Рішення № 33834746, 25.09.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року справа № 901/1857/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №901/1857/13:

за позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра»

(79066, м.Львів, вул. Вулецьука,14)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1

ідентифікаційний код: НОМЕР_1)

про стягнення 165 449,53 грн,

учасники судового процесу не з'явились.

Суть спору: публічне акціонерне товариство «Іскра» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій просить стягнути за Договором про надання транспортно - експедиторських послуг № ТР 07/11.12 від 07.11.2012 року вартість оплаченого, але не виконаного замовлення на перевезення у розмірі 47 000,00грн., безпідставно набутих відповідачем, збитки у вигляді зіпсованого вантажу у розмірі 82 099,53 грн., збитки у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю у розмірі 2 350,00 грн., неустойку у розмірі 34 000, 00 грн.

Також позивач у позовній заяві просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача (в тому числі на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в банківських установах) в межах суми позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 порушено провадження у справі, призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 матеріали справи №901/1857/13 направлено за підсудністю до господарського суду м. Севастополя.

12.07.2013 матеріали справи надійшли до господарського суду м. Севастополя (далі - суд).

За результатами автоматичного розподілу справи №901/1857/13 суддею для її розгляду визначено Харченка І.А.

Ухвалою суду від 15.07.2013 справи прийнята до провадження суддею Харченком І.А. та призначена до розгляду у судовому засіданні.

Розгляд справи неодноразово відкладався порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в останнє на 25.09.2013.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів викладених в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставин, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні заяви відмовити.

На підставі статті 85 ГПК України в судовому засіданні 25.09.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані докази, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2012 публічне акціонерне товариство «Іскра» (далі - Клієнт, Позивач) уклало з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Експедитор, Відповідач) договір про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні за № ТР 07/11.12 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Експедитор зобов'язався за дорученням Клієнта організувати за участю третьої особи перевезення вантажу по маршруту, вказаному в замовленні Клієнтом, а Клієнт зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату та винагороду Експедитору (арк.с.10).

Відповідно до замовлення на перевезення, Позивач сплатив Відповідачу 47 000 грн (арк.с.11 зворотній бік -14).

Позивач стверджує, що Експедитор свої обов'язки за Договором не виконав, в зв'язку з чим просить суд стягнути 47 000 грн оплати, збитки у вигляді зіпсованого вантажу та неустойку.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд звертає увагу на наступне.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем Договір є договором транспортного експедирування.

Статтею 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» зазначено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Крім того, враховуючи що спір між Позивачем та Відповідачем виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому Відповідач виступає перевізником, тому суд застосовує на спірні правовідносини сторін законодавство України, враховуючи положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956 (далі - Конвенція).

Згідно з частиною третьою статті 929 Цивільного кодексу України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 935 Цивільного кодексу України закріплено, що клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк.

Пунктами 8.1., 8.2. Договору встановлено, що Договір діє до 31.12.2012. Одностороннє припинення дії Договору не допускається. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання Договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік. Всі зміни і доповнення до Договору дійсні в тому випадку, коли вони виконані в письмовій формі і підписані обома сторонами. Одностороння зміна умов Договору не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач неодноразово звертався із листами до Відповідача з претензіями щодо неналежного виконання умов Договору і наполягав на негайному його виконанні, але без заяви щодо розірвання Договору (арк.с.15-17). Вимог щодо розірвання Договору не заявлено і у позовній заяві.

За викладених обставин, суд дійшов висновку що укладений між Позивачем та Відповідачем Договір є діючим і зобов'язання сторін за ним не припинилися.

Частиною третьою та четвертою статті 653 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведених норм вбачається, що за діючим Договором Позивач може вимагати належного виконання умов Договору, тобто перевезення Відповідачем вантажу по маршруту, вказаному в замовленні.

За таких обставин, вимога Позивача про повернення сплачених коштів у сумі 47 000 грн, як безпідставно отриманих Відповідачем, є необґрунтованою.

Стосовно вимоги щодо стягнення збитків у вигляді зіпсованого вантажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов Договору та замовлення на перевезення, термін доставки вантажу встановлено 11.12.2012, але вантаж за вказаною адресою Експедитором доставлено не було, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем.

