Рішення № 33845372, 30.09.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 744/325/13-ц Провадження № 22-ц/795/1970/2013 Головуючий у I інстанції - Смага С. В. Доповідач - Зінченко С. П.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЗІНЧЕНКО С.П.,суддів:Іваненко Л.В., Харечко Л.К.при секретарі:Шкарупі Ю.В..за участю: позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

В квітні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто» про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення коштів. Зазначав, що 31 жовтня 2011 року було укладено угоду № 369684 про надання послуг, за умовами якої відповідач зобов»язався надати позивачу систему послуг, спрямованих на придбання автомобіля. На виконання умов зазначеної угоди, позивач сплатив 23874 гривні 57 копійок, однак автомобіль не отримав. Посилаючись на те, що вказана угода не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки містить несправедливі умови та вводить споживача в оману, просив визнати угоду недійсною, стягнути з відповідача на його користь 23874 гривні 57 копійок та судові витрати.

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь позивача грошові кошти у розмірі 23874 грн., сплачені за угодою № 369684 від 31 жовтня 2011 року, а також вирішено питання щодо стягнення судових витрат. В частині вимог про визнання угоди недійсною відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Авто Просто» просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діяльності відповідача вбачається наявність утворення пірамідальної схеми. На думку апелянта, діяльність ТОВ «Авто Просто» є законною. Апелянт зазначає, що оскаржуваний договір є справедливим, вважає, що із змісту договору вбачається принцип рівності сторін договору.

Крім того апелянт вказує, що отримання коштів від третіх осіб та їх перерозподіл на користь інших осіб є суттю фінансової послуги, яка лежить в основі будь-якої фінансової послуги в тому числі послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах.

Також апелянт звертає увагу на те що операції з фінансовими активами передбачають залучення коштів від фізичних осіб та їх перерозподіл відповідно до п. 5 ч. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки фінансова послуга - операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках передбачених законодавством і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

А також, вказує на те, що висновки суду є безпідставними, судом не враховано норми закону які передбачають такий вид діяльності відповідача, як адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами договір здійснений з використанням відповідачем нечесної підприємницької діяльності та оману, а тому є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена ч.6 ст.19 Закону.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст.. 214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, 6)як розподілити між сторонами судові витрати, 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення, 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтею 215, зокрема частинами 1 та 2 передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною, (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, що включає зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводять споживача в оману або є агресивною.

Згідно з п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється як таке, що вводить в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

З матеріалів справи вбачається, що 31 жовтня 2011 року між сторонами було укладено угоду № 369684., предметом якої є надання системи послуг ТОВ «Авто Просто» учаснику послуг, спрямованих на придбання автомобіля.

Відповідно до ст.1, 2 Угоди, Авто Просто гарантує надання учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання учасником всіх зобов»язань передбачених угодою. Угода укладається шляхом підписання сторонами угоди, Додатку №1 та Додатку №2, які є невід»ємними частинами Угоди.

Згідно додатку № 1 до вказаної Угоди позивач отримав право на придбання автомобіля марки «Chevrolet Lacetti» за ціною 121 800 грн (а.с. 6).

Відповідно до додатку №2 цієї угоди система «АВТО Так» - це торговельна марка, що зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг «Авто Просто» з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Кожна укладена угода включається в групу з іншими угодами системи. Кожній сформованій групі учасників надається номер. Кожному учаснику надається порядковий номер у його групі. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку передбаченому статтями 4, 5 вказаного додатку до угоди №2, зокрема відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів здійснених іншими учасниками групи.

Отже, висновок суду про те, що діяльність ТОВ «Авто Просто» за угодою сторін є функціонуванням «пірамідальної схеми», суперечить змісту п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв»язку з відсутністю головних ознак «пірамідальної схеми»- безтоварністі та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об»єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами-участниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них за умови виконання своїх зобов»язань.

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02 червня 2011 року №3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (введено в дію з 09 січня 2012 року) внесено зміни до ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п.11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі - Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

Відповідно до п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Отже, укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови, за яких товар може бути одержаний, встановлює відповідні права та обов»язки сторін - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти, то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальні схеми».

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Таким чином, висновок суду про наявність обману та ознак «пірамідальної схеми» у діях ТОВ «Авто Просто» під час укладання договору є помилковим і не узгоджується з положеннями п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг»

Відповідно до ст..10 угоди №369684 від 31.10.2011 року підписання сторонами цієї угоди та додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди та додатків до неї. (а.с.6)

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції при ухвалені рішення прийшов до помилкового висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог позивача, тому апеляційна скарга ТОВ «Авто Просто» підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись, ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів ", ч.1,2 ст. 215, ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, ч. 5 ст. 1 ЗУ "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг", ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» - задовольнити.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2013 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: