Постанова № 33832966, 24.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Іванов О.Г.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року справа №258/3113/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Чумака С.Ю., при секретарі Полторацькій С.С., за участі позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради на постанову Кіровського районного суду м.Донецька від 01 липня 2013 р. у справі № 258/3113/13- за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2012 рік ,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради про визнання дій неправомірними, та стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 4382,00 грн. - недоотримані кошти допомоги на оздоровлення за 2012 рік.

Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 01 липня 2013 р. позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В судовому засідання позивач проти задоволення скарги заперечував, відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_2 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, його визнано інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням (а.с.11,12).

Позивач перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради та отримує щорічну компенсацію на оздоровлення, право на отримання якої встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

З відповіді Управління від 04.03.2013 р. № З-6-5.1.-6.2, та з наданих відповідачем заперечень вбачається, що 12 жовтня 2012 року ОСОБА_2, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 3 групи, була перерахована щорічна допомога на оздоровлення, згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005р. в розмірі 90,00 грн.

Статтею 95 Конституції України, визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.

Частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.

Щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується в таких розмірах: інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до частини 2 статті 113, пункти 2, 3, 10 статті 116, частини 1 статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, здійснює визначені Конституцією та законами України повноваження, видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Кабінет Міністрів України згідно з пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.

У Рішенні від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України.

При прийнятті рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Конституційний Суд України виходив з того, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантуванням права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 1-11/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, Кабінет Міністрів України уповноважений встановлювати розмір соціальних виплат.

Також відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19,частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України».

Згідно з приписами ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Згідно з п. З Заключних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми й положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Пунктом 4 Заключних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» визначено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Відповідно до п. п. 4 п. 4 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, щорічна допомога на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562, якою встановлені такі розміри щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам III групи - 90 грн.

На підставі п. 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2012 року № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» судам необхідно звертати увагу на те, що у разі наявності колізій між нормами законів, що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той із них, який прийнято пізніше. Крім того, судам варто враховувати Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року, яким дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм, відповідач здійснюючи нарахування та виплату спірної допомоги в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України, діяв правомірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по недоотриманій компенсації на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 4446,00 грн. відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.195-196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради на постанову Кіровського районного суду м.Донецька від 01 липня 2013 р. у справі № 258/3113/13 - задовольнити.

Постанову Кіровського районного суду м.Донецька від 01 липня 2013 р. у справі № 258/3113/13 - скасувати.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Донецьку ради про визнання дій неправомірними, та стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 4382,00 грн. - недоотримані кошти допомоги на оздоровлення за 2012 рік - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя - доповідач Ляшенко Д.В.

Судді Ястребова Л.В.

Чумак С.Ю.