Відповідно до статті 23 Конвенції, Експедитор несе обов'язок відшкодування збитку, пов'язаного з повною або частковою втратою вантажу, вартість якого визначається у місці та в час прийняття його до перевезення.

Вартість вантажу визначена у сумі 82 099,53 грн та не заперечується сторонами.

Статтею 934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушенням обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до Глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).

Стверджуючи про наявність збитків, Позивач в якості доказу надав суду завірену копію акту експертизи за №2-254-В Львівської торгово-промислової палати, з якого вбачається, що вантаж (колби), який Експедитором доставлено не було, є пошкодженим внаслідок вилуговування скла колб (арк.с.20).

Дослідивши наданий Позивачем доказ, суд його оцінює критично і вважає за неможливе врахувати належним доказом по справі виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами

першої інстанції» від 26.12.2011 N18 роз'яснено, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що за актом експертизи за №2-254-В Львівської торгово-промислової палати початком експертизи товару є 01.03.2013, у той час як ще 27.02.2013 Позивач склав акт на списання вантажу за Договором на підставі акту дослідження про бракування вантажу від 20.02.2013 (арк.с.18-19).

Тобто, Позивачем прийнято рішення про псування вантажу та подальше його списання ще до проведення експертного дослідження торгово-промисловою палатою.

В судовому засіданні представник Позивача пояснив, що вантаж за Договором (колби) знищено за актом списання.

За викладених обставин суд ставить під сумнів сам факт дослідження вантажу експертом та об'єктивність експертного дослідження за актом експертизи за №2-254-В Львівської торгово-промислової палати.

Оскільки призначення судової експертизи по справі є неможливим у зв'язку зі знищенням предмета дослідження, суд дійшов висновку, що докази наявності завдання збитків Позивачу неналежним виконанням умов Договору Відповідачем у вигляді втрати вантажу, відсутні.

Стосовно заявлених Позивачем збитків у вигляді плати за час перебування з вантажного автомобіля з вантажем з 04.02.2013 по 19.02.2013 в зоні митного контролю Львівської митниці, необхідного для анулювання замитненого вантажу, в сумі 2 350 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Договір є діючим, а відтак за вимогами пункту 3 Договору питання замитнення та розмитнення вантажу віднесено до обов'язків Позивача. Тому покладання цих витрат за діючим Договором на Відповідача є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Лист-повідомлення ТОВ "Карпати-логістик" про термін перебування під митним контролем вантажного автомобіля НОМЕР_2 на суму 2 350 грн, на який посилається Позивач як на доказ збитків (арк.с.23), не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є належним доказом по справі у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно стягнення з Відповідача неустойки на суму 34 000 грн, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.2.3. Договору передбачена відповідальність Експедитора за несвоєчасну подачу транспортного засобу під завантаження або розвантаження та невиконання умов п.2.5. Договору у вигляді штрафу у розмірі 200 грн при умові перевезень по Україні та 500 грн при умові міжнародних перевезень, якщо інше не вказано в замовленні на перевезення.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою умовою замовлення на перевезення також визначена сума у 500 грн (арк.с.11 зворотній бік).

За таких обставин, враховуючи що судом встановлено факт, а сторонами не заперечується несвоєчасне розвантаження Відповідачем вантажу, суд дійшов висновку про можливість стягнення неустойки в розмірі 500 грн відповідно до умов Договору.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10,00 грн.

Керуючись статтями 43, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Іскра» (79066, м. Львів, вул. Вулецьука, 14, ЄДРПОУ 00214244, р/р 26000013891980 в філії ЗРУ ПАТ Банк «Фінанси і кредит», МФО 325923) неустойку у розмірі 500,00 грн (п'ятсот гривень), а також витрати на сплату судового збору у розмірі 10,00 грн (десять гривень).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 30.09.2013.

Суддя підпис І.А. Харченко

Розсилка рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням:

1. ПАТ «Іскра»

(79066, м.Львів, вул. Вулецьука,14)

2. ФОП ОСОБА_1

(АДРЕСА_1