Постанова № 3384367, 24.12.2008, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2008 року Справа 2а-31662/08

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.

при секретарі судового засідання Фенічевій О.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

За участю сторін:

від позивача: Колотович Д.О., довіреність № 01-1207 від 26.11.2008р.,

від відповідача: не прибув,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2008 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001042301/0, № 0001032301/0, № 0001022301/0 від 06.10.2008 року, що були прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сєверодонецьк Луганської області на підставі Акту податкової перевірки № 2117/23-13405551 від 03.10.2008 року та відповідно до яких до Комунального підприємства «Сєвєродонецьктелокомуненерго» було застосовано штрафні санкції по податку на додану вартість на загальну суму у розмірі - 628763, 92 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи надав письмові заперечення, згідно яких позовні вимоги позивача не визнав з підстав прийняття правомірних податкових повідомлень-рішень за актом податкової перевірки із дотриманням усіх приписів чинного податкового законодавства України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Актом податкової перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання від 03.10.2008 року за № 2117/23-13405551 було встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.З. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 року, (далі - Закон № 2181) а саме - перерахування податку на додану вартість до бюджету з порушенням граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, в наслідок чого Відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення № 0001042301/0 від 06.10.2008 року - про застосування штрафу у розмірі 10 % за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податку на додану вартість, у загальному розмірі штрафу - 37 477, 39 грн.; № 0001032301/0 від 06.10.2008 року - про застосування штрафу у розмірі 20 % за затримку на 83 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податку на додану вартість, у загальному розмірі штрафу - 71 665, 13 грн.; № 0001022301/0 від 06.10.2008 року - про застосування штрафу у розмірі 50 % за затримку на 322 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податку на додану вартість, у загальному розмірі штрафу - 519 621, 40 грн.

Всього на загальну суму штрафних санкцій у розмірі - 628 763, 92 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення № 0001042301/0, № 0001032301/0, № 0001022301/0 від 06.10.2008 року Позивач вважає такими, що прийняті з порушенням чинного законодавства України та підлягають відповідному визнанню їх недійсними.

Згідно приписів підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону № 2181 визначено, що контролюючий орган (відповідач) зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Під невиїзною документальною перевіркою, згідно до пункту 1.2. Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. за № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та зареєстрованого у Мінінстрестві Юстиції України, вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пункт 1.3. вказаного Наказу № 327 визначає, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Так, відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України № 2181 встановлено строки погашення податкового зобов'язання, згідно якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України № 2181 визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із частиною другою підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України № 2181 визначено, що Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Судом встановлено, що до наведених у Додатках до Акту перевірки № 2117 від 03.10.2008 року податкових деклараціях - до позивача застосовуються штрафні санкції у розмірі 10 %, 20 %, 50 % за одними і тими же податковими деклараціями по податку на додану вартість про що свідчить застосовані штрафні санкції за податковою декларацією № 24661 від 18.07.2006 року із

застосуванням штрафу у розмірі 10 % на суму - 175, 80 грн., 185, 06 грн.; штрафу у розмірі 20 % на суму-22109, 25 грн.

Подібні розрахунки штрафів надані відповідачем практично за всіма податковими деклараціями, що відображені у Додатках до Акту № 2117 від 03.10.2008 року, що є грубим порушенням підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України № 2181.

Суд вважає, що посилання позивача на норми статей 238 та 250 Господарського Кодексу України є хибними, з огляду нерозповсюдження податкових правовідносин на сферу дії Господарського Кодексу України та наявності спеціальних нормативних актів, що регулюють данні правовідносини.

Судом також встановлено порушення відповідачем приписів статті 15 Закону України № 2181 щодо строків давності застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до підпункту 15.1.1. пункту 15.1. статті 15 цього Закону визначено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підстави для нарахування сум штрафних санкцій за межами встановленого строку у податкового органу є тільки ті, що обумовлені п.п. 15.1.2. п. 15.2. статті 15 Закону № 2181 згідно якого визначено, що податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною

особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового

зобов'язання.

Відповідачем не додано жодного доказу правомірності нарахування штрафних санкцій із наявності обставин, що визначені у п.п.15.1.2. п. 15.1. статті 15 цього Закону.

Таким чином, розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за Актом перевірки № 2117 від 03.10.2008 року перевищує 1095 днів, за податковим деклараціями: від 20.01.2005 року № 29491 із сумою штрафу за ставкою 50 % у розмірі - 29030, 00 грн.; від 02.03.2005 року № 1942 із сумою штрафу за ставкою 50 % у розмірі - 47598, 50 грн.; від 21.03.2005 року № 2972 із сумою штрафу за ставкою 50 % у розмірі - 31769, 50 грн.; від 04.05.2005 року № 7279 із сумою штрафу за ставкою 50 % у розмірі - 32918, 31 грн., а також за сумами штрафу - 212, 29 грн., 908, 03 грн., 543, 94 грн., 453, 90 грн., 457, 66 грн., 457, 62 грн., 915, 17 грн., 1372, 53 грн., 7100, 59 грн.; від 20.04.2005 року № 5421 із сумою штрафу за ставкою 50 % у розмірі - 49918, 50 грн.; від 17.06.2005 року № 12848 із сумою штрафу за ставкою 50 % у розмірі - 37955, 50 грн.; від 20.07.2005 року № 19008 із сумою штрафу за ставкою 50 % у розмірі - 48242, 00 грн.; від 22.08.2005 року № 26381 із сумою штрафу за ставкою 50 % у розмірі - 36443, 50 грн.; від 19.09.2005 року № 27849 із сумою штрафу за ставкою 50 % у розмірі - 45576, 00 грн.

Таким чином, виходячи із змісту вказаної норми Закону, податковий орган наділений правом самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податку у випадках, визначених цим Законом, тобто і штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, виключно не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі подання податкової декларації пізніше -за днем її фактичного подання. У разі не визначення протягом зазначеного строку суми податкових зобов'язань законодавець передбачив, що у такому випадку платник податків вважається вільним від податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податковим органом в супереч наведеним положенням Закону визначені штрафні санкції за несвоєчасну сплату Позивачем узгодженого податкового зобов'язання за визначеним переліком податкових декларацій у розмірі 50 %, 20 %, 10 % по Акту податкової перевірки № 2117/23-13405551 від 03.10.2008р. тобто із пропуском визначеного Законом строку давності.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0001042301/0, № 0001032301/0, № 0001022301/0 від 06.10.2008 року у зв'язку із порушенням відповідачем норм податкового законодавства України підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Сєвєродонецьктелокомуненерго» задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001042301/0 від 06.10.2008р., № 0001032301/0 від 06.10.2008р., № 0001022301/0 від 06.10.2008 року, що прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сєверодонецьк Луганської області на підставі Акту перевірки № 2117/23-13405551 від 03.10.2008 року та відповідно до яких до Комунального підприємства «Сєвєродонецьктелокомуненерго» (код ЄДРПОУ № 13405551) було застосовано штрафні санкції по податку на додану вартість на загальну суму у розмірі - 628763, 92 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Сєвєродонецьктелокомуненерго» судові витрати у сумі 3, 40 грн.

постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом,

постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2008 року.