, як предметом розгляду цієї справа є визнання недійсними договорів відступлення права вимоги та угоди про платежі. Отже предмети спору двох справ є різними, а тому суд відмовляє в припиненні провадженні у справі з заявлених підстав.

На думку суду, наявність судового рішення про стягнення з Севастопольської міської державної адміністрації заборгованості на підставі лізингової угоди та договорів про відступлення та переуступку права вимоги не може бути перешкодою для надання правової оцінки цим договорам у іншій справі.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Згідно з пунктом 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

У пункті 4.6. вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи, що прокурор звільнений від сплати судового збору, з публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк», Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації та КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА підлягає стягненню в доход державного бюджету судовий збір у розмірі по 1147,00 грн з кожного.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 1 від 08.10.1997, укладений між іноземною фірмою КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА (KIA INTERTRADE TRANSCONECTA) (Хандельсагентур Гезельшафт м.б.х, Відень, Австрія, Плангенгасе 1, Банк Австрія р/р 22212085600200, SWIFT: BRAUTTATWW 1010, Австрія, м. Відень, вулиця Ам. Хоф), Севастопольською міською державною адміністрацією (вул. Леніна, 2, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний номер 19193869) та відкритим акціонерним товариством «Невікон Банк» (публічне акціонерне товариство «Фінанс Банк») (вул. Панельна, 5, місто Київ, 02002, ідентифікаційний код 19193869).

3. Визнати недійсною угоду про платежі № 1 від 08.10.1997 (додаток № 2 до договору відступлення права вимоги № 1 від 08.10.1997), укладену між іноземною фірмою КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА (KIA INTERTRADE TRANSCONECTA) (Хандельсагентур Гезельшафт м.б.х, Відень, Австрія, Плангенгасе 1, Банк Австрія р/р 22212085600200, SWIFT: BRAUTTATWW 1010, Австрія, м. Відень, вулиця Ам. Хоф) та відкритим акціонерним товариством «Невікон Банк» (публічне акціонерне товариство «Фінанс Банк») (вул. Панельна, 5, місто Київ, 02002, ідентифікаційний код 19193869).

4. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 2 від 10.10.1997, укладений між іноземною фірмою КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА (KIA INTERTRADE TRANSCONECTA) (Хандельсагентур Гезельшафт м.б.х, Відень, Австрія, Плангенгасе 1, Банк Австрія р/р 22212085600200, SWIFT: BRAUTTATWW 1010, Австрія, м. Відень, вулиця Ам. Хоф), Севастопольською міською державною адміністрацією (вул. Леніна, 2, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний номер 19193869) та відкритим акціонерним товариством «Невікон Банк» (публічне акціонерне товариство «Фінанс Банк») (вул. Панельна, 5, місто Київ, 02002, ідентифікаційний код 19193869).

5. Стягнути з КІА ІНТЕРТРЕЙД ТРАНСКОНЕКТА (KIA INTERTRADE TRANSCONECTA) (Хандельсагентур Гезельшафт м.б.х, Відень, Австрія, Плангенгасе 1, Банк Австрія р/р 22212085600200, SWIFT: BRAUTTATWW 1010, Австрія, м. Відень, вулиця Ам. Хоф) у доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1147,00 грн (одна тисяча сто сорок сім грн 00 коп).

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Фінанс Банк» (вул. Панельна, 5, місто Київ, 02002, ідентифікаційний код 19193869, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем) у доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1147,00 грн (одна тисяча сто сорок сім грн 00 коп).

7. Стягнути з Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 22286899, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем) у доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1147,00 грн (одна тисяча сто сорок сім грн 00 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Згідно з оригіналом

Часті запитання

Який тип судового документу № 33850687 ?

Документ № 33850687 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 33850687 ?

Дата ухвалення - 25.09.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 33850687 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 33850687 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 33850687, Господарський суд м. Севастополя

Судове рішення № 33850687, Господарський суд м. Севастополя було прийнято 25.09.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 33850687 відноситься до справи № 5020-1315/2011

Це рішення відноситься до справи № 5020-1315/2011. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 33834746
Наступний документ : 33850